Глава 99: Це не пограбування, це конфіскація
Аукціон був влаштований тут, щоб власник міг отримати гроші.
Тож цілком природно, що присутні всі знаті багаті люди.
У цьому світі було багато речей, які можна продати за добру ціну. Звичайні диявольські фрукти часто зустрічалися на Гранд Лайн, але вони були надзвичайно рідкісні в цій частині моря.
Хоча на Гранд Лайн було багато сильних людей, більшість з них не мала таких грошей, як ті багаті аристократи. Тому, коли вони знайшли такий гарний меч, то відразу вирішили продати його на підпільному аукціоні у Вест Блю.
Чоловік середнього віку був дуже схвильований.
Це був не звичайний меч. Так що його куплять, і ціна буде дійсно хорошою.
Однак коли чоловік середніх років оголосив про початок аукціону, то насправді ніхто не подав голосу. Очі багатьох сяяли, але вони все ще вагалися.
Це не якийсь звичайний меч, а один із серії Сайдзьо Про Вадзамоно. Ціна, безумовно, буде дуже високою, але всі люди тут багаті і для них це не проблема.
Проблема в тому, що вони не могли контролювати меч.
Міхоук завжди носив свій меч на спині. Хіба хто-небудь наважився доторкнутися до його Еру?
Ні!
Навіть якщо хтось поклав на нього очі, він не посміє доторкнутися до нього. Тому що в мечі були укладені якісь дивні сили. Якщо хтось інший, крім Міхоука торкнеться його, він помре.
І навіть якщо вони не будуть використовувати його, то чи ж він не принесе їм багато неприємностей, коли інформація про нього стане для них неприємною?
Цей меч принесе великі неприємності.
Тому більшість людей хотіли отримати його, але все ще дивилися на ризики.
"Твою ж ..."
Чоловік середнього віку побачив, що люди не наважувалися робити ставки і на його лобі почали з’являтися зморшки. Його очі забігали і він не міг замовкнути.
"Ніхто не бажає цей меч?"
"Якщо предмет, виведений в кінці цього аукціону, не продасться, це буде погано ... Якщо так, то я дозволю нашим людям купити його."
Обличчя чоловіка середнього віку виглядало не дуже добре. Якщо річ неможливо продати, це принесе йому збитки.
Побачивши, що ніхто не хоче торгуватися, він підмикнув своїх людей до натовпу і дав їм можливість зробити ставку. Але перед тим як вони відкрили рот, пролунав гучний голос.
"Ніхто не бажає цей меч, тоді я заберу його."
Голос був спокійним, але з слідами гніву.
Раптом зверху зістрибнув силует, приземлився поруч з столом і взяв меч в руки.
Многі люде втупилось на Ло Я, що взяв меч.
Цей гарний меч, в очах Ло Я раптом спалахнув дивний блиск. Він не очікував, що родина Дон Кіхот заповнить один з 12 мечів і спробує продати його в Вест Блю.
По цілому світі було лише 12 таких мечів.
Це був дійсно приємний сюрприз.
Якби мережа сім’ї Дон Кіхот не була такою великою, їм було б важко знайти цей меч.
"Хто?"
"Що ти робиш?"
Несподівана поява Ло Я змусило всіх здивуватися.
Чоловік середніх років був приголомшений появою Ло Я, який взяв меч зі столу.
Вираз його обличчя миттєво змінилося, він витягнув пістолет і направив його на Ло Я.
Хоча він не знав, ким був цей хлопець, раз він тут, значить, прийшов у пошуках неприємностей.
"Гей, маленький диявол, сім'я Дон Кіхот - це не ті, кого ти можеш запрошено пограбувати! Краще по-доброму поклади його."
"Зграбувати?"
Ло я подивився на Хіру, потім повільно повернувся до чоловіка середніх років і не думав про те, що він отримав пістолет. Він похитав головою і сказав.
"Ні, я не грабю. Я конфіскую."
Ло Я сказав це так недбало, і невимушено одягнув на голову білу кепку.
Це була кепка морського дозорного.
Тиша.
Натовп стих, а потім піднявся шум, наче крапля води тільки що впала в гарячу олію.
"Ти дозорий?"
"Чорт побери!"
"Як тут потрапив морський дозорний, шістку Дон Кіхота, що відбувається?"
Коли вони побачили, як Ло Я вискочив з місця ні візьмись і схопив меч, всі присутні відчули замішання, але вони й не думали, що він морський дозорний.
І тоді він раптово надів кепку дозорного. Вони підскочили, побачивши її, а ті, хто сидів, встали.
Одні витягли зброю і дивилися на Ло Я.
А інші озирались на бік. Вони хотіли перевірити, чи їх вже оточили морські дозори.
А дехто думав лише про те, як забратися звідси.
Оскільки сім’я Дон Кіхот керувала цією базою, ніхто не сподівався, що тут з'явиться Морська Варта. Чоловік середніх років витріщився на Ло Я переляканим поглядом.
Ло Я не був у своїй формі. Він пробрався всередину одягненим у щоденну одежу. І схоже, що зовні теж не було жодного морського дозорного.
Хоча вони не знали звідки Ло Я дізнався про це місце і як він пробрався всередину, але раз він один ... Тоді це не проблема.
Звичайно, розташування бази вже відкрито.
І вони повинні позбутися назорого перед ними і перенести базу в інше місце.
Чоловік середнього віку подумав, і його вбивчий намір накрило Ло Я. Він не збився на курок.
Бах! Бах! Бах!
Кілька куль вистрілили в бік Ло Я. Може, якби Ло Я був звичайною людиною, він не зміг би їх побачити. Але це наш сьогоднішній Л Я.
Чоловік середніх років був в шоці від того, що Ло Я всього-то мусив нахилити голову убік щоб уникнути пострілів.
Кулі не потрапили.
Всі люди чули постріли і подивилися в напрямку звуку.
Але все, що вони бачили - це Ло Я нахилив голову і чоловіка середніх років, який має зброю. Всі були здивовані. Вони знали, що Ло Я щойно ухилився від декількох пострілів. Їх вразило те, що вони були у Вест Блю, так звідки з'явився такий чоловік.
Це жарт?
Чоловік середнього віку, побачивши це, здивувався і запаникував. Він почав стріляти в Ло Я, як божевільний.
"Слишком повільно"
Воле Поблюдіння дало йому змогу знати про траєкторію кожної кулі. Рот Ло Я згнувся у насмішку посмішку. Він стиснув руки Хіру, і його очі сяяли, коли він витягнув меч з піхви.