Глава 4. Екскурсія
Не усвідомлюючи цього, я нахмурилася.
Заспокоївшись, він запитав мене: « З тобою все гаразд?»
Я не відповіла. Потім він плюхнувся перед колискою. Він не збирався йти найближчим часом.
"Айша" він назвав моє ім'я ще раз.
Я відчула колиска гойдається. Я відкрила очі і побачила, що він м'яко похитує колискою. У нього було красиве золото і темно-зелені очі, і, незважаючи на його юний вік, у нього були відмінні риси. Неймовірно гарний вигляд, схожий на Імператора. Крім того, навіть у віці 9 років він був надто зрілим і привітним. Він завжди приходить до мене, навіть незважаючи на те, що я ігнорує його, він виявляє надзвичайну терпеливість.
"Айша!" Коли я дивилася на нього, він гукнув мені, ніби він був глибоко зворушений. "Моя молодша сестра..." Ширкова усмішка з'явилася на його обличчі.
Я не дуже добре його зрозуміла.
« Він справді любить мене? Але чому?»
Хоча ми двоє були зв’язані кров’ю, я не розуміла, чому він так сильно мене любив. Я опустила очі. Бути рідними братами і сестрами не має особливого значення.
Я не могла забути голос « Лакіаса », який засудив мене на смерть. Шкода, що я була дитиною, яка не могла говорити словами. Якби я могла говорити я б просила мене вбити. Але чи моє обличчя відбило мої думки?
Есіс ще раз уважно подивився на моє обличчя: « Аша, тобі боляче? »
Я мовчала. Його увага до мене і любов, яку мені виявляли люди, викликали в мене збентеження. Так, врешті-решт. Я відчула, що в мене плювали і проклинали перед смертю.
Але це було тоді.
Ніби він міг читати мої думки, він відкрив рот: "Айша". Його ніжний голос був теплим, як сонце: « Я розповім тобі таємницю».
Секрет? Коли я широко відкривала очі, він засміявся, натякаючи, що він знайшов це милим.
« Я довго чекав на тебе."
Невдовзі я почала нервуватись, коли після цього до мене прийшли слова. Його слова звучали так, ніби він знав, що я буду народжена. Як він міг знати, що я буду народжена? Чи може бути так, що він пов'язаний з моїм переродженням ... Але це не може бути правдою? Я була нервовою, він говорив так, ніби відповідав на моє запитання: « Я довго приставав до мами, щоб вона народила мені молодшого брата».
О, мій пульс розслабився. « Ось що означає чекати на мене." Я несвідомо стала чутливою після того, як прожила життя, кожен день дивлячись на ту ж стелю.
Есіс продовжує й каже: „Але було неможливо мати молодшого брата, тому що тіло матері було слабким. І коли її тіло ставало все слабшим і слабкішим ..."
Це був перший раз, коли я почула його історію. Він опустив підборіддя і тупо подивився на мене.
« Вона померла два роки тому".
Я кліпла.
Його зелені очі, які були такими ж красивими, як зелене дерево в лісі, відображували самотність.
« Я був ображений на Імператрицю Айріс, яка прийшла до матері. Але..." він не посміхнувся: "Тепер я дуже вдячний, що імператриця Айріс прийшла. Тому що вона стала моєю новою сім'єю. Я щасливий, що вона тут. "
Я тупо втупилася на нього. "Нова сім'я ..."
"А Айша, твоє існування" - Есіс говорив спокійним голосом- Я був такий щасливий, що не знав, як діяти. Ти можеш не пам'ятати, але ще до твого народження я так сильно полюбив тебе, що кожного дня відвідував імператрицю". Він дуже посміхнувся.
Я пробурмотила себе: « Я знаю.»
Я чула голос молодого хлопчика, який був таким же сильним, як і голос матері.
« Я говорив з тобою. Айша" Есіс прошепотів мені добрим голосом. Його щира любов вилила на мене серце. « Усі в цьому світі люблять тебе» Він продовжував говорити, наче наспівана пісня.
Я спостерігала за тим, як він це робить. Хоча я не зовсім розуміла, але відчувала одну річ. Для нього я була неймовірно особливою істотою.
Ні, не тільки для нього. Няня, яка стежила за мною кожен день, і моя мама, що співала мені колискові щоночі. Отче, Його Величність Імператор і навіть люди палацу. Для всіх них я була особливою істотою.
"Айша, я завжди захищатиму тебе" Він ніжно посміхнувся.
Я трохи колбнулась у колисці, яку він гойдав.
На вулиці була весна. Прекрасна весна, де нирки набухали, щоб сформувати квіти.
**** *
Звичайно, це не означало, що я довіряла Есісу. Скільки б він не говорив, що він на моєму боці, моє серце вже було закрито.
Дні блискавично пролітали. Оскільки я була ще дитиною, то більшість свого дня пропускала сон. Іноді вночі я мріяла про минуле. Кожного разу, коли я це робила, перед моїми очима з’являлися члени моєї сім’ї.
Я була законною дочкою імператриці Едему. Багатошлюбність практикувалася за законом Едембелла, імператор впровадив багато королів. Серед них тільки Імператриця і 3 королеви були визнані правдивими членами імператорського палацу, включаючи мене, 6 принців та принцеса. Моя мама, імператриця, була байдужою до своїх дітей. Вона надавала великого значення громадським роботам. Ніколи не давали мені тепло матері. У мене був ще біологічний брат Лакіас. Він був дуже холодним, але йому подобалося бути старшим братом. Хоча брати і сестри імператорського палацу були в досить нерівноважених стосунках, коли ми стали старшими, а як тільки становище наступника половину було віддане Лакіасові, стосунки ставали дедалі кращими.
І навіть краще з тих пір, як з'явилася Маріанна. Імператорський палац почав освітлюватися навколо цієї дитини. Я дуже зраділа, коли побачила цю дитину. Можливо, це було дивно для інших людей. Чи це може бути причиною? Чи може бути, що Лакіас почувався відданим, коли почув, як я намагалась отруїти Мар’янну?
Але він помилявся. Тому що я ніколи не намагалася вбити Маріану.
Я ображалася на нього за те, що він мені не довіряв. Якби він довірився мені тільки один раз.
«... Сесса, принцеса.
Я розплющила очі. Образ няні з'явився перед очима. У неї було надзвичайно стурбоване обличчя.
« Мені, напевно, знову приснився цей сон» Ах. Я щільно стиснула губи.
"Мабуть, вам приснився жах." Сказавши це, нянька витерла очі рушником.
Тоді я зрозуміла, що плачу.
"Тише".
Я почула добрий голос. Теплий дотик окутало моє маленьке тіло.
"Вам більше не будуть снитися кошмари." Її особливий теплий запах стимулював мій ніс.
Вона прошепотіла мені "Мама тут"
Я кліпла. Це була Імператриця Айріс, моя мама. Вона ніжно подивилася на мене ніжними очима.
На мить я тупо втупилася і швидко відвернулася.
Але імператриця міцно тримала мене. Якщо подумати, я чула, що сьогодні був особливий день. Чи ж сьогодні не був день, коли мої біологічні мати і батько — імператриця та імператор імператорського палацу — пили чай разом? Я мало виходила на вулицю, бо була ще мала і воліла уникати людей. Оскільки до екскурсії ще багато часу, імператриця прийшла до мене рано - вранці.
«Там, Айша. Хіба нам не потрібно готуватися до нашої екскурсії?»
Коли Імператриця поклала мене, нянька і майбутня фрейліна побігли вгору. Після сніданку вони почали одягати мене. Вони одягли мене в красивий, одягнений, обтянутий намисто і наділи мені гарну стрічку. Звичайно, оборонки та пов’язки на голові були прикрашені дорогоцінним камінням.
"Принцеса!" Няня зав'язала стрічку на моєму плаття як останній штрих. « Ви щасливі, тому що сьогодні ви їдете на екскурсію?»
Я повернула голову, ніби я не зрозуміла. У цьому немає нічого приємного, якщо дитина ще не може ходити. Не знаючи, що їй подобається в моєму байдужому виразі нянька засміялася, наче це означає, ніби це мило.
« Не плачте в цьому вбранні Ви чудові».
« Це правда. Вона завжди добре себе веде і добре слухає".
"Для моєї сім'ї велика честь служити такій прекрасній принцесі".
Ні, мене хвалили за те, що я не плачу. « Добре їла», « добре відригаю », « перевертаюся » і жодна інша дрібниця не знала, як я була збентежена та приголомшена вилиттям похвали.
« Принцеса, ви хочете поглянути на себе?» Няня принесла мені дзеркало. Ці слова вперше засяяли мені очі. Я вперше побачила дзеркало. Моє серце забилося в шаленому ритмі.
« На кого я схожа? » — здивувалась я.
«... Це я? ніж я думала. Хоча це могло бути тому, що я була дитиною. Яскраві срібне волосся, які сяяли так, ніби в них був все світло на світі, а на її маленькому обличчі були блакитні очі, прекрасні, як коштовності. Пухлі рум'яні щоки, які хтось-взагалі захотів би вщипнути, і губи вишневого кольору, котрі були дуже пухкі та м'які.
Вона виглядала наче безкрий ангел, який впав з неба.
Але через мить я нахмурилась перед дзеркалом. У минулому в мене було чорне волосся і зелені очі. Коли я побачила, що мій вигляд змінився, то відчула справжнє піднесення.
« Принцеса, вам не подобається дзеркало?» Няня подивилася на мене стурбовано.
А, тоді я зрозуміла, що дивлюся в дзеркало занадто пристойним поглядом.
« Давайте відберемо.» Няня поклала дзеркало подалі. Я мовчала, і імператриця обережно обіймала мене, а за нею йшли фрейліни. Поки вона несла мене на руках, я відчувала, що світлі духи, яким було дозволено ширяти навколо мене, були особливо задоволені весняним світлом.
Я подумала: "Як мило.
Через травми в моєму попередньому житті, я стала одержимою сонячним світлом.
Коли я простягнула руку до світла, імператриця переоцінилася і прикрила мою руку, оскільки це було небезпечно.
Коридор був викладений мармуровими колонами.
Цікаво, скільки колон ми пройшли. Невдовзі я опинилася в просторому критом саду.
"Ми входимо". Мати говорила тихим голосом.
Як тільки двері відчинилися, я відчула яскраве сонячне світло і тепле повітря, що виходить з внутрішнього саду. І я могла бачити чоловіка, який сидить перед нами. Він кликав мене і імператрицю: « З кожним днем вона стає привабливою та дорослою ».
***