- Когось викрали зомбі?
З приголомшеною обличчям я подивився у вікно монастиря. Зараз, швидше за все, був полудень, але через безперервний дощ на вулиці було досить темно.
Але навіть так, щоб зомбі скористалися цими умовами та ще й викрали людину...
Зомбі не намагалися зістарити людину, щоб зробити з неї гарне "вино" і вони, мабуть, прагнули чогось іншого.
Але... скільки людей було викрадено?
- І скільки людей зникло?
Гріл кивнув головою і сказав: - Тільки одна! А точніше молода леді, яка переїхала в сусіднє село близько трьох місяців тому. Вона... ну, знаєте ...та дівчина, з якою ви намагалися, це...
- Я намагався..?
Я вперше почув про цю історію.
Грил украдкою глянув на мене, після чого прошепотів мені на вухо: - Я не впевнений, що ви пам'ятаєте, але після того, як вона відкинула вас, ви знаєте, це ... повесіли...
- ... .
Я мимовільно зажмурився.
Ааа ... це було біса ніяково.
Хлопець наклав на себе руки не тому, що зневірився через свою приречену долю, а тому що якась дівчина відкинула його?
Тепер я зрозумів, чому святий імператор викинув на вулицю свого дурного внука.
Оскільки він, мабуть, цінував більшу честь ніж своє життя, то напевно більше не міг терпіти такого тупого ідіота.
Я безпорадно застонав і почав масувати віскі. - Гаразд, а як її викрали?
- Простите? – запитав Гріл, визираючи невпевненим.
Я точно пам’ятаю, що на варті залишився кілька годин. Отже, вкрасти когось з монастиря буде практично неможливо.
- Бачите, у молодої леді дуже добре серце. Її характер не дозволяв їй залишати поранених без допомоги, і саме тому вона сказала, що піде за лікарськими травами...
Що за нісенітниця?
Укус зомбі не був загрозою для людини, коли вона вживала склянку святої води. І все ж ця жінка поїхала за лікарськими травами?
- Через це селяни хочуть створити пошукову групу.
- І що, тепер всі перестали боятися зомбі?
- Вона збирала трави, і багато людей були врятовані завдяки її важкої роботи. Багато з нас у боргу перед нею, та й до того ж, вона... добрий хлопець із найгарніших жінок села. І до того ж вона не одружений, ваша високість.
Значить... всі неодружені чоловіки хотіли врятувати її, вірно?
Але якщо зомбі дійсно викрали її, то я повинен дізнатися чому вони це зробили. Мені потрібно з'ясувати, чи це було простим викраденням або, можливо, ця жінка і зомбі заодно.
- Я зрозумів, але ви можете її простежити?
- З нами піде досвідчений мисливець на ім'я Ганс. Якщо він не зможе вистежити її, ніхто не може. Що ви будете робити, ваша високість?
- Я теж піду.
- Ви підете з пошуковою групою?
На обличчі Гріла з'явився здивований вираз. Так, він напевно був ошеледжений тим фактом, що « Імперський принц» хотів врятувати дівчину, яка відкинула його.
- Неважливо, відкинула мене чи ні, я все одно цього не пам'ятаю. Крім того, життя людини набагато важливіше, правда? - запитав я.
Чесно кажучи, я думав про інше - напевно була причина, по якій зомбі не спалили жінку відразу, а забрали її деінде.
І можливо, ці пошуки приведуть нас до вирішення цієї кризи.
----
Було швидко сформовано пошукову групу.
- Сюди! Сюди!
У поношених шкіряних черевиках і халаті я йшов мокрим дощовим лісом. Десять членів групи, тримаючи в руках палаючі смолоскипи, прибули на пошуки. Це була печера, що лежала досить далеко від монастиря.
Мисливець на ім’я Ганс кивнув, обгорнувши шматки м’яса та крові, які лишилися на траві і на брудні сліди на землі. - Десь тут.
- Ого, ти так швидко знайшов це місце, правда? - Саркастично заперечив я.
Насправді тепер це виглядало як одна велика пастка. Ці зомбі-засранці були до біса розумні, тому що вони свідомо залишили всі ці сліди, щоб ми могли пройти слідами за ними.
Але яка ж була їхня мета? Чи це був відволікаючий маневр, яким вони напали б на монастир, поки я не був у ньому? Або вони хотіли виманити один пошуковий загін, потім другий, третій?
Я витріщився у печеру, а в моїй голові так і верталися різні питання.
Ця печера була досить глибокою і туди не міг проникнути сонячне світло. Але хоч би якою глибокою вона була, вона не могла заглушити вонь гнилих трупів, що зараз лоскотала мої ніздрі. Незважаючи на сильний запах, я все - таки зміг відчути демонічну енергію.
Тепер я не сумнівався, що перед нами було логове зомбі.
- Це... ви бачите.
Джерело чуми, мабуть, також був тут.
Не кажучи вже про щурів-зомбі, всередині можуть бути навіть різні замиблені тварини. Якщо ми зайдемо в цю печеру, це буде більше схоже на те, що ми представимо зомбі великий шведський стіл.
Не було потреби в такій спокусі.
- Може потрібно для початку сходити в монастир за маслом? За допомогою нього я зможу звільнити від усіх зомбі навіть не забруднивши рук.
Печера йшла під схил вниз. За допомогою вогню та диму можна буде вбити щонайменше половину зомбі.
Однак це питання дуже турбувало мешканців села.
- Ваше високосте, що в такому випадку буде з Моріан?
- Моріан?
Коли я сказав незнайоме ім'я, Гріл прошепотів мені на вухо: - ця та дівчина, яка відкинула вас.
О, але чи жива вона зараз?
Чоловіки явно розхвилювалися і почали ходити взад та вперед.
Ця дама була їх рятівницею, а також жінкою, яку вони бажали. Шкода, але я не можу загрожувати всім заради порятунку однієї жінки.
Я підняв смолоскип і направив його всередину печери. - Послухайте, ви можете сказати, що ця печера повна демонічної енергії навіть не заходячи всередину неї. А це означає, що всередині неї дуже небезпечно. Це місце, де нежити може отримувати баффи, розумієте?
- ...баффы?
Чоловіки схилили голови. Вони були спантеличені таким дивним терміном.
- Це місце, де не жити стає сильніше, - сказав я
І найголовніше, там було так темно, що нічого не було видно.
Принаймні, у мене не було причин так сильно ризикувати.
Ґріл вивчив реакцію своїх односельчан, після чого прошепотів мені на вухо: - Що нам робити, ваша високість?
Ця печера була занадто підозрілою.
Я сподіваюся, що там не буде ведмедя-замбі чи чогось подібного.
У такому випадку, це буде очевидне "запалювати цю печеру на хрін". Ведмідь-замбі? Зовнішній я не міг би навіть почухати спинку косолапому. Я навіть не воїн, так що ж я зможу зробити проти такої тварини, якщо він виступить проти мене?
Мешканці села дивилися на мене. Я здогадався, що вони хочуть, щоб я прийняв остаточне рішення. Навіть вони вважали, що надто небезпечно кидатися в печеру.
- Буде краще, якщо ми просто відступимо.
Оскільки тепер ми знали, звідки походить ця чума, то могли б просто почати готуватися належним чином. Я не збирався жертвувати десятьом, щоб врятувати одну.
- Ми повертаємося в монастир. Якщо ми зараз спустимося туди, то тільки бездарно помремо...
І ось мені в ніс вдарила дуже густа вонь. Я інстинктивно озирнувся назад. У мене по спині пробіг холодок.
Коли я змінив свій погляд на ліс, чорна тінь кинулась на мене і вкусила за плече.
Удар!
Гострі ікла впилися у моє тіло. Я відчув, як моя шкіра розірвалася, м'язи були витримані, а плечова кістка зламана щонайменше на дві частини.
- Угх!
Я голосно закричав.
Потім мій зір перекинувся догори тормошками. Щось насильно потягнуло мене всередину печери...
https://literna.net/uk/books/620-nekromant-svyatoho-imperatora