- У такому випадку є тільки один вихід, - я підняв лопату і вказав на зомбі. Я глянув на них і сказав: « Ми їх оточимо, а потім знову вб'ємо. Це єдиний спосіб захистити свою сім'ю, друзів і близьких ... і єдиний спосіб, який врятує їх страждаючих душі.
Закінчивши говорити, я показав усім легку умилку. Хоча вони все ще тремтіли від страху, ніхто більше не думав про відступ. Це був задовільний результат.
- Я думаю, що ви всі прийшли до якогось рішення - я встромив лопату у землю, вхопився обома руками за її рук і, потиснувши плечима, звернувся до жителів села: - Наша робота проста. Вбийте зомбі і поховайте їх як слід. Але не хвилюйтеся, якщо вас укусять, я помолюсь за Вас. І як додаткову послугу я також видам вам святої води.
Через очевидний сарказм, який прямо-таки проговорив мою промову, селяни почали лаяти мене.
- Він не людина! Як він може так поводитися?
Мені дуже шкода. Але що я можу зробити? Хто я? Хіба я не благородний член імператорської родини?
- Просто тому, що це...
- Ага... ви повинні бути вдячні мені за те, що я готовий заступитися за вас. Якби тут замість мене був хтось інший, він просто вигнав би вас усіх з монастиря!
Я почав поступово розмиватися.
- Давайте закінчимо з цим швидше, - я вчепився у лопату обома руками. Мертві теж хочуть відпочити.
- І не геройствуйте. Так ви тільки збільшите кількість роботи.
----
Шарлотта виросла в щасливій родині.
Вона славилася своїм чесним і працьовитим способом життя у цьому маленькому селі, що лежить далеко на півночі від духів.
Вранці вона допомагала матері готувати сніданок і набирати воду з річки. День вона допомагала батькові з заготовкою дров.
Цей жахливий день почався так само, як і всі інші.
Вона закінчила допомагати матері готувати сніданок і пішла до річки за селом, щоб набрати трохи води. Коли вона трохи поїжлася, то зрештою повернулася до свого дому.
І тут їй в вухо донісся досить знайомий шум.
- Блер... *УЕэ ***... Блер...
Шарлотта здригнулася від цього звуку і швидко привела погляд в сторону.
Сусідський дядько тримався за живіт і вибив усе, що було в його животі. Його дружина стояла поряд з ним і ніжно поплескала його по спині із стурбованим виразом на обличчі.
Кисло, пекуче сморід, досить сильне, щоб Шарлота інстинктивно затиснула ніс, поширилися навколо.
- Том Анюссі теж хворий.
Восени і зимовий сезон був часом чуми. Навіть батько Шарлотти був уражений хворобою і страждав від болю прямо зараз.
« Не хвилюйся, моя дівчинка. Я буду в порядку через тиждень або близько того від такої хвороби, як ця» - сказав він їй.
Шарлотта довіряла словам батька. Чесно кажучи, минулого року вона теж захворіла чумою. Але зараз, хіба вона не була жива і здорова?
Це було не більше ніж одне незвичайне випробування, яке треба було подолати, щоб вони могли втішатися ще одним плідним роком.
Побоюючись, Шарлотта спробувала поговорити з сусідами.
- Привіт.
Ауссі, сусідка з Шарлетом, здригнулася від вітання. Вона нахмурилася. Не кажучи ні слова, вона кинула в відповідь насторожений погляд і повернулася до дому разом з чоловіком.
Шарлотта відчула себе трохи ніяково.
Вона завжди усміхалася і привітала своїх сусідів, але під час опудного сезону всі ставали настільки безсердечними, наскільки це взагалі було можливо. Але знову ж таки, вони, ймовірно, турбувалися про те, що чума могла заразити когось ще.
Подумавши про це, Шарлотта поспішно намагалася увійти до свого дому.
*Писк*, ***...
Вона опустила голову і побачила гризуна, який намагався прогризти її шкіряну туфлю. Вона нахмурилась і відпинула цього маленького паразита.
У результаті він відлетів до складу. Саме тоді вона знайшла десятки палаючих очей у проході відкритих дверей склада.
- А?
Як тільки Шарлотта побачила це, вона була приголомшена, а гризун, якого вона пнула, голосно завився.
- *Кіїєхк!*
Вій був жахливий, вона не повірила в те, що таке маленьке бицте могло видати його.
Вона злякалася крику, він був настільки гучним, що у неї задзвонило в вухах. Вона навіть упустила металеве відро, яке раніше було в її руках. Вона розвернулась і побігла.
За нею гналися десятки гризунів.
Вона поспішно вбігла у будинок і зачинила за собою двері, міцно замкнувши її на ключ.
Бляха!
Гризуни з гуркотом нападали на двері.
- Мамо! Тату!
Обличчя Шарлотти було блідим від зляку. Вона швидко поплескала від дверей.
На жаль, вони не відповіли.
І незабаром вона почула жахливий крик.
Шарлотта була вражена і поспішила на кухню. Відразу ж вона застигла.
Її мама, яка тримала кухонний ніж і повинна була готувати сніданок, вона ... Її шия була розорвана зубами батька.
- Але чому? - слабо прошепотіла Шарлотта мамі, і сльози потекли з її очей.
- Ш... Беги... Геть...
Дівчина стояла на своєму місці, вся її фігура постійно тремтіла, але вона рішуче похитала головою.
- Беги... Геть!
- Я... Я покличу кого-небудь на допомогу!
Шарлотта подивилася на вхідні двері. Гризуни все ще намагалися пробити її. Це означало, що вона не зможе вийти з дому. Вона швидко підійшла до найближчого вікна. Через закрите вікно вона з усіх сил почала кричати.
- Допоможіть нам! Мамо, вона... Мій батько...
З кожного будинку виглянули люди. Однак вони швидко задерли штори і не звернули на її крики уваги.
- Уу... Охх...
Саме тоді вона почула дивне бурчання, що доносилося через спини. Злегка здригнувся, Шарлотта повільно повернулася.
Тепер її батько невпевнено стояв прямо перед нею.
Його рот, який тільки секунду тому впивався у горло її матері, тепер був повний крові. Його мертві очі дивилися прямо на Шарлотту.
- А...
Її зомбований батько накинувся на неї.
Вона не могла пригадати, що сталося потім.
У слабких, відривних спогадах, які миливали в її голові, вона згадала, що убігла на кухню заради ножа. І там вона зіткнулася обличчям до обличчя зі своєю зомбіленою мамою.
Шарлотта почала атакувати її ножем, а коли нарешті прийшла в себе, батько і мати вже були мертві.
Вона стояла над ними і здивовано дивилася на два нерухомих тіла.
- З-спасите мене!
- *Бууе*... Мені, мені потрібно ліки...
- Що, що це? Так багато щурів?
За вікном почали поширюватися крики селян.
Шарлотта повернула голову в сторону вхідних дверей. Паразити вже прогризли її. Як тільки двері відчинилися, на неї накинулася зграя щурів з алими очима.
----
- Ах!
Шарлотта відкрила очі і підскочила з ліжка. Холодний піт котився по її обличчю, і вона швидко озиралася навколо. Через поганий сон її руки весь цей час перебували перед нею.
Шарлотта важко дихала, а її обличчя було дуже блідим.
Де вона?
Її рухомий погляд ковзав по інтер'єру монастиря.
- Що сталося?
Тітонька й бабуся трохи поспішали, коли побачили, що вона прокинулася і підійшли ближче.
https://literna.net/uk/books/620-nekromant-svyatoho-imperatora