Глава 13. Частина 2
Арсен був на пустищі перед Імператорським палацом.
Перед ним грався придворний оркестр.
Я подумала, що це було дуже приємно чути.
Була причина, по якій він свідомо вийшов з банкетного залу.
Він був сином герцога, але йому не дуже подобався світський соціум.
Йому не подобається атмосфера галасливого бенкетного залу.
Крім того, він не мав причин бути на очах у ворожих людей.
"Вітер прохолодний".
Він дивився на вогонь, що підіймається.
Феєрверк був нав'язливим алхімією, і альхія була невід"ємною частиною магії.
Побачивши, як полум’я спалахує знову і знову, Арсен дійшов висновку, що алхімія Імперії Ельмір не така вже й погана.
Крім того, це була не просто магія.
"Цей принц".
Він задумався на мить.
Незважаючи на молодість, він мав великий дух.
Любов мого молодшого брата привернула його увагу.
« Він чудовий».
Він лагідно визнав.
Він є з покоління, народжене ще після того як дві імперії почали сваритися.
Хоча на кордоні все ще виникали деякі незгоди, не було причин почуватися чужими до Імперії Ельмір.
« І була ще одна незвичайна річ»
Подумав він.
Цей малюк. Перша принцеса цієї імперії.
Арсен дуже соромився, побачивши, як вона плаче, наскільки сумна людина.
Чи це тому, що вона соромилася?
Зазвичай немовлята бояться людей більшого за себе.
Роздумуючи над цим, він опустив очі людей, про яких тільки що подумав на терасі.
« Принц Ейсіс. Принцеса Айша".
І навіть інші з королівської родини.
Вони весело розмовляли.
Він був спантеличений.
« Що це означає?»
Він погано чув через відстань, але тон голосів був високим, так що здавалося, що щось сталося.
Деякий час він дивився на них.
Це тому, що він думав про людину, за якою нудьгував, не знаючи що тільки бачив його.
« На що ти так пильно дивишся? »
"Ах ..."
Арсен швидко обернувся. Там стояв чоловік, який вже вступає у старіння.
Оскільки він також був чарівником, то був одягнений в зелену мантію, трав'яного відтінку, таку ж як у Арсена.
"Мастер".
Арсен з радістю покликав його.
Його звуть вчитель Деліум. Майстер, який навчав Арсена перед тим, як він увійшов у Башню Волшебників.
Без нього Арсен не відкрив би свій талант так рано.
Арсен розсміявся, але Деліум виглядав незадоволеним.
Здається, що Арсен вже здогадається про те, чого той думав, виходячи з напрямку, в якому він дивився.
Справді, це було схоже на старого мудреця Імперії.
"Я розумію, що ви бачите в цих людях".
Арсен почесал затилок.
« У мене немає іншого вибору."
Деліум квапно заговорив.
"Наша королівська сім'я - дуже зіпсовані люди".
Це було явно образа.
"Мастер, якщо хтось почує!"
Арсен озирнувся і прикрикнув на нього.
Проте Деліум не припинив.
« Що ти маєш на увазі, що хтось почує? У будь-якому випадку, ми в центрі Імперії Ельмір. Такий старий, як я, тепер ні про що не шкодує».
Арсен опустив очі.
"Тим не менш, будьте обережні".
« Тому що гріхи проти імперської сім'ї серйозні".
Деліум дуже зітхнув.
Він спеціально взяв його сюди, тому що хотів побути з цим учнем.
Чарівник знав, що він був у депресії з тих пір як померла "вона".
Вчитель просто хотів, щоб він почувався трохи по-іншому.
Тому він навмисно призначив його своїм посланцем, але не знав, що це буде контрпродуктивно.
Деліум морщав брови, і Арсен захистився, нарешті відкрив рот.
"Мастере, я все ще не розумію"
"Арсен".
Деліум ліниво заговорив.
« Ти добре знаєш мою роботу».
«... так. Я знаю."
Те, що він намагався сказати, було набагато небезпечніше, ніж здається.
Після цієї "роботи" така робота в Імператорському палаці була суворо заборонена.
Але Арсен не витримав.
« Чому, чому Аліса... Чому вона повинна була померти."
Арсен розплакався.
Це був такий болючий плач.
Деліум просто подивився на нього.
Він вже знав про його втрату.
Його подруга Аліса, яка гралася з ним у дитинстві, раптово померла.
Факт став відомим лише тоді, коли було запізно.
« Якби я знав наперед, то зробив би що завгодно".
Арсен нічого не міг вдіяти. Врешті-решт, якийсь час він жив як у сні.
Через смуток, що він не зміг захистити свого друга, і його гнів на королівську сім'ю, яка це зробила.
"...Я не можу їх пробачити".
Арсена тремтіло, і його емоції ставали дедалі сильнішими.
Зрештою Деліум поплескав його по спині.
« А тепер заспокойся. Арсен. Йдеться про те, щоб повернути собі своє життя."
Арсен пропустив слова Деліума мимо вшей.
Це було те, що він чув від вчителя вдень і вночі.
Але він все ще бачив її у фантазіях, коли вранці відкривав очі.
Образ яскравої усмішки, образ на коні в лісі імператорського палацу та багато інших спогадів, які він накопичував з нею.
Він не міг їх кинути.
Незалежно від ціни.
Арсен повільно відкрив очі.
Сльози вщухли, але очі залишалися злими.
Дивлячись на нього, Деліум зітхнув.
Упертість Арсена він знав краще за всіх.
Його впертість зробила його наймолодшим магом у імперії.
Він більше не міг заспокоїти Арсена...
"Мастер".
Арсен відкрив рот.
« Я буду розслідувати смерть Аліси».
« Я проведу розслідування і виясню правду».
Деліум нічого не відповів.
Через деякий час вийшов лише коротка відповідь.
« Ладно».
Вчитель знав, що Арсен ходить по краю.
Наскільки небезпечно буде розслідувати інциденти з отруєнням Маріанни, яку любить королівська сім’я.
Але Арсен продовжить йти цим шляхом.
Тоді він, як учитель, не матиме вибору і не зможе допомогти цьому незадоволеному учневі.
Як він сказав раніше, він уже був старим.
У його житті більше не було жалю, і йому вже нічого робити.
"Роби що хочеш".
При словах Деліума обличчя Арсена загорілося.
« Дякую. Майстер. Дякую... ... "О!!"
Арсен збирався провести розслідування, навіть якщо Деліум противився би цьому.
Але він не проти і навіть може допомогти.
Я повинен був бути вдячним.
Арсен просто яскраво посміхнувся.
Він знову повернувся до тераси.
Королівська родина вже давно зникла.
Феєрверк закінчився.
"...ша де Ельмір".
Арсен знову на короткий час подумав про дитину.
Дякую.
Аліс також любив багато людей.
Він буде відчайдушно розслідувати причину, чому її стратили за одну ніч.
"Навіть якщо є ризик для життя."
Його очі м'яко опустилися.
Молочний Шлях тек у небі.
Так пройшла наступна ніч Айші, Першої принцеси Ельмірської імперії.