Конкурс новачків повинен бути вже завтра, але очікування дуже стомливе, якщо зайнятися нічим. Сареф не може зірватися на будь-яке замовлення, тому що робота може зайняти багато часу і сил. Суть конкурсу не зрозуміла, тож варто охороняти сили.
Тому вампір залишається святкуватися по Масдарену. Деякий час Сареф сидів у Гілд-холі, а потім відправився на ринок. У центральному місті округу Туманних Холмів продають не тільки репу, так що навіть авантюрист може бути цікаво. Деякі з них, як - от Крістофер, що подарував екіпіровку, приїжджають на продаж до Масдарена.
Зараз Сареф заходить у великий намет в центрі ринкової площі. Оскільки в місті такі крамнички майже не побачиш, Сареф не здивувався сильному засмагу купця. Гафар, як представився купець, родом з Лімари. Це далека спека у великих пустелях, численних копальнях і золотих вежах. Лімара оточений романтичними казками про стародавні скарби, піщані дракони та повчальних байок щодо небезпеки загадування подужань джинам.
Якщо Сареф не перервав би обговорення оазисів і зірок, то Ґафар зміг би розповісти половину родоводу сучасної панівної династії. Купця має дуже добре підвісну мову, тому відразу переключився на опис товарів. Тут стає цікавіше, бо Гафар привіз багато золотих прикрас і зброї. Лімара дійсно багата країна.
Поки Сареф наслідував саблу, виготовленої з метеоритного заліза, до намету зайшов новий споживач. Вони бачать Степана, майже свого віку Сарефа, який мало не відправився на той світ у Фіхтершіфу. Сареф вилікував рану, яку наніс великий натовп людей, ніж врятував хлопця.
— Сареф? Ось так зустріч! — Стефан плескає вампір по спині. Виглядає надто веселим, навіть для того, хто вирвався з безнадійної ситуації.
Привіт. За покупками? — Сдержано вітає Сареф.
— Так, браслети шукаю, скоро заручення. — Стефан починає розглядати золоті прикраси. — А, ти напевно не знаєш.. У нас з Гердою сьогодні заручення. Ми хотіли зробити це через місяць, але я тут подумав, що життя авантюриста занадто небезпечне для того щоб тягнути.
У голові Сарефа ситуація відразу з’явилася. У цьому світі також існують поняття заручин і весілля, хоча останні святкують тільки багаті. І на поручці хлопець зазвичай дарує браслети, які люди зберігають все життя. Неважко здогадатися, що Степан хоче зробити незабутній подарунок. Ось лише прикраси коштують дорого.
- Я дещо підкопав і зайняв у Марка, так що ось уже цілий ранок бігаю по лавках в пошуках чогось цікавого. — Степан нахиляється, щоб краще розгледіти різні браслети. — Якби не поранення, подбав би заздалегідь.
Сарефа вважає, що це не найкращий вклад грошей. Але це не його гроші, тож яка різниця?
— Скажіть, є парні браслети?
- Звичайно, дорогий покупець. — Купець Гафар буквально з повітря вихоплює ящик із браслетами і підбігає до Стефана. Усередині виробу, очевидно, робили парними для жіночої та чоловічої руки.
— Як думаєш, що Герді сподобається більше? — Степан навісив на кожну руку по три різних браслети.
— Хм... - Тільки й встиг сказати Сареф.
- Герда попросила щось просте, але з візерунками. Який візерунок кращий, морські хвилі чи піраміди?
— Мм...
— Я б краще взяв золото, але грошей не вистачить. До речі, Сареф, а у тебе є хтось?
— Ну... — У попередньому житті у нього була любляча дівчина. До весілля не дожив три місяці. Навіть думати не хочеться, як вона пережила загибель Сарефа. Щоправда, хлопець зовсім не пам’ятає свого імені з минулого життя. І чому він зберіг решту пам'яті? Краще б забув все. Залишається тільки сумна помилка, і до певної міри Сареф розуміє Степана.
— Беру эти! — Собеседник прийняв рішення. У його руці два срібні браслети з гравію у вигляді пір’я.
- Чудовий вибір! — Хвалит Гафар. — Ваша жінка точно сподобається. Вибрані чарівне пір’я з хвоста, Рушмон. Кажуть, що фенікс інколи пролітав над містами і гавав їх. Такі пір'я приносили удачу і силу... aquavata’ sa'em.
- Акува-що? - Степан не розуміє.
- Силу для чоловічої гідності і жіночого лона. — З посмішкою пояснює Гафар.
— О.. Круто. — Смущно киває Стефан.
Тим часом Сареф бочком вирушає до виходу з намету, але втеча не в змозі.
- Сареф, почекай, будь ласка, хочу ще хто-небудь сказати. « Юнак мусив чекати біля входу в намет, поки Степан заплатив за нього купцем.
— Мені тут в голову прийшла ідея. Будеш поручником? — Степан відразу бере бика за роги. З пам'яті Бенедикта Сарепта відомо, що « заручником » називають людину, яка допомагає у церемонії порушення з боку хлопця чи дівчини. Щось на зразок свідків або шаферів з рідного світу.
— Ні, боюся, що не зможу. — Качает головой Сареф.
- Чому? — Собеседник не дає втекти.
- Я думаю, це честь тобі варто віддати комусь з рідних чи друзів. — Потискає плечима Сареф. Йому дивно чути таке прохання від того, кого бачить вдруге.
— У мене немає родини. З боку Герди буде її дядько Марк. — Стефан переминається з ноги на ногу. - Я б міг попросити когось з гільдії, але ти врятував мені життя. Якщо не ти, то мене тут не було б.
З обличчя людини зникає будь - яка несерйозність. Схоже, що рішуче. Якщо Сареф знову відмовить, то не буде наполягати, але з іншого боку нічого робити. Участь у церемонії не накладає жодних зобов’язань, але при цьому можна отримати схвалення цих людей. Чи не варто упустити нагоди? Нерозумне питання для Сарефа.
Заручення було проведено в одній з таверн. Сареф разом з Марком вимовляли ритуальні фрази і слухали відповіді Степана та Герди. Потім винесли браслети і урочисто вручили новозамовленим. Як побачив Сареф, Герда теж не має спорідненості з Марком. Це не надто весела історія, але вечір заручин для таких історій.
Тепер Сареф сидить за столом з іншими членами гільдії авантюристів. Постійно стискає і розтискує кулак лівої руки, біль через прокляття продовжує накати. Непомітно Сареф плескує собі в кубок знеболюючі і залпом випиває. На деякий час допоможе, оточується веселощі, але Сареф нікого з найближчих не знає. Тому через деякий час вирішує по-тихому злити. Сьогодні вночі треба буде знову похотіти. Не хочеться голодним приходити на завтрашній конкурс новачків.
Проте Герда, яка хапає за руку і тягне на середину таверни, перериває наступний біг. Тут вже є кілька пар, тому пропозиція Герди зрозуміти неважко. Сареф рідко танцював у попередньому житті, але тут і не чекають крутого виконання. Юнак не став чинити опору, але кожного повороту руки спричиняє болісний біль, що знеохочує.
Вони кружляють на дерев’яній підлозі у немисловому русі. Сареф серйозно ставиться до будь - якої діяльності, так що на ходу вивчає необхідні танцювальні рухи. Окулярам Лавкості не доводиться стикатися з почуттями ритму і рівноваги. Що не скажеш про Ґерда, яка вже навісила від вина?
Три авантюристи грають досить складну мелодію, наповнену заводним ритмом. Інші в такт плескають у долоні. Ще більше людей встають з місця і починають танцювати. Сарефу вдається вирватися з цієї пастки не відразу. Після танцю з Гердою його по черзі перехоплюють одразу шестеро дівчат, а не прийнято.
Коли музиканти взяли стихію на час виголошення тостів, Сареф усвідомлює, що настав час іти. Один незнайомий авантюрист вже почав утретє розповідати Сарефу, як полював на фей на світових Топах. Чому феї живуть на болоті і чому від магії Великої Порчі важко втекти, Сареф так і не зрозумів перед тим, як зник у натовпі. Через пару хвилин покинув таверну.
Вже ніч і час полювання. Голод крутить живіт, бо тьмяна яловичина з картоплею або нарізана кубиками білоплавниковий форель із сіллю не вгамовують спрагу крові. Сареф так і не закінчив погреб, але зайнятися цим доведеться після конкурсу. В руці порожня пляшка з-під браги. Підійде в якості посудини для крові. До чуток доноситься відкриття дверей таверни.
— Сареф, уже виходиш? — Спрашива Стефан. Поруч на нього облокується Герда.
— Да, хочу выспиться. Завтра важливий день. — Кидає Сареф.
— Чула, Герда? Ми теж завтра йдемо в патруль. Може, відпочинеш? — Степан, мабуть, вже не перший раз запитує дівчину, бо вона кричить від запитань.
вранці я буду в порядку. Як паладін Кетаріун після перемоги над чорним драконом. — Герда ігнорує пропозиції, але притиснута до Степана.
« Після перемоги у паладина Кетаріуна не було половини обличчя і руки. — Степан з помітними зусиллями згадує баладу.
— Як взагалі можна жити без половини обличчя? — Грімко хихікает Герда і символізує з себе Кетаріуна, закривши ладонами то ліву сторону обличчя. Потім він починає прикладати руки до Степана, а потім ще голосніше сміється.
— Ось скажи, Сареф, як так можливо? — Стефан шукає співрозмовника, але вулиця порожня. Сарефа вже слід простил.
Я знаю, я знаю. — Герда теж помітив третього учасника розмови. - Ти знаєш?
- Знаю що? — Стефан не розуміє, підтримуючи Герду.
— Він точно з таємної гільдії асасинів. — Заговорщично шепоче Герда. - Ти бачив, як він круто рухається? А ще й безшумно.
— Та ну? І який він гільдії вбивць? - Степан тягне дівчину назад у таверну.
— З Чорної руки або цієї... "М'ясний кулька"!
— Таких гильдій немає. — Поправляє Стефан. — Тебе більше не наливаємо.
— Правда? А може Чорна кулька? Чи "М'яна рука"? — Дружня сміється, пара заходить в таверну. Тим часом Сареф вже перебирається через міську стіну. Перед сном доведеться полювати. Сареф може заздрити безжурності нових знайомих, але усвідомлює, що людям іноді потрібно розслаблятися. Але сам Сареф більше не ставиться до людей, на жаль. Це може бути ще одним недоліком.