Це було, звичайно, неприємне почуття, проте через пару секунд він з'явився в точці призначення і навіть зумів вийти з каміна, не упавши.
"Що ж, могло бути й гірше", - подумав Гаррі і оглянув платформу, відразу зауваживши яскраво-червоний Хогвортс-експресс та десятки сімей з дітьми, що бігають навколо, вітаючи друзів і обіймаючи своїх батьків на прощання.
Хлопчик сів у експрес і пробрався в кінці потягу до останнього купе. Там він наклав маломотні чари непомітності, які практикував все літо, на двері, після чого почав читати свою книгу про парсетанґе.
Можливо, це єдина книга з якої Поттер ще не досяг успіху. Звичайно, було дуже цікаво, але магія і заклинання в ній описані занадто складні, могутні та небезпечні для будь-якого у його віковій групі.
З іншого боку, Ґерпій злий ніколи не думав, що його книга опиниться в руках 11 - річної дитини. Тому Гаррі просто доведеться почекати кілька років, поки його магічне ядро стане достатньо сильним.
Мимо його купе пройшла пара учнів, але вони були слабшими. Тому Гаррі виявився достатньо сильним, щоб допомогти. Далі він спостерігав, як рудоволосий хлопчик йшов по коридору, очевидно, шукаючи когось. Потім прийшла дівчинка з густим волоссям разом зі злегка повноватним блондіном прямо за нею.
Вона зупинилася прямо перед його купі і, здавалося, збиралася увійти, але, врешті-решт, чари витримали, і дівчинка пішла назад по коридору, запитуючи тих учнів про чиїсь жаба.
Його останніми потенційними відвідувачами були хлопці. У платинового блондина, здавалося, постійно блукала ухмилка на обличчі, і він йшов так, ніби йому належав весь експрес. Дві горили зліва і справа від нього судячи з усього, були його особистими охоронцями та мали двозначний IQ.
Гаррі ще не шукав конфронтацій. Звичайно, він міг би належним чином перемогти будь-якого першокурсника на дуелі, але не варто недооцінювати зв'язку зі старшокласниками, які можуть бути у деяких з цих дітей. У нього вже був могутній ворог десь там. Не було сенсу створювати ще більшу напруженість.
***** ** $xull by = 0}
Гаррі не мусив переодягатися, коли прибував на шкільну станцію. Натомість він просто вийшов з поїзда після того, як експрес зупинився і попрямував до напіввеликану Хаґріду, який зібрав навколо себе першокурсників.
Потім усі разом вони вирушили до маленьких човнів, які перевезли їх через велике чорне озеро в Хогвортс. Вид замку був феноменальний. Темний камінь сотень смолоскипів, вікон та башт освітлювався на краю озера. Це був дійсно вражаючий момент, і Гаррі знав, що протягом наступних семи років це місце він міг би по-справжньому назвати домом.
Група першокурсників прибула в хол, де їх зустріла жорстока відьма, яку назвали професором МакГонаголл. Він згадав її ім'я в листі, і звернув увагу на коротку промову про чотири школи, зароблені очками та майбутнім святом.
За останні два дні він провів багато часу, думаючи про те, на який факультет його могли б сортувати. Хафлпафф і Гриффіндор були найменш ймовірними варіантами. Його відданість потрібно було заслужити, і хоча він міг вважати себе хоробрим, але ніколи не кинеться кудись зломши голову, просто для того, щоб показати мужність.
Рейвенкло і Слізерін вже інша справа. Мабуть, з цих двох він вибрав би Равенкло. Це нейтральний факультет, який в основному тримався особняком і цінував знання та мудрість - обидві риси, з якими Гаррі був згоден. Проте Слізерін також був дуже реальним. Він міг розмовляти зі зміями, талант якого Салазар Слізерін дуже цінував.
Гаррі також був честолюбним і прагнув стати наймогутнішою в його житті особою. Але Слізерін приверне до нього увагу, якої він відчайдушно намагався уникнути. У результаті хлопець вирішив просто почекати і подивитися, що станеться. Можливо, ти можеш вплинути на рішення Шляпи.
Незабаром Поттер та інші першокурсники пішли заступником директора у великій залі. Сотні студентів сиділи вздовж чотирьох довгих столиць, а перед ними стояв п’ятий на підвищенні, за яким розмістилися викладачі. Перед ним стояв стілець з знаменитою сортувальним капелюхом. Раптом у залі стало дуже тихо, і всі прислухалися до традиційної пісні Солтирового капелюха
*Прим. Перекладач: "Не буду її викладати."
Цікава пісня, подумав Гаррі. Тим часом Макгонагал почала викрикувати імена, і Гаррі звернув увагу на відомі та добре знані прізвища. Сузан Боунс, яку він зустрів у переулці Кос, Грінграсс і Лонгботтом. Багато важливих імен прозвучало під час розподілу.
Зрештою Макгонагал вимовила.
Гаррі.
Учні в усьому залі почали перешіптуватись. Він легко міг розібрати деякі фрази, такі як "Малюк, який вижив" або "Знаменитий шрам", і навіть "Тимний Лорд". Поттер посміхнувся... Як легко справити враження на дітей...
Він підійшов до Шляпі і без зайвих слів надів її на голову.
"Мм, як цікаво містер Поттер ... Оклюменція у когось настільки молодого. Не лякайся, юний чарівник. Що б я не побачила в розумах студентів, Я не розповім про це жодної душі ".
Гаррі неохоче опустив щит і дозволив Шляпі проникнути в його думки та спогади.
« Ну, пане Поттер, як ви правильно здогадалися, є тільки два школи, які підійдуть для такого розуму як ваш. Я бачу багато магічної сили і бажання нарешті проявити себе. Я також бачу вашу спрагу знань і кінцеву ціль свободи та незалежності... Отже, куди мені вас відправити?
"У мене є вибір?"
"Звичайно, і я бачу, що ви вже прийняли рішення. Як іронічно, студент, якого Салазар хотів би бачити на своєму факультеті, виявився достатньо хітер та амбіціозен, щоб вибрати інший з вагомих причин. Ви могли б виконувати великі завдання на Слізеріні, але здається, що протягом наступних семи років Хогвортс триматиме змію в мантії ворона. Я чекаю від вас великих досягнень, пане Поттер.
"- РАВЕНКЛО!"
Шляпа викрикнула останнє слово вголос, і студенти з синім гербом за третій столом почали збуджено плескати. Розподіл закінчився, і Дамбльдор виголосив свою привітну промову про смерть для всіх, хто буде ходити коридором на третьому поверсі.
Хоча Гаррі не хотів помирати, директору довелося розповісти про це своїм учням. Чому б просто не поставити вікну межу біля проходу і не дати пройти нікому молодше вісімнадцяти років? Звичайно, професори могли б також захистити коридор так, щоб для входу потрібен був пароль або інші засоби...
Дамбльдор хотів перевірити своїх учнів. Єдине питання - чому? Навіщо ставити собі це завдання, і з якою метою? І що важливіше, чи він повинен брати участь у цьому?
Привітний бенкет підійшов до кінця, і після найбільш жахливої пісні, яку Гаррі, безсумнівно, коли-небудь чув, рівнийклевці в супроводі своїх старост подалися у вежу факультету. Поттер вирішив розділити спальню з шатеном на ім'я Террі Бут, який здавався досить адекватним і після короткої розмови та швидкого знайомства пішов спати. Як завжди, Гаррі закінчив день вправами по Окклюменції і дуже скоро занурився у глибокий спокійний сон.
https://literna.net/uk/books/623-harri-potter-sila-svoboda-i-frantsuzka-kvitka