Глава 10. Частина 2
Світло люстри блищить.
Сонми людей з'явилися перед нами, як тільки ми увійшли в відкриті двері.
Це був великий натовп. Я навіть здригнулася.
Але Ейсіс без коливань рухав ногами, наче він був знайомий з цією стороною.
Я не мала іншого вибору, окрім того, що слухняно слідувала його крокам і дивилася вперед.
Імператриця, яка здавалася трохи нервовою, так само повільно просувалася вперед.
Прямо перед нею був Імператор, який спостерігав за мною.
Його обличчя було тепліше, ніж в будь-який інший день.
Я могла чути шумиху серед людей.
Хоча через те, що всі голоси були перемішані, я не могла нічого чути.
Так що мені було в таємниці цікаво, що ж вони думають про мене.
Але я зрозуміла в одну мить:
Не було потреби розділяти їхні голоси.
Більшість людей говорили те саме.
«... Моє золотце!»
Голоси, подібні до тихого крику, роздавалися в кожному куті бенкетного залу.
Моє золотце?
Я углюмо надула губи.
Хоча я чула ці слова знову і знову, але не була до цього пристосована.
Але коли я надула губи, люди знаходили мене ще привабливішою.
«... Ах!»
У деяких місцевостях люди втрачали розум.
Зрештою я повернула свої губи.
Ейсіс підійшов до імператора.
Я не могла не подивитися на нього.
Він повільно встав.
Потім, спустившись зі свого місця, він встав перед Ейсісом ...
І простягнув руку.
«...»
Ейсіс не мав слів.
Жест Імператора був очевидним.
Ніби він говорив швидко передати мене.
Ейсіс пробурмотів із задоволенням:
« Ейша, моя молодша сестра».
При цих словах погляд Імператора зобразив: « Быстро, давай її сюди».
Потім Ейсіс зітхнув, наче від безпорадності.
Потім він підступним жестом передав мене Імператору.
Імператор посміхнувся і обійняв мене, наче скарб.
Хоча люди ривалися навколо, мені здавалося, що між ними і нами чотири накладена спеціальна захисна плівка.
Хоча всі п’яніли на мене, здавалося, що не можна було пройти через свою хоту.
Невдовзі Імператор зробив оголошення:
"Дякую всім, що прийшли на бенкет щоб відсвяткувати перший день народження принцеси Айші".
Він не підвищив голос.
Він так і зробив.
Він посміхнувся.
« Це місячний бенкет для Айші».
Його голос звучав у всіх куточках бенкетного залу.
« Тож насолоджуйтесь. І давайте святкувати".
Люди підняли голови і слухали його голос.
"Перший день народження моєї доньки"
Від його коротких, але енергійних слів люди кинулися горланити:
« Вітаємо!»
« Вітаємо!»
Потім імператор вийняв святу воду і змочив руки, після чого він злегка покропив її мені на голову.
Свята вода зібралася на моїй голові, як краплі роси.
Оскільки Ельмірська імперія найбільше вірила в Бога світла, свята вода відбувалася з храму Світла.
Свячена сила світла і моя сумісність з духами були досить добрими.
Коли я отримала святу воду, то відчула, що духи теж будуть радіти. Ці хлопці, що ширяють в повітрі, танцювали з збудженими обличчями.
"Схоже, вони дуже щасливі".
Не усвідомлюючи, я простягла руку в повітря, спостерігаючи за ними. Один з світлих духів на ім'я Рю зійшов, сів на мою руку і щасливо посміхнувся мені.
Поруч я чула, як хтось шепоче.
« Ти бачив? Принцеса посміхнулася?»
« Так! Вона була така милою, що мені здавалося, ніби у мене перехопило дихання..."
Коли я почула ці слова, то хотіла захистити свою гідність як принцеси. Але вже було запізно.
Зрештою я сіла на трон Імператора разом з ним.
Це була надзвичайно обременована поза. Але я не могла втекти.
Тому що люди відразу підійшли і висловили свої вітання, а тепер настав час давати подарунки.
Це була нескінченна процесія аристократів.
Починаючи з герцогів, мароксів, а потім графів ...
Хоча їхні дари були різними, вони не сумнівалися в тому, що всі предмети — рідкі й цінні.
Я дивилася на них з обличчям, сповненою цікавості.
Вони довго говорили про те, наскільки я чудова і потім поверталися на свої місця.
Час стомлювався.
Спочатку було цікаво, але це була довгою і нудною церемонія.
Зрештою я не змогла здолати нудьгу і позіхнула.
«... Ваа..."
Можливо, це було пов'язано з слабістю тіла дитини.
Я дивилася на танцюристів і слухала музику, але я не могла подолати нудьгу.
У цей момент:
Неначе він міг читати мої думки, Ейсіс піднявся зі свого місця.
Трохи здивована, я подивилася на нього.
"Що б це могло бути?"
Я моргнула очима і раптом згадала подарунок, про який він мені сказав.
Він сказав, що це секрет до моменту мого народження, вірно? Тоді він дасть мені його зараз?
Але, як не дивно, його руки були марними.
"Подарунок принесе слуга?"
Я почала дещо сумніватися.
Ейсіс підійшов до мене ближче.
Однак його руки були порожні.