"- Незазвичай, Гаррі. Ти не бачиш слави, багатства, безсмертя чи нескінченних сил на відміну від багатьох інших блискучих умів, які спостерігали за своїм відображенням в цьому самому дзеркалі. Тепер, раз я дав тобі обіцянку, то, звичайно, стриму своє слово ... "
Дамбльдор трохи пом’якшив, вставши перед дзеркалом, і на його обличчі з'явилося сумний вираз.
"Як і ти, Гаррі, я теж бачу свою сім'ю, але на відміну від тебе, не бачу ніяких майбутніх можливостей, тільки пам"ять про помилки, які здійснив давним-давно".
Поттер не знав, чи був старий чесний з ним на 100%, але не став зосереджуватися на цьому.
"- Я повинен попросити тебе більше не шукати це дзеркало, Гаррі. Завтра його перенесуть в інше місце. Зосереджуйтесь на шкільних заняттях і намагайтеся якомога більше насолоджуватися часом, який проводився в Хогвортсі. На землі немає місця, подібного до цього замка". - З цими словами Дамбльдор пішов.
Гаррі теж вирішив повернутися в вітальню Равенкло, думаючи про слова директора, свого відображення у дзеркалі, мантії-невидимці і дивному символу, який він побачив на грудях свого відбиття.
***** * $xaплю by + aull
Альбус тихо повернувся в свої особисті апартаменти у своєму кабінеті. Його думки знову крутилися навколо його учня з волоссям кольору воронового крила. Він був дуже задоволений тим, що Гаррі побачив у Дзеркалі. Спочатку Дамбльдор боявся, що хлопчик побачить владу, необмежену силу або щось подібне. Але його побоювання виявилися зайвими.
Звичайно, дитина могла брехати йому або приховати частину правди, але Альбус вирішив не дослідити розум юного Гаррі в пошуках будь-яких натяків на брехню. На даний момент хлопчик, ймовірно, досить досвідчений, щоб виявити навіть найменші спроби Легиліменції, і він не міг ризикувати, наносягаючи незмінної шкоди їхнім майбутнім відносин.
Старий чарівник вирішив довіритись йому, навіть розкривши свої найпотаємніші бажання, як демонстрацію довіри. Але Альбуса турбувало зацікавлення хлопця мантії... Дамбльдор знав, що не може розповісти Гаррі про справжню природу своєї сім’ї. Якщо б дитина дізналася про Дарах, то теж почала б марнувати свою молодість і намагалася знайти легендарні артефакти.
Можливо, колись Альбус розповість йому, але не в найближчі роки. Задоволений тим, як він справився з ситуацією, старий пішов спати.
***** * $xa = aull by + 0}
1 травня 1992 року
Нецікаво пройшли місяці після зустрічі з директором. У Хогвортсі нічого особливого не відбувалося. Тільки Уїзлі, Грейнджер і Лонгботтом захопилися якоюсь дивною полюванням за скарбами. Якось Гаррі почув, як вони нараджувалися під своєю мантією. Вони дійсно думали, що Директор сховав у замку легендарний філософський камінь, створений Ніколасом Фламелем.
Очевидно, його охороняла якась триголова собака, через яку коридор на третьому поверсі був закритий для всіх учнів і, по збігу, причина, чому голова факультету Слізерін хромал після подій на Хелловін.
Щоб підтвердити їхню безглузду історію, Гаррі попрямував прямо в той коридор і мало не отримав серцевий приступ після того, як відкрив двері й побачив, що гігантська триголовий собака обнажила на нього свої гострі зуби. Як і згадувала Грейнджер, псина охороняла люк.
Поттер повинен був визнати, що їхня теорія досить послідовна. Через два дні після його дня народження хтось вломлюється у Грінготтс, але не може викрасти те, що шукав.
За словами Грейнджер, Хаґрід 31 липня відвідав Грінготтс, що Гаррі міг сам засвідчити. Також, якщо вірити словам гриффіндорки, напіввеликан зізнався дітям, що собака охороняла щось про тільки Альбуса Дамбльдора і Ніколаса Фламеля. Очевидно, це стало ключем до здогадки трио про філософський камінь, який охороняє собака. Що ще може бути цінним і пов’язаним з ім’ям Фламеля.
Але чому майстер зілля намагався вкрасти його? Що його мотив?
Мабуть, Візлі і Лонгботтом дізналися про це після їхньої роботи з Хаґрідом у забороненому лісі. Згідно з тим, чим вони поділилися з Грейнджер, на них впала фігура у плащі, яка пиляла кров єдинорога в лісі.
Врешті - решт гриффідорці врятували Кентавр, який попередив їх про деякі дивні сузір’я. Гаррі вирішив одним оком стежити за цією Трійцею, а іншим — за їхньою основною підозрою.
Його власний розвиток у той час тривав чудово. Він був кращим у класі з усіма предметами, які його дійсно цікавилися, не включаючи гербологію, історію магії та астрономію.
Хоча Зоті від Квіррелла проходило значною мірою марно, але Гаррі все ще залишався кращим і завжди викликався виконувати будь-які заклинання та ока.
Він також дуже добре просувався в вивченні ментальних мистецтв і зміг тримати заклинання щита понад двадцять секунд під час своєї останньої спроби. Його найбільшим успіхом стало те, що йому нарешті вдалося оглушити місіс Норріс.
Потім він спробує оглушити людину. Можливо, Філча або можливо охоронників Малфоя. З цими двома може бути трохи складніше, враховуючи кількість жиру вони носять на собі.
Однак настав час іспитів.
Гаррі був абсолютно впевнений, що він перевершив будь-якого іншого студента за своїми основними предметами. Та й з іншими проблемами не виникло, бо він розповів одному старшій студентці Равенкло як потрапити на кухню, що сам дізнався у близнюків Уїзлі, в обмін на деякі нотатки за історії магії та астрономії. Він дуже потребував їх, оскільки проводив час на цих уроках переважно за читанням зовсім іншої літератури.
Після здачі всіх іспитів лише два тижні відокремили його від літніх канікул.
У певний момент Поттер помітив, що грифіндорська Трійця стає дедалі напруженішою, але явних спроб захопити каменем поки не робилося. За їхніми припущеннями Гаррі також помітив, що Снейп патрулюває коридор третього поверху майже кожної ночі протягом кількох годин. Поттер зазвичай зустрічав його по дорозі на кухню. Він часто спускався туди перекусити після читання в забороненій секції.
Проте в ніч перед ним з’явилася зовсім інша картина. Снейп не патрулював коридор. Замість цього він пробирався до дверей триголового собаки.
Гаррі вирішив піти за професором під своєю мантією, щоб дізнатися, що він збирається робити. Квіррел відкрив двері, дістав флейту і почав грати прості мелодії. Дивно, але триголовий пес значно заспокоївся і незабаром міцно заснув, при цьому його гучний хропіння потрясав всю кімнату.
Квіррел обережно відсунув масивну собачку з люка і зістрибнув вниз. Поттер вирішив почекати кілька хвилин, перш ніж піти за професором і нарешті з духом подивився у чорну діру та стрибнув.
Коли хлопчик приземлився на диво м’яко, то озирнувся. Великі виноградні лози пом’якшили його падіння, але вони швидко ожили, рухаючись до нього і обвивши ноги. Гаррі розпізнав диявольську силу і спалив основні лози, переобтяженими заклинанням вогню. Ліани відступили, і Поттер пішов до дверей попереду.
https://literna.net/uk/books/623-harri-potter-sila-svoboda-i-frantsuzka-kvitka