- Закінчив. Не потрібно так соромитися, це не перший раз, коли ти бачиш мене у такому вигляді - Ван Дун сам не розумів чому він це ляпнув, в той час як Чжоу Сісі втратила дар мови.
Коли він опинився поряд з нею, то почувався інакше. Ван Дун ніколи не відчував напруження, коли був разом з цією дівчиною, ніби вона знаходилась з ним на одному рівні і була більш реальнішою. Між ними не було великого розриву.
Звичайно, Ван Дуну було дуже весело проводити час з Ма Сяору і Самантою, але ці дівчата завжди говорили про різні місця або обговорювали художні цінності під час своїх розмов... Ван Дун був простим хлопцем, який з усіх сил намагався вижити і не міг йти нога в ногу з цими дівчатами.
Хай це не мало особливого значення, але з радістю Чжоу Сісі він почувався більш природним.
- Я тебе зараз приб'ю!
- Ха-ха, ладно, не треба мене залякувати. Що привело тебе сюди так рано?
- Оскільки ти тепер будеш навчати мене, я вирішила заплатити за твою доброту і прибрати кімнату! - Дівчина навіть принесла потрібні інструменти.
- Мм, дякую, але не потрібно. Моя кімната чиста і охайна!
- Ти називаєш це чистим і охайним? Боже мій, у твоїй кімнаті бардак! Це майже свинарник! Подивися на цю кулю пилу! - Чжоу Сісі очікувала від Ван Дуна щось подібне, хлопці завжди були такими.
Він міг лише соромитися почухати голову:
- Я живу сам, так що для мене тут все нормально.
- Це не нормально, чиста і акуратна ситуація покращить твій настрій та підвищить ефективність навчання. Отже, залиш це мені! Давай, крокай звідси! Але будь ласка, впевніться, що ти сховав свої “приватні" матеріали перед тим, як підеш... - сказала Чжоу Сісі. Вона знала, що хлопчики люблять ховати у своїх кімнатах різні дивні речі.
— “Приватні Йозеф матеріали? У мене нічого такого немає. Що ж, якщо ти так наполягаєш, я залишу це на тебе!
- Іди, йди! - Дівчина помахала рукою, після чого знову втратила дар мови, побачивши навколишній її безлад.
Ван Дун знав, що він може потрапити в опит, але він дійсно хотів стати її наставником. Йому було дуже зручно поруч з Чжоу Сісі, вона була немов сестра або близька подруга, і хлопець відчував себе розслабленим, коли проводив час разом із нею. Крім того, цілком можливо, що Ван Дун був поганим у прибиранні й чистку речей і тому просто не міг сказати “ні ” добровільному помічнику.
Оскільки це був її спосіб відплатити йому за допомогу, у нього не було причин шкодувати про щось ще.
Він пішов у магазин і купив хліба, а потім відвідав другий крам, щоб купити собі одяг та простирадло. Вчора він нічого не зміг купити через пограбування, а потім і зовсім впав у депресію, коли поліція залишила його одного, навіть не зацитувавши про нагороду.
Ван Дун зупинився, коли проходив повз Рая Снов і замислився, чи варто йому зараз зайти?
« Мені й справді бракує бойового духу? Подивися на Шутника Ейнхерія, він все ще сповнений енергії, хоча давно втратив своє тіло. Чорт забирай, невже я гірше за нього!»
Хлопець зібрався, перевірив свої кишенькові гроші і вирішив увійти. Він бував у грі лише один раз на тиждень.
- Шефе, принеси мені рахунок!
- Що сталося, невдалий день?
- І справді невдалий день, я просидів цілі 24 години в очікуванні Шутника Ейнхерія, але він так і не з'явився. Я йду додому!
Ще кілька людей постійно сіяли, також стояли в черзі, щоб розрахуватися.
- Що це за Шутник Ейнхерій? Якась суперзірка?
- Ти відстав від життя, Шеф. Неважливо, цей чувак сьогодні так і не з'явився я розповім тобі наступного разу.
У цей час Ван Дун пройшов в кімнату No 5 і зайшов у гру під своїм нікимом, Шутником Ейнгерій!
Дзень-дзинь...
- Шутник Ейнхерій увійшов!
- Він нарешті з'явився!
- Що? Він у мережі? Фух, пощастило що я не пішов!
- Шефе, дай мені кімнату!
- Мені теж!
Хлопці, які стояли в черзі за своїми рахунками, раптово запалили від хвилювання і кинулися назад у свої кімнати.
Шутник Ейнхерій нарешті оголосився!
Після цілого дня очікування гравці з нетерпінням спостерігали за ходами Шутника Ейнхерія, і хотіли побачити, кому він кине виклик на цей раз.
Найзмученішим було те, що вони були гравці TРА, особливо у військових академіях. Вони вважали це можливістю перевірити рівень своєї нинішньої сили.
Для них це був шанс засяяти у промінях слави!
Крім того, гравці IPA посилали виклики, кожен з них прагнув можливості кинути виклик гравцям ТРА. На жаль, більшість гравців TPA відмовлялися приймати виклики від інших гравців IPА навіть під час відкритих Днів. Проблема полягала в тому, що у очах гравців ТРА, учасники IPA були всього лише кучкою непотрібних любителів, і вони не хотіли втрачати свій час на поєдинки з такими слабкостями. Цілком очікувано, що гравець ТРА повинен обіграти гравця з IPA, але якщо він програє, то стане посміховиськом для всіх інших. Більш того, вони навіть не зможуть дізнатися нічого нового з самого бою, тому матчі проти гравців IPA видавалися їм просто дитячими іграми.
Також варто згадати, що деякі предмети і навички IPA містили в собі баги, які були несправедливими до їхнього суперника. Це також було однією з причин, чому гравці IPA майже завжди залишалися небажаними суперниками.
Це також пояснює, чому гравці IPA боролися тільки між собою навіть під час відкритих Днів. З боку могло здаватися, що вони прийшли сюди просто заради свого задоволення, але всі хотіли битися з бійцями ТРА. Справа не в тому, що вони не хотіли ставати гравцями TPA... Вони просто не могли цього зробити. Ніхто не міг зрозуміти всю заздрість і ревнощі гравців IPA щодо боїв ТРА. Гравці IPA, можливо, виставляли себе напоказ, щоб виглядати крутими і гордими ззовні, але всі вони були раніми всередині. Вони діяли так, ніби їм байдуже до такого ставлення від гравців ТРА, але це було не так.
У списку гравців, які кинули виклик Шутнику Ейнхерію, було видно кілька дивовижних ID з ТРА. Наприклад, Небоскреб, який показав величну серію перемог після своєї дуелі з Шутником Ейнхерією, через що багато хто задавався питанням, як він міг програвати свої попередні матчі. Також був Божевільний Алмаз та багато інших гравців, чий рівень перемог перевищував 80 відсотків.
- Як ви думаєте, Шутник Ейнхерій вибере гравця з IPA?
- Пфф, це неможливо! Йому просто пощастило під час минулої зустрічі з Ван Бенем. Тепер, коли він так прославився, навіщо йому це робити і ганьбити себе? Навики гравців IPA більше схожі на наукову фантастику, або, як це називають хлопці з ТРА, нереалістичні.
- Я це розумію, але навіть якщо навички IPA порушують баланс, вони були створені на основі статистики, а не однієї уяви. Деякі з них навіть можуть стати посиланнями на наші майбутні розробки. Крім того, гравці ТРА продовжують приділяти особливу увагу шкільному рівня, але жоден з них не має сміливості кинути виклик гравцям IPA!
- Все це неважливо, люди цінують свою репутацію.
Почувши це, Ван Дун усміхнувся і далі лізти список та вибирав свого суперника. Для нього не було великої різниці між IPA та TPA, все чого він хотів, це отримати противника, у якого буде достатньо сил, щоб надати йому гарний тиск і доставити більше проблем.
Він згадав, як пан Шутник одного разу сказав:
- Нема нічого неможливого, є тільки те, про що ніхто не може подумати.
« Тактика Клінка» показала, що Ван Дун здатний подолати свої межі. Щоб досягти успіху, хлопець повинен переконатися, що його не стримують якісь обмеження.
Претенденти були відсортовані в категоріях IPA і категорію TPAC, що упростило Ван Дуну вибір його суперника. Очевидно, що ці дві ліги не дуже добре ладили у світі РА.
ІД гравця: Одинокий Сніг, боєць 4-го рівня, показник перемоги 100%, перемога у 94 битвах.
Ван Дун не втомлював себе подальшим читанням, його не цікавило, як перемагає цей хлопець. На полі бою немає ніяких правил. Поки ви залишитеся в живих і перемагаєте своїх ворогів, навіть якщо ви будете грати брудно, перемога як і раніше буде належати вам.
Перемога залишається перемогою.