Без зупинок Сареф добирається на наступний день. Перед тим зайшов у село, де вбив вампірів, і забрав мішок з книжками із криниці. На жаль, язик кожної з трьох книжок незнайомий. Викидати Сареф не став, так як вони були чомусь важливі для тих кровопилійців.
Сонячне світло проникає через вікна гільдії і залишає на підлозі яскраві плями. Однак не варто говорити про завершення місії. Авантюристи скинули з головної дороги і навалилися на диявольського Левчего, гігантського павука, який живе серед скель, ущелин та каньйонів. Сареф і Лука розділилися перед тим, як потрапити в поле зору Левґо. Лука був отруєний, а Сареф не встиг йому допомогти через бій з монстром. Саме так юнак надав інформацію в гільдії.
По похмурій особі незнайомця зрозуміло, що навіть без чаклунства. Лука не був майстром у чомусь, але був досвідченим членом гільдії і часто брав шефство над новобранцями. Такі люди ніколи не зазнають втрат. Сареф також повідомив, що павуки зникнуть, але не почали говорити про замовлення зі стіни. Розпорядник сам згадав про нього і виплатив винагороду та забрав отруйні залози. Гільдія має потрібні торговельні зв'язки, щоб виступати посередником для продажу інгредієнтів з монстра.
Перед тим як Сареф пішов, він запитав дім Луки. Пояснив, що хоче сам розповісти своїй сім’ї про загибель авантюриста і передати його особисті речі. Розпорядник дуже розслабився, оскільки повідомлення таких новинок — це його робота. Оскільки робота досить неприємна, без жодних запитань розповів про те, як пройти до його дому і ще попросив передати гаманцю гроші вдові. Як тільки Сареф чув, гільдія під час смерті виплачує сім'ї авантюриста певну суму грошей.
Вампір вийшов з гільдії і швидко дійшов до вказаного будинку. Зараз стоїть перед зеленими дверима в очікуванні відгук на стук. У багатьох місцях дім не виглядає надто розкішним, дах осіла на боці і глина стін потріскалася. Але навіть це набагато кращий будинок для того, хто не має власного кута. Поруч у невеличкій загоні тікають кури і валяється дуже вибаглива свиня.
Дохлинні двері відчиняються і визирають п’ятирічний син Лука, Морік. Напарник багато розповів про сім’ю по дорозі. Дружина Лани, яка перетручується сукнею і має сіру хустинку на голові, з’являється після цього. Вона тримає сина рукою і питає, чому він прийшов.
- Добрий день. Мене звати Сареф, я з гільдії. Можна зайти?
Жінка киває і відходить від дверей. Сареф входить у дім і потрапляє в царство рослин. Висушені стебла та квіти звисають із стелі, займають полиці і акуратно розкладені на підстилці близько вогнища. В цілому всередині куди приємніше, ніж зовні. За словами Луки Сареф, Лана займається збиранням лікарських рослин, які потім продаються в аптеки.
Сареф обертається і помічає, що жінка трясуться руки. Морика немає, бо Лана відіслала його нагодувати курей. Жінка, намагаючись вгамувати тремтіння, хапає пучок рослин і починає відривати листя. Перед нею стоїть Чан з великою кількістю листя. Сареф, очевидно, прийшов у розпал роботи.
Авантюрист розуміє причину дріжджів рук жінки. Вона знає, що Лука пішов на завдання. І раз замість нього прийшов інший авантюрист, то з Лукою щось сталося. Мабуть, він хоче запитати і одночасно намагається відстрочити знання. Тягнути не має сенсу.
- Ваш чоловік загинув на завданні. Мені дуже шкода. — Каже Сареф з опущеною головою. - Я приніс його речі.
Сареф дістає з рюкзака цвіркун речей Луки. Їх небагато, але вони можуть мати цінність для Лани. Окрім корисних речей, таких як пілюль і голок, на столі з’являються гільдії, фляжей із горілкою та неказистий дерев'яний браслет. Дерево вже давно почорніло, але все ще видно різьблення. Лука ніс браслет у мішку, і спочатку Сареп не взяв його з собою, але потім згадав срібні браслети в руці Степана. [Відсилка до філлерової глави "Помовка"]. Прийом. Автора].
Для Сарефа це просто грубо спрацьована прикраса, а ось для Лани скоріш за все ключ до одного з найкращих спогадів. Вдова робить вигляд, що продовжує працювати, але надто згорблена фігурка і підрагують плечі. Сареф знає, що ніяк не зможе потішити жінку, та й навряд чи в когось вийде.
Останніми юнаками він кладе на стіл гашель з гільдії та меча Луки. Компенсація сім'ї - це досить прогресивний крок для цієї епохи, але сума все одно невелика. Тому ще до приходу Сарефа він додав у гаманці дві третини своїх заробітки, щоб конвоювати велетня і знищити павуків. Така сума сім’ї триватиме довго.
А ось меч їм, напевно, не дуже потрібний, але вони завжди зможуть його продати. Сареф зробив все, що хотів, тому тихо вийшов з дому. Навіть крізь двері чути плач Лани. А Морик, який живе неподалік від дому, з задоволенням ганяє курки паличкою і потім починає сміятися й намагається втекти від півня. Сареф підходить до перегородки і кличе дитину. Морик відразу кидає гру і слухняно підходить ближче.
- Це тобі від тата. — Протягає Сареф іграшковий дерев'яний меч. Лука постійно ділився планами на життя, у тому числі швидкою шестиліттю свого сина. Загода замовила біля столяра дерев’яний меч і хотів подарувати його назад до Масдарени. Сареф замість Луки закінчив цю справу.
- Дякую! А коли прийде тато? — Спраяє Морик, але Сареф робить вигляд, що не чує і йде. Але коли дитина повертається додому, то чується дивовижний подарунок від тата.
Юнак навіть не помітив, як прийшов до готелю, і вони думали про зворотну дорогу. Рука знову починає поколювати, а потім прокляте почне рвати кістки і м'язи зсередини. Але поки Сареф тільки радіє цьому, біль відразу ж виносить з голови будь - які переживання.
Сьогодні його останній день в Масадарені, на заході залишить місто, щоб відправитися до Порт-Айзервійців. Відразу з двох причин хоче зробити на ніч дивлячись: щоб допити кров у підземному сховищі і як можна менше залишатися в цьому місті.
З мінімальними пожитками Сареф звільняє кімнату і йде в гілд-холл на зустріч з Мікеллем. Чоловік уже почув про смерть Луки і відчув, що його партнер загинув. З останніми напоями проводить Сарефа біля дверей гільдії, а потім ще підтягнувся Марк, Герда і Степан з побажаннями удачі. Через півгодини Сареф виходить з міста в напрямку столиці Манарії.
Харчування кров’ю в лісовій більше не зайняло багато часу, але перед тим як Сареф знову закопує вхід до підземної кімнати і притапає землю. Вона також прикриває вхід кущем і зникає в сумраці. Лопату броскому відправляє на поле тієї самої ферми, з якою її запозичив, і нарешті вийшов на тракт.
Навіть уночі на Близькому узбережжі можна побачити людей у вигляді патрулей вартових або авантюрістів, караванів торговців, які не встигли дістатися до міста і просто бродяга. Миля за милею Сареф все далі йде в сторону столичного округу, який носить назву Сонячного Синаода. Неважко здогадатися, що це зображення називається культом Герона.
В Порт-Айзервиці потрібно бути ще обережнішим, тому що там зосереджені куди великі небезпеки для вампіра. Численні храми бога сонця, резиденція мисливців на вампірів, академія магів і школа бойових мистецтв та штаб-квартири по крайней мірі декількох лицарських орденів. Дуже багато людей, які не хочуть бачити у столиці вампіра і буде достатньо сильним, щоб сказати це мовою сили.
Але столиця має свої слабкі сторони. Вона в кілька разів більша за Масарена. За чутками в Порт-Айзервиці живе від 80 до 100 тисяч людей. Обережному вампіру там сховатися буде куди простіше, ніж у менш населеному місті. І пам'ятайте, що кримінальних гільдій, підпільних магазинів і протоку тіньової інфраструктури там теж більше, ніж будь-де в королівстві.
Сареф є повноправним членом гільдії авантюристів, цей статус відкриє багато дверей, головне постукати правильно. А якщо успішно поступити в академію магії Фернант Окула, то підніметься ще вище, бо маги знаходяться майже на самому верху соціальної драбини. Звичайно, спочатку Сареф стане аколітом, якому ніхто не кланятиметься. Але також і дорогу переходити, бо будь - яке підмайстрування рано чи пізно може стати майстром.
А поки що Сареф від трьох до п’яти днів дороги в окрузі Сонячного Синоду. Можна рухатись зі швидкістю вампіра, але на тракті робити це небезпечно, краще переміщатися з боку інших мандрівників.
Мікель докладно пояснив дорогу в Порт-Айзервиць, але навіть без цього вампір не заблукав би. « У Манарії всі дороги ведуть до столиці» Ця думка нагадала про Рим, але останнім часом її не бачили. Мабуть, знову вирушила на якесь замовлення для отримання рекомендації. Сареф не здивується, що наступного разу буде потрібно вже три кучки пива в якості відсотка за довгий час.
Типовий термін навчання в академії зазвичай дорівнює чотирьом рокам. А ще до двох років можна провести дослідження або додаткове навчання у вчителя спеціалізації. Досить довгий час, але для чаклунів досить виправданий, бо саме чарівники є найрозумнішими людьми. Щоб правильно працювати з чарами, потрібно знати і вміти куди більше середньостатистичної людини.
А після закінчення курсу ще п’ять років працювати в гільдії авантюристів. Це не буде складно, але важко загадувати настільки далеко. Поки що потрібно вирішувати найближчі завдання, а саме вступ в Академію і звільнення від прокляття.