Хлопчик був здивований "- Чому ви турбуєтеся про мене, сер? Вам треба було підготуватися до навчального року, не кажучи вже про ваші обов'язки у світі політики, які, впевнений, забирають багато часу. Чому вас повинно хвилювати, що хтось з першокурсників робить влітку?"
"- Тому що, я думаю, ми обидва знаємо, що ти не просто один з моїх першокурсників. Крім того, я твій магічний опікун і був ним з тих пір, як твої батьки, на жаль, скінчилися. Але годі про це. Скажи мені, чому ти збрехав про камінь?"
"- Перші два рази вам не вдалося зберегти його в безпеці, чому я повинен був просто повернути його вам, сер? Його ледь не вкрали з Грінготтсу наступного дня після мого народження, і ви занадто близько підпустили Квіррелла до нього в школі. Я не знав, чи зможу довіряти вам втретє, сер."
"А що ти вирішив зробити з каменем, Гаррі?" - бабуся зникла.
"- Я повернув його власнику, сер".
"Ти зустрічався з Ніколасом і Перенель?" - здавалося, Дамбльдор втратив дар мови, явно не чекаючи такого.
Для мене вони Нік і Пенні. - Рівнововець розсміявся над обшарашеним виразом обличчя директора. "Але так, можна сказати, що я зустрічався з ними".
Дамбльдор, здавалося, не знаходив слів: "- Добре. Я радий, що ти вирішив виявити відповідальність і повернути камінь. Повір мені, в цьому світі є набагато кращі речі, якими можна насолоджуватися, ніж жити гонитвою за безсмертям ".
"- Я не зацікавлений в тому, щоб жити вічно, директор. Мені цікаво, як ви зрозуміли, що я збрехав про камінь?"
"- Магія завжди залишає сліди, Гаррі, як я впевнений, ти помітив, коли входив у мій кабінет. Не хвилюйся, щити просто попереджають мене, якщо хтось переступить поріг моїх дверей ... "
На чому я зупинився? Так, знищення такого могутнього артефакту, як Філософський камінь, залишило б величезну кількість остаткової магії в тій кімнаті. Спочатку я просто подумав, що нічого не відчув через те, як ви знищували дзеркала Єналеж і велику кількість темної магії... "
"- Але, повернувшись туди на початку літа, мені не вдалося відчути взагалі ніяких залишкової магії каменю. Єдина логічне пояснення було те, що ти збрехав мені. Винятковий подвиг, якщо можна так висловитись. За весь час мого перебування в Хогвортсі тільки одному учневі вдалося зробити те ж саме."
Вираз обличчя директора потемніло з цієї думки, і Гаррі задав питання про який колишній учень старий міг згадати?
На сьогодні це все. Іди спати і насолоджуйся новим навчальним роком! Пам'ятай, якщо ти захочеш про щось поговорити я завжди буду готовий вислухати тебе".
Гаррі подякував старого і пішов до вежі Равенкло. Розмова пройшла досить добре. На щастя, Дамбльдор більше не намагався сувати ніс у його справи влітку. Мабуть, він достатньо довіряв Ніку і Пенні. Ще раз подумавши про свої чудові канікули, хлопчик пішов спати. Зрештою, він хотів бути в чудовій формі до свого першого навчального дня завтра.
***** * $xa = aull by + 0}
Гаррі прокинувся наступного дня, пробігся навколо озера і відправивсь у Великий зал на сніданок, коли помітив, що щось відбувається. Багато учнів дивилися на нього і перешіптувалися зі своїми друзями.
Не звертаючи на них уваги, він попрямував до столу Равенкло, коли раптово група старшокласників слізеринців, у тому числі Маркуса Флінта, капітана команди по квідичку, перешкоджала йому йти.
Поттер прищурився і проаналізував їх. Здається, чотири студенти від третього до шостого. Він міг би впоратися з ними окремо, але в групі це може бути проблемою, проте присутні Снейп і Дамбльдор уважно спостерігали за ними, так що загострення конфлікту на даний момент можна не очікувати.
"- Чим я можу вам допомогти, джентльмени?" - невинно запитав він.
- Що, чорт візьми, насправді сталося з Квірреллом, Поттер! Цього року я здаю СІВ і міг би легко отримати "Више очікуваного" при заїці. Замість цього ти якимось чином прикінчив його, і тепер нам доводиться мати справу з Локхартом! "Висвітлив свої претензії п'ятикурсник Воррінгтон.
- Те, що там сталося, тебе не стосується, а тепер будь другом, відійди в сторону, поки я тебе сам не посунув!"
Слізеринці посміялися: "- І що з нами зробить вторинник, якщо ми відмовимося?"
"Я надеру тобі дупу так сильно, що ти більше не будеш турбуватися про свої сови".
"- Не тут, хлопці! Не перед професорами!" - втрутився Адріан Пьюсі втрутився, коли Уорінгтон направив свою паличку на Гаррі.
"Ти пошкодуєш про це, Поттер. Дамбльдор не завжди буде поруч, щоб захистити свого золотого хлопчика. "з цими словами слізеринці відступили до свого столу.
Гаррі помітив тупий вираз на більшості людей, що сидять поруч. Очевидно, учні не сподівалися, що він так почне розмову. Можливо, це буде не єдиний випадок такого роду. Кварелл не був надто популярним, але йому легко було ставити добрі оцінки і виконувати домашні завдання.
Його любили старші студенти, які використовували додатковий вільний час для підготовки до екзаменів, тренування з квідичу та розваг. Йому слід бути обережним.
***** * $xa = aull by + 0}
Залишок тижня пройшов без будь-яких проблем, хоча слізеринці часто кидали на нього підозрілі погляди. Вони явно щось планували, і Гаррі завжди стежив за тим, щоб мати наготовий шлях до відходу на випадок, якщо вони якимось чином загородять його в кут. Він також постійно носив з собою мантію-невидимку і вже двічі використовував її, коли група слізеринців п'ятого курсу блукала по коридорах разом, здавалося би, шукаючи щось або когось.
Йому потрібен був план дій, не можна залишати все так, як є зараз. Продовжувати ховатися від них стало занадто дратівливим, і нетерпентація була проти його природи.
Гаррі мав три варіанти.
Бігти до Дамбльдора і сподіватися, що старий директор якимось чином втрутиться.
Спровокувати конфронтацію перед учителями і достатнім кількістю свідків, щоб у них виникли серйозні проблеми.
Або відправити повідомлення слізеринцям, показуючи, що їх дії будуть пов'язані з рівною силою і сподіватися залякати їх
Гаррі обрав третій варіант. Найкращий захист - це напад. Він чекав конкретну групу п'ятикурників після їхнього уроку чар, в той час як у нього самого було вікно. Йому потрібно було ізолювати лідера і зробити з нього приклад, інакше інші відомстять йому ще сильніше.
Під мантією-невидимкою він кинув Діффіндо на сумку Ворінгтона, чому та розірвалася, і все її вміст впало на підлогу.
"-Ви, хлопці, йдіть. Я скоро вас догоню. Просто звріть Локхарту що-небудь щодо моєї відсутності ".
Идеально.
Уоррінгтон швидко полагодив сумку простим Репаро і почав складати свої шкільні приладдя назад, але на мить відвернувся поклав паличку біля себе.
https://literna.net/uk/books/623-harri-potter-sila-svoboda-i-frantsuzka-kvitka