Згідно з розкладом, сьогодні вже не буде спільних занять, але треба бути вчителем Вільгельма Вігойського. Робочий кабінет чаклуна знаходиться в одній з чорних бешт позаду червоних корпусів. Сареф уперше опиняється в такій споруді.
Студента зустрічає просторий зал, над яким здіймається широка гвинтівка. Ліфтів ще не винайшли, так що доведеться підніматися на своїх двох. На кожному поверсі від сходів іде додаткова дорога, і йому потрібно майже до самої вершини. Для Сарефа - плетува справа, але старші чарівники не можуть втримати такого шляху.
Рука стукає в заколене темним залізом двері, які відпирає охайний слуга. Здається, що маг попереджав про прихід Сарепти, тому останнього відразу ж запускають у лабораторії графа. Покої чаклуна займають весь поверх, в коридорі багато дверей, що ведуть до якоїсь кімнати, але Сарефа підводять до певної. Слуга шанобливо стукає у двері, які відкриває служниця в хустці. Слуги швидко перешіптуються, після дівчини зникає за дверима. Через деякий час повертається, запрошує Сарефа і залишає наодинці з господарем кабінету.
Просторовий кабінет заливає світло з великих вікон, на мармуровій підлозі викладені численні магічні фігури і, мабуть, сотні рун. Біля стін стоять книжечки, а також розбита зброя — від палиці до мечів. Господар кабінету сидить обличчям до дверей за масивним столом, перед ним відкриті відразу кілька книг. Метр Вільгельм піднімає очі в сторону студента:
- А, той самий авантюрист.
— Доброго вам дня, метр Вільгельм. Дякую за можливість навчатися у вас. - Сареф шанобливо кланяється.
— Угу, закінчуй з розшахруванням і бери стілець. У першу нашу зустріч ти був більш рішучим.
Сареф не уточнював, що має на увазі чаклун. Не може пригадати, щоб на іспиті показував себе в якомусь іншому світлі. Підштовхує стілець до столу і сідає під слідом мага.
- Чому ти вирішив навчатися магії? — Питає співрозмовника, керуючи сьому щелепку.
Це навряд чи просто інтерес, чаклун ніби перевіряє Сарефа. Юнаку слід сподобатися викладачеві, коли він читає особисті уроки.
- Заради сили, влади і статусу. — Сареф відповідає чесно. Зробив ставку на те, що магу чужий лицемірство і не прогадав.
— Аха-ха, да. Магія може дати все це. Цілком нормальне бажання. Продовжуй в тому ж дусі, тобто говори зі мною завжди начистоту. — Чарівник починає закривати книжки за столом і прибирати.
— Тобі видали розклад занять?
— Да, вот. — Студент протягує листочок. Вільгельм кладе перед собою та уважно вивчає. Після цього пірнає перо і чорнильницю, а потім заповнює вільні поля. Після повертає аркуш Сарефу. Окрім регулярних занять, було додано приватні уроки. Перший урок, який ми можемо взяти для себе, — це розклад.
— Питання, пропозиції? — Чародей відкидується на спинку крісла.
- Чому ви обрали мене? Тільки тому, що у нас можуть бути однакові спеціалізації? Я думаю, до вас хотіли б потрапити більш знатні учні. — Раз маг зажадав говорити начистоту, то Сареп просто слідує правилу.
— Одинакові спеціалізації? Не думаю, що ти можеш мати талант до моєї спеціалізації. Інакше минулого разу сказав би "так". Але ти правий в тому, що мене обклали проханнями. Але мені нецікаво навчати барських недорослів. В них немає нічого важливого для величності в магії.
Сарефа не втрачає відчуття, що маг плутає студента з кимось іншим. Так само було і на іспиті. Вільгельм встає з-за столу.
- Що ж у мене є, чого вони не мають? — Спрашает Сареф. Замість запитання чарівник починає сміятися, ніби питання хлопця нагадало щось донезя веселе.
— Неумолимість. — Маг присажився на край столу. — Чи бачиш, з магією народжуються, але це наче з'явитися на світ із народженою плямою, не означає, що людина стане чарівником.
- Невміння робити прогрес. Шлях магії - це шлях болю і жертв. - Чоловік продовжує. — Усі ці багаті хлопці й дівчата не готові на біль і жертви. Звичайно, винятки існують, але вони є непотрібним сміттям у своїй масі.
- То ви вибрали мене через те, що я зробив без привілеїв Слова? — Уточнюе Сарэф.
— Ааа, — маг закочує очі. — Ще раз, я побачив мовчазність. Забудьте всю нісенітницю, як соловейка.
- І як я можу виразити свою невмолинність? — Сареф не розуміє, що таке чаклун. Останній уважно дивиться на студента, але виглядає швидше за спину, ніж в очі.
- Хехехе. — Метр Вільгельм нахиляється ближче і переходить на шепіт: « Кількість загиблих, які ви втратили, значно зросла з нашої останньої зустрічі. Я бачу світ живих і мертвих одночасно.
Сареф різко встає і відскакує після цих слів, стілець падає на підлогу.
— І я бачу, як ти мусив бути жорстоким і йти обраним шляхом. Саме в цьому я бачу неумоличність. Тільки так можна прийти до вершини чого завгодно. — Чародей випрямляється і стискає плечима.
Авантюрист тепер згадав, де бачив таку манеру говорити. Про бачення живих і мертвих він вже чув у стародавньому кургані поблизу села Аварлак, що в окрузі Туманних Холмів.
- Ви були тим самим некромантом? — Напружено питає Сареф.
— А ти був тим самим вампіром? Ми гратимемо в риторичні питання? — Некромант встає зі столу і починає підходити до Сарепти, який дуже швидко намагається проаналізувати ситуацію та вибрати найкращий спосіб дій.
- І чому... — Починає студент, щоб потягнути час.
—... Нічого не сказав на іспиті, коли бачив вампір? — Продовжує за Сарефа маг. - Або чому раптом вирішив тобі відкритися?
— Думаю, що цікавлять обидва питання. — Сареф не може придумати, чому чаклун так робить. Вільгельм продовжує наступати на Сарефа, а той відходить далі по кімнаті. - Як мені здається, ви повинні бажати помститися мені за те, що трапилося в Аварлаці.
- Якщо у нас перший урок, то слухай мене уважно: не намагайся міряти людськими мірками того, хто людиною вже не є. Ти дійсно думаєш, що мене хвилює вампір у стінах академії? Некромантів переслідують не з меншим ентузіазмом. — Обличчя Вільгельма набуває грізного вигляду. Але це не означає, що маг хоче напасти на хлопця.
- Мене цікавить тільки велич магії. - Він продовжує чарувати. — Правила, моральні норми та заповіді слід відправляти в дупу і ті, хто готовий до цього, можуть розраховувати на мій інтерес. Я не зможу передати тобі все, що хочу, якщо буду продовжувати малювати багатоважного графа Вігойського, нехай буде проклятий цей рід до сьомого коліна.
- І нарешті, що стосується помсти... — Чарівник зупиняється, ніби хоче обміркувати це. — Помсти? Знущаєшся наді мною? Ти, мабуть, бачив мало зиму, Сареф. Помста, ненависть, заздрість і почуття - все це перестає хвилювати, коли ти живеш більше одного людського життя. А я їх прожив досить точно, щоб подібне викликало смак землі мовою. Можеш називати житївську мудрість, бо справді мудрий той, хто вільний від емоцій.
У кабінеті зависла тиша. Сареф не перебивав монолог нікчема, тільки готувався до будь - яких несподіваностей. Метр Вільгельм повертається до столу і піднімає стілець. Після того як вона обходить стіл, сідає в крісло і жестом запрошує Сарефа повернутися на місце. Поки що юнак не залишається нічого іншого, крім як сісти назад.
— Отже, я легкозрозуміло пояснив? — Метр Вільгельм кладе пальці в замок.
— Думаю, да. Прошу мене пробачити за те, що марно намагався загнати в рамки вашу ... Гность. — Вежливо відповідає Сарет, але мага це дуже смішить.
- Мою безмежність? Так, звучить граф Безмежний. — Собеседник дуже розводить руки, ніби намагається зримо цю безмежність показати.
— І так, навіть не думай втекти. — Метр Вільгельм ніби прочитав це в думках вампіра. - Я знаю твою таємницю, ти знаєш мою. Якби твої ікла мені якось заважали, то ти б не опинився в цій кімнаті. Тепер ми вчитель і учень. І я дуже сподіваюся, що ти покажеш мені щось велике.
- Добре, вчитель. Я вас зрозумів. — Кидає Сареф.
- Я радий. На цьому урок закінчений. На наступний урок прошу підготувати детальний список питань, заради яких ти вирішив піти до Фернанта Окула.
— Дозволите ще одне питання, учитель?
— Звичайно, задавай. — Звичайно, ні, я вже втомився від твоїх запитань.
- Це ваш справжній вигляд, чи ви захопили тіло Вільгельма Віґойського?
- А ось не скажу, це буде твоїм ще одним домашнім завданням. А тепер йди звідси, мене чекає сеанс терапії чаєм.
Сарефу не залишалося нічого іншого, як вийти з кабінету і потім з вежі. Воно нагадує дерев’яну деревину і майже не помічає інших людей. Все сталося так швидко, що вампір не встиг як слід усвідомити подію.
Цей дивний некромант з Аварлака раптом виявляється одним із шанованих чаклунів столичної академії магії. Він одразу впізнав Сарефа, але дійсно нічого з цим робити не став. Інакше за життям хлопця вже того ж дня прийшли б мисливці за вампірами. Це дуже дивно, здається Вільгельм має свої закидони і навіть розкрив маскування перед Сарефом.
Принцип безпеки вказує на те, що потрібно негайно покидати столицю і бігти якомога далі. Але таким чином Сареф перекреслить усі ті праці, які він закінчив за той час. Не хочеться починати життя з чистого аркуша. Особливо це стосується тремтячої лівої руки.
Невидимі розжарені голки прокололи шкіру, тіло і кості. Потім починають свердлити, намагаючись докопатися до кісткового мозку. Зараз дійсно не може залишити академію, бо й не знайшовши способу позбутися проклять. Сареф прискорює крок в сторону гуртожитку, де його чекає майже порожній бульбашок з обезболюючим.
Скоро доведеться піти в місто і купити у аптеці нову дозу. Вчитель сказав Сареф, щоб наступного разу підготувати список запитань для навчання в академії. Тепер юнак розуміє, що знання Вільгельма про природу Сарепти може бути корисним, оскільки не потрібно буде використовувати легенди для лівої руки. Як некромант, він зрозуміє, чому Сареф не міг звернутися за допомогою до жерців і сили Герона.