За Фалін Нумерик капітан пропонує велику суму грошей, але Сареф відмовляється. Цінність цього артефакту не можна виміряти кількістю монет, оскільки купувати подібний предмет навряд чи коли-небудь вийде.
- Слухайте, мені цей предмет дійсно дуже важливий. Я корю себе за те, що забув прибрати його. — Феодор тепер намагається вмовити. — Я обіцяв віддати цей предмет дуже важливій людині. Дуже важливому і небезпечному.
А в останній фразі явно можна почути погрози, але юнак безжурно стискає плечима.
- Я чесно виграв. Ви сказали, що я можу забрати що завгодно з цієї каюти. Без винятків. Хоча Сареф, звичайно, виграв дуже нечесно, капітану це не потрібно. — Думаю, що ці гроші стануть у пригоді для компенсації тому, кому ви обіцяли головоломку. Позволите?
— Добре, я вас зрозумів. Бажаю гарної ночі. — Теодора легко відступає і звільняє шлях до дверей.
Сареф виходить з каюти і йде по півтемному трюму в бік драбини на верхню палубу. Двоє охоронців все ще стоять поруч з сумним видом. Сумрак не перешкоджає бачити їх у всіх деталях, а слух розрізняє небезпечний звук, коли вампір проходить між ними. За допомогою рефлексу Сарефа вона починає швидко рухатися, щоб відрізати ніжку.
Схоже, капітан твердо має намір забрати артефакт, раз вирішив піти на крайні заходи. Охоронці явно думали, що Сарепта хоче втекти, але той раптом розвертається і стрибає назад. Товчок не виглядав вражаючим, але обидва чоловіки полетіли у бік каюти Фео. Сарефу не потрібна енергія духу ні для маскування, ані реального використання. Достатньо лише вампірської сили і швидкості.
Охоронець з лівого боку встає першим, але відлітає убік від удару Сарефа. Після такого точно не встане. Другий також вскакує і навіть встигає замахнутися кинджалом, але різкий удар ламає зап’ястя як висохлу гілку. Потім Сареф використовує тіло бандита як таран і вибиває двері каюти.
Першим, кого побачив Сареф, був Феодор. Капітан лупив невільницю, коли двері в каюту розбиваються у щіпки тіло незалежного охоронця. Власник плавучого казино ошелешенно дивиться на відповідальну людину.
- А це знову я. - Каже Сареф. — Пане Фео, я думаю ми не зовсім один одного зрозуміли. Давайте я поясню більш легкозрозумілим.
Капітан витягає ніж з халату, але Сареф вибиває його болючим ударом. Тепер треба стримувати силу, бо він не збирається вбивати власника корабля. Це може значно більше проблем, ніж користі. Розкритою долонею вампір б'є по вуха, через що капітан валиться на бік. Намагається встати, але Сареф хапає за голову і б'є обличчям об стіл.
Мені треба бути якомога обережнішим. Капітан лежить на підлозі і закриває обличчя руками.
— Стой, погоди. — Нелегко говорить Фео. Сареф сідає на кісточки поруч з ним.
— Я не просто так це роблю. — Починає виправдовуватися Феодор. - Він мене вб'є, якщо скажу, що програв артефакт. Будь ласка, дозволь мені заплатити хоч усім на кораблі! Я можу дати навіть більше!
Хто б це не був, капітана він лякає до чортів. Настільки боїться з'єднати перед кимось, що готова вбити незнайому людину. Проте, до цього немає ніякого відношення.
- Це ваші проблеми, капітане Феодор. Зарубайте собі на носі: я можу бути навіть небезпечнішим, ніж будь-хто, кого ви бачили раніше. Отже, забудьте моє обличчя і ніколи не намагайтеся мене знайти. Наступного разу я не буду таким добрим. - Сареф починає підніматися. — Якщо ви не хочете, щоб міська сторожа почула цікавий слух про работоргівлю на цьому кораблі, раджу не посилати за мій черговий стегон.
Людина на підлозі намагається сперечатися і переконувати, але удар ламає ніс і змушує швидко лягати в обличчя. Сареф нахиляється, відриває руку Фео і знімає з пальця зачарований перстен.
- Я візьму це як компенсацію. — Сареф витирає перстень про халат Фео і ховає предмет у кишені. Жоден з охоронців до цих пір не прийшов в себе. Обидва ще живі, але встануть на ноги ой як не швидко. Сарефу не потрібна кривава помста. Як власник корабля вампір піднімає по сходах і виходить на верхню палубу. Ніч і гра тут в самому розпалі, так що ніхто не звернув уваги на хлопця та його тінь.
На пристані Сареф зупиняється і промовляє:
- І як довго ти будеш ходити за мною?
Чув кроки ельфів за собою, але на кораблі не заборонив йти за нами.
- Ти вибралася з корабля і можеш йти куди хочеш. — Сареф не дуже представляється, що робитиме з дівчинкою, якщо та буде хвостиком слідувати за ним.
Маленька ельфка не сходить з місця, хлопець опускається на одне коліно і тягне руки в горлю дівчинки. Та вжасно починає п'ятитися, але руки вампіра швидше. За допомогою паличок можна встромити у воду замок ошийника, зняти його на шиї.
- Тепер ти вільна. Давай, йди звідси. — Сареф встає і йде. Але шлепіння босих ніг продовжує переслідувати вампіра. Сареф не є нянею для дітей зовсім іншої раси. Ельфи не є ворогами Манарії, але й дружби між ними немає. Наскільки Сареф знає, ельфи живуть на архіпелазі Фрейяфлема. Ні торгують, ні воюють з іншими країнами, так що зустріти ельфа в людських державах проблематично. Мабуть, тому рабини цього народу коштують скажених грошей.
Сареф прискорює крок, дівчинка ні за що не дожене вампіра. Спочатку вона відстає, а після намагається бігти, але спина авантюриста віддаляється все сильніше і міцніше. Вампір починає петляти по перетинках і легко скидає "переслідувача". Ельфка озирається по стороні, але не розуміє, куди зник юнак. Тепер просто біжить і озирається, але вже не може знайти Сарефа.
Але її саму помічають інші, з темряви вистачає груба рука і тягне кудись у глухий кут між будинками. Ельфка намагається чинити опір, але марно. Виявляється в компанії міських обірванців.
— Эй, малятко, заблукала?
- Хто ти? Не бачив тебе раніше.
— Эй-эй, гляньте на вуха. — Один волоцюг хапає дівчину за вухо і показує іншим. Дівчинка кричить від болю, ніби незнайомець хоче вивернути вухо.
— Эльфка? Звідки тут?
— Я почем знаю?
— Тихо! Тім, що в наше місце. — Один з обрванців затикає одночасно і товаришів та дівчинку, закривши їй рот рукою. Але піти вони не змогли. Ще одна тінь безшумно показується в напівтемному тупичку і починає роздавати тумаки. Незабаром здійнявся шум, який переріс у крикливу втечу безпритульних Гімеральта. Ельфка лежить на землі і плаче.
— Да уж, дальше ты так не протяшь. — Задумливо говорить Сареф. Здалеку почув скрик дівчинки, і вже не міг себе змусити просто піти. - Герон мене пошкодує, якщо кину слабкого.
З уст вампіра звучить іронічно, але жерці дійсно проповідують захист сирих та знедолених, хоча в певний момент можуть бути незмінно суворими. Щоправда, Сареф не думав лише про релігійні заповіді.
Приводить дівчинку в "Веслло і багор" звільняє кімнату, купує дорожній плащ з хустинкою та залишає місто аж до світанку. Залишатися довше буде небезпечно, бо Фео може снарядити пошуки Сарефа. У місті багато приїжджих, але між тим він досить маленький.
Перед виходом авантюрист одягнув на голову дівчинки хусток, щоб хтось не впізнав ушей. А вже на тракті зробив щось типу заплескових носок з плаща. Неодноразово я бачив, як селяни так подорожують з дітьми. Грубо кажучи, прив’язують до спини і несуть наче в рюкзаку. Звичайно, досить зручно, бо попутниця точно не уженеться за темпом ходьби Сарета. Ось тільки меч тепер доведеться нести в руці або на поясі.
Світає, і останній день знаходиться біля стін Порт-Айзервиця. Люди, які вже були там, із захопленням розповідають про подорож. Сареф впевнений, що там точно зможе загубитися від потенційного переслідування з Гімеральта.
- Як тебе звати? — Спрашает Сареф.
— Элин. — Відказує ельфка, обнявши за шию "носильника".
- Я думав, ім'я буде складніше. — Культура ельфів Сарефу майже невідома, Бенедикт і Ґанма ніколи в житті не бачили ельфа. — Мене звуть Сареф.
— Ми йдемо до столиці Манарії. Вона називається Порт-Айзервіс. - Хлопець говорить про плани. - У тебе є хтось у цих землях, хто може про вас подбати?
— Нет. — Відповідь не здивувала.
- Я спробую щось придумати у столичному філіалі гільдії. Я авантюрист. Це як найманий мисливець. Якщо хочеш пройти цей шлях зі мною, то повинна дотримуватися певних правил. Ясно?
— Угу-угу. — Усилово закивала Элин.
Звичайно, згодна, адже Сареф є єдиним її щитом в чужій країні. Малоймовірно, що вона знає тут порядок і географію. Звичайно, немає грошей, професії та сил для захисту від різних небезпек. Гаразд, хоч розмовляє звичайною для Манарії мовою.
Багато країн мають свої мови. Людські держави цього континенту спілкуються на одному, але він зовсім інший. Знає Сареф, підземна імперія гномів також використовує мову, якою Сарра не володіє. Тому Сареф думав, що ельфи теж повинні мати щось на зразок ельфійської мови.
— Чудово, перше правило...