"-Ну, у мене завжди було підозра про те, хто міг відкрити кімнату тоді, хоча я не можу представити його стрибаючим в брудну трубу. " - посміхнувся директор дивлячись на темний позіх.
"- Дозвольте мені дещо спробувати, сер".
"Лестница"
Замість брудної труби з'явилася груба, курна сходи. На кожній сходинці були чітко видно сліди, які ведуть вгору і вниз.
"- Дякую, Гаррі, я впевнений, що це зробить нашу подорож в кімнату Салазара набагато комфортніше", - досить кивнув Дамбльдор з вогником у очах.
"- Я б попросив тебе залишитися тут у безпеці, але думаю ти заслужив цю можливість проявити себе. Крім того, мені все ще може знадобитися твоя здатність розмовляти з зміями, яких так любив Слізерін. Просто будь ласка, іди на всі мої інструкції, у тому числі залиш мене для того, щоб врятувати себе якщо я вважаю це потрібним".
Гаррі кивнув, і вони разом вирушили вниз.
"- Сер, я сподівався, що ви зможете начахати півня або паручку ... Просто на всяк випадок!"
"- Я ціную ті базові знання, які ти зібрав про істоту, з яким нам доведеться зіткнутися, але боюся, що чаклун півень нам мало допоможе.
Тільки справжній, народжений без магічного втручання смертний для Василіска. Тому нам треба боротися з ним іншими засобами. Точніше мені".
"- А мені немає, сер?"
Ти Змеуст, Гаррі. Якщо Василіск вважатиме тебе більш гідним, ніж той, хто зараз їм керує, тобі нічого його боятися. А якщо легенди правдиві, то можна навіть подивитися змія в очі завдяки своїм здібностям. Тим не менш, це те, що я б вибрав не перевіряти і не ризикувати твоїм життям".
"-Я розумію, професор". - Поттер задумливо кивнув.
"- Уверен, ти також помітив, що була тільки одна пара слідів, які ведуть вгору і вниз по сходах. Ти знаєш, що це означає?"
Гаррі нахмурився, згадавши, як дівчинка Уїзлі ходила по замку наче в трансі.
" щось контролює Візлі, оскільки вона єдина, хто ходила тут ... Якщо тільки вона не робить це з власної волі. "
"- Дуже сумніваюсь, що молода Джиневра добровільно відкриває кімнату і нападає на своїх однокурсників. Поки не знаю, з ким або чим ми тут зустрінемося, але сподіваюся зможемо врятувати юну міс Візлі і дізнатися, хто насправді несе відповідальність за повторне відкриття таємної кімнати ".
Вони спустилися вниз по сходах і опинилися в приміщенні завбільшки з вітальню Гриффіндора.
"- Це всього лише прихожа. З чим би ми не зіткнулися, воно повинно бути за протилежною стіною".
Гаррі погодився і зробив крок уперед в напрямку барельєфа, що зображає десятка змій, які обвівають герба факультету Слізерін.
"Відкрийся"
Роздалося кілька гучних щілин, коли змії рушили навколо герба, і, нарешті, частина стіни від'їхала в сторону, відкривши вхід до величезні приміщення, майже таке ж як Великий зал з колонами що підтримують стелю через рівні проміжки. На другому боці залу стояла гігантська кам’яна статуя Салазара Слізеріна.
Гаррі насупився, коли побачив тіло з рудим волоссям на підлозі.
"- Уїзлі", - він кивнув директору, який, здавалося, був загублений, вивчаючи вражаючу архітектуру залу.
Вони поспішили до неї, і Дамбльдор нахилився, доторкнувшись до нього. Візлі не зреагувала і не дала видимій реакції на деякі діагностичні чари, які директор наклав.
Гаррі помітив маленьку чорну книжку, яка лежала на підлозі поруч з дівчиною і підняв її, насупившись, коли хвиля магії пройшла крізь нього.
Ця книжка вважалася чистим злом. Як паразит, який намагається зіпсувати його розум. Щось чужорідне ніби проникло крізь його ментальні щити.
Професор, - гукнув Поттер директора: "- Що, чорт візьми, це"
Дамбльдор присоромився, дивлячись на книгу, і збирався дати відповідь, коли хтось перервав його.
Вона не прокинеться.
Біля підніжжя статуї Слізіна з'явився хлопець. Він був високим, з темним волоссям і очима. На його мантії Хогвортса фарбувався герб Слізерін, а поруч з ним був прикріплений піктограма Старості.
" Том, я повинен сказати, що минуло стільки років, але ти не виглядаєш ні на день старше ніж тоді, коли я вчив тебе".
"- Якщо не вважати сивих волосся і бороди, ви теж мало змінилися ... Професор".
Гаррі відчув, скільки ненависті було вкладено у останнє слово. Це мабуть Том Ріддл, але Міртл і Дамбльдора кажуть, що він був студентом 50 років тому. Як таке можливо, що він зараз стоїть тут перед ним?
"- Хто ти?" - з цікавістю запитав Поттер.
"- Гаррі Поттер..."
Ріддл подивився на нього з цікавістю в своїх холодних темних очах.
"- На відміну від нашого шанованого професора, ти саме та людина, з якою я хотів зустрітися".
Чому ти так цікавишся мною?
Ти для мене загадка. Когтевранець, який набагато краще підійшов би для факультету змій. Учень, якого бояться його ровесники, здатний творити магію, яку багато студентів старшого не в змозі виконати, і звичайно, зміїв."
Очі Ріддла звузилися при останньому твердженні.
"- Ми з тобою такі схожі, навіть зовні, що це майже лякає..."
Гаррі не міг заперечувати те, що він сказав. Двоє хлопців мали не лише око, але й зовнішній вигляд. Коли він ще ніколи не бачив зміїв, то дуже цікавився Ріддлом.
"Так ти теж говориш на парсетанзі?"
"Так, дар мого великого предка". - Том кивнув на статую позаду нього.
Отже, він дійсно був Спадкоємцем Слізеріном, тим про кого йому розповів Дамбльдор, коли Гаррі запитав, звідки походить його змієвістність. Ріддл, мабуть, також був тим, хто відкрив кімнату 50 років тому. Значить він контролював Василіска ... Але як?
"-Я запитаю тебе ще раз, Ріддл ... Хто ти?"
Том майже нервово подивився на Дамбльдора замість того, щоб відповідати на питання. Директор спостерігав за розмовою між колишнім і теперішнім учнем з сумним виразом на розчарованому обличчі.
"- Оскільки ніхто з вас не залишить цю кімнату живим, думаю, я можу вам сказати. Я - спогад, збережений протягом 50 років. Спогади, але тільки ". - Відказав Ріддл з розлюченим посміхом.
"- Де я підвів тебе, Том? Чому ти вибрав цей шлях?"
Він проігнорував директора.
"- Оскільки я відповів на твоє питання, буде справедливо, якщо ти відповіси на один з моїх, чи не так? Скажи мені, Гаррі Поттер, як дитина, за загальним визнанням, яка добре володіє магією і має невеликий талант, вижив після смертельного прокляття наймогутнішого чарівника всіх часів, в той час коли сам чаклун зник? Як ти це зробив?" - бажання дізнатися відповідь була ясно видно на його красивому, але жорстокому обличчі.
Чому тебе це хвилює? Вольдеморт... він помітив, як зузилися очі Ріддла: "... з'явився вже після тебе!"
Ти смієш вимовляти моє ім'я? Ім'я найбільшого чарівника, якого коли-небудь бачив світ"
Гаррі насупився від усвідомлення: "... Ти Вольдеморт, принаймні, його минуле ... але я боюся, що ти помиляєшся. Сьогодні найбільший чарівник стоїть поруч зі мною... і одного разу це буду я ".
https://literna.net/uk/books/623-harri-potter-sila-svoboda-i-frantsuzka-kvitka