Граф Фомор поправив свій одяг і вийшов зі своїх спокою, після чого він на всяк випадок заглянув всередину.
Кімната була кришталево чистою, в ній не було й краплі крові.
- Зрештою я втратив розум.
Він відчував себе переповненим, так як з'їв навіть одяг дівчини.
- Як ви себе почуваєте, сер?
Проходячи повз служницю привітали його.
Граф Фомор махав забинтованою рукою і сказав: - Щодо служниці на ім'я Міллія...
Служниці зупинилися і прислу́халися.
- Я відправив її на свою територію в якості особистої покоївки. Бачите, останнім часом у моєму замку не вистачає персоналу. Чи не могли б ви поговорити з камергером і принести йому мої вибачення за те, що я довільно прийняв таке рішення?
Всі служниці виглядали здивованими.
Полохничну, яку помічав аристократ і потім відправляв на свою отчину... Це було не дуже часто. І ймовірність того, що ця служниця стане наложницею цього аристократа, була дуже високою.
Служниці закидали головами, тоді як на їхніх обличчях ясно чигала заздрість.
Граф Фомор кинув їм наостанок « Договоріть все, що у ваших силах» і дивитеся за ними до кінця. З таким виправданням не повинно виникнути жодних підозр щодо його зникнення. А з часом всі докази просто зникнуть.
Але справжньою проблемою для нього зараз був сьомий принц. Цей хлопець був підозрілим до Фомору. Ні, він був абсолютно впевнений в цьому.
- Він навіть використовував на мені божественність!
Не було навіть натяку на коливання.
Цей клятий хлопчина ввів у його руку божественність, а потім навіть переконав Хомора випити вина, що було наповнене ще більшою кількістю божественної гідності.
І він навіть порізав тильний бік долоні Фомора... Такий варварський метод розпізнавання був би в ходу триста тому.
Звичайно, якби таких простих методів було достатньо, щоб викрити його, Фомор не наважився б проникнути так глибоко в імператорський двір.
- Але цей сопляк був упевнений в моїй справжній природі. Чому? Звідки?
Як він взагалі дізнався?
Фомор був здатний обманути навіть очі архієпископа, але хлопчик легко розгадав його справжню особистість. Може, хлопчик відкрив спосіб розрізняти вампірів під час свого вигнання?
Якщо так, то він надто небезпечний.
- Його треба усунути.
Але вбити принца в межах теократичної імперії буде нелегко. У такому разі від народження треба було відправити назад до країни мертвих духів. Зрештою, якщо його знову виженуть, то це буде ніщо.
Що ж він мав зробити?
Граф деякий час обмірковував варіанти, і врешті кінчики його губ вигнули. Він зрозумів, що йому не потрібно діяти особисто.
Він був вірним васалом теократичної імперії, а сьомий принц - відомий « благородний» Принц.
Чи ж у цьому світі не існували люди, що ненавиділи цього спілка до мозку кісток?
Фомор швидко попрямував до кімнати, де жив перший принц Луан.
----
Від першої особи
Мої очі продовжували пересуватися навколо, поки я ходив туди-сюди. Я був зайнятий перевіркою статусів і намагався відокремити нормальних людей від вампірів.
А ті, хто намагався тихо відступити від мене, були занепокоєні.
Хоча в цьому був сенс.
Я був принцем, людиною, що кілька хвилин тому завдав шкоди графу Фомору, комусь, хто, як здавалося, був близький до мене.
Ці люди, які колись насміхалися і навіть лаяли мене, тепер знервовано стежили за тим, щоб я не бачив себе.
Так було навіть краще.
Оскільки мені не треба було ні з ким розмовляти, то я не хвилювалася за манерами.
- О, це було так давно! Аллен Олфолс, мій дорогий молодший брат!
Я підняв голову і побачив усміхненого молодого чоловіка років двадцяти з невеликим.
[Ім'я: Руппель Олфолс.
Вік: 24 роки
Спеціальність: підступна, відмінна володіння списом, звичайна статура, боягузливість.
Я обов'язково стану святим імператором заради своєї матері!)
Я мовчки витріщився на нього. Для принца його статус був досить тьмяним.
- А, вірно. Ти втратив пам'ять, так? Я...
Я швидко обірвав його: - Третій принц.
Я пам’ятав більшість того, що говорив мені Гарман.
Цей хлопець був майже білою плямою, і навіть весь імператорський двір визнав його « маленьким сином ».
Хоча деякі аристократи стояли за спиною, їхній вплив був майже непомітним.
- Зрозуміло, значить ти мене пам'ятаєш.
Рупель нахмурився.
Я просто посміхнувся йому у відповідь і злегка вклонився. - Ні. Гарман попередив мене раніше, дорогий брат.
- Так ось воно що, - пробурмотів третій принц і озирнувся. - Я не бачу наших братів. О, точно, вони повинні були повернутися на свою територію, оскільки всі вони досить зайняті люди. Тому не засмучуйся. Я теж трохи зайнятий, через що можу залишитися тут тільки на короткий час.
Він посміхнувся мені, але, судячи з того, як подерлися його губи, я вирішив, що він так само погано бреше, ніж і Гарман.
- Дякую тобі за ці слова.
Я зобразив усмішку, коли він поплескав мене по плечу.
- Я чув, що ти підняв невеликий переполох. Я думав, що після повернення до імператорського палацу ти загнуздуєш свій дикий характер, але, боже мій! Ти і твій запальний характер! Ха-ха! - Він продовжив тявкати, але в той же час уважно вивчав мене.
- Якби ти хотів спробувати своє щастя на імператорський трон, ми з тобою виявилися б ворогами. Так що все, що я можу сказати, це те, щоб я дійсно відчуваю полегшення.
Вузьки його губ піднялись, а голова схилилася набік.
- Зовсім як раніше. Ми ведемо себе як завжди, розумієш? Ти повинен робити те, що я тобі скажу, і я зможу виконати все, чого бажає твоє серце! Ха-ха!
Він знову поплескав мене.
- Тоді я піду.
Потім він швидко покинув банкет.
Пусте місце, чи не так? Тепер я зрозумів причину.
Я проігнорував цього ідіота і продовжив складати список.
- Я закінчив.
Я повернувся в кут холу і влаштувався зручніше, після чого передав список Харману.
- Ось, це список вампірів при імператорському дворі.
- Ви дійсно знайшли всіх, ваша високість?
Харман взяв список і його очі стали круглими від подиву.
- Це всього лише частина. Якщо я дійсно почну серйозно заглянути в них, то впевнений, що знайду ще пару. А поки я не можу вдивитися у їхні обличчя, то не зможу точно визначити їх справжню особистість. І знаєш що? Багато присутніх відверталися від мене, ніби я виглядав занадто добре для їхніх очей.
- Ви хочете сказати, що це тільки частина, ваша високість?
- Тут тільки ті, що знаходяться на першому поверсі.
- У ньому досить багато аристократів, ваша високість.
Так, і мене це теж здивувало.
Тепер у залі зібралося близько сотні аристократів, слуг і служниць. Дванадцять з них були вампірами - п'ять аристократів плюс сім слуг і служниць.
Більшість з них були добре виховані в очах правдивих людей. Вони, мабуть, добре ставилися до них, щоб приховати свою справжню природу.
- Ваша високість, ви впевнені, що всі ці люди - вампіри?
- Ти мені не довіряєш?
Харман похитав головою у відповідь на моє питання. - Ні, я вам довіряю.
- Навіть якщо немає доказів?
- Будь-хто повірив би вам, побачивши всі чудеса, які вам вдалося створити, ваша високість.
Це добре. Є хоча б одна людина, яка повірила моїм словам.
А, стоп. Їх же двоє, чи не так?
Я глянув на Шарлотту і продовжив: - Просто супер, ця проклята теократична імперія... Я і гадки не мав, що в ній буде все настільки погано.
А це був всього лише банківський зал. Це означало, що у кутах імператорського палацу було ще більше вампірів.
Навіть за найоптимальнішими підрахунками, їх повинно бути принаймні 30.
Чи любов і милосердя Геї справді однаково обдурюють усіх дурнів під сонцем?
- Їх більше, ніж я думав. Почекай, вони ж не будуть так само сильні, як і той граф у Ронії?
Харман похитав головою. - Вони не можуть бути "Прародителями", ваша високість.
- Прародичі?
- Ви знаєте весь процес еволюції, чи не так?
- Якби зомбі зміг зберегти своє тіло і зібрав достатньо демонської енергії, він зрештою міг би стати вампіром.
- Ті, кого називають "Прародітелями" є істотами, що пройшли цей шлях від початку до кінця. А що ж до створінь, які з’явилися внаслідок діяльності перших батьків?
- Всі вони, мабуть, є результатом діяльності прабатька, вашої високості. Якщо яйця не складаються з заліза, то він не наважиться ховатися в нашій теократичній імперії.
Отже, всі вони будуть слабшими за граф, але з іншого боку це також означало, що вони були всього лише маленькими хитромудрими кровоссоси.
https://literna.net/uk/books/620-nekromant-svyatoho-imperatora