Ван Дун покинув Рай Снів, як тільки закінчив бій. По дорозі додому він шкодував про нещастя свого останнього суперника і відчував задоволення за своє життя. Чудове відкриття розуму на Нортоні стало прямою протилежністю поганому жарту долі над Ван Беном.
Цей бій, як і всі інші, дозволив йому по-новому поглянути на свої розумові та фізичні здібності. Він помітив, що його тіло прямо-таки випромінювало життєву енергію, навіть якщо воно не було під впливом ВМП.
З моменту відкриття ВМП фізична сила стала неактивною, бійці відкинули цей аспект на задній план і зосереджувалися виключно на посиланні ВВП. Це також підкріпляло наукові дослідження, які дійшли висновку, що поліпшення фізичної сили бійця « Метал» для покращення його могутності є нецілющим.
Але відколи він повернувся на Землю, Ван Дун відчув невимовне відчуття того, що його тіло було в сплячці пошкоджено. Тільки сьогодні, коли його тіло було під величезним тиском від безперервного тиску Привида III, він відчув, що вона пробудилася, щоб наповнити його організм енергією.
Ван Дун почав розмірковувати про зв'язок між фізичною та розумовою силою і з часом дійшов до висновку. Він згадав, що на планеті Нортон, де постійні битви і виснажлива гравітація заколисували його, він також відчував що якась сила допомогла йому під час гарячих боїв. Нічого не змінювалось, поки він не прибув на Землю, де його тіло вже було в складних умовах.
Це розуміння чітко визначило майбутні тренування Ван Дуна, але спершу він хотів відзначити своє відкриття. Для воїна, такого як Ван Дуна, не існувало кращого способу святкувати, крім наповнивши свій живіт до відвала.
*
- Продовжуй в тому ж дусі, моя люба принцеса-воін, ми розраховуємо на тебе наступного місяця, з посмішкою вимовила Саманта, перервавши тренуюча Ма Сяору. Вона стояла біля порога, наполовину притулившись до дверей.
Тактика Колдуні повністю зосереджена на ментаційному розвитку і не передбачає фізичного зміцнення тіла. Порадники будинку Лі серйозно поставилися до цієї проблеми у своєму посібнику з культивації, підкреслюючи важливість фізичних вправ для практикування. На відміну від реального бійця, який підвищує свою фізичну силу в справжніх боях, студентка академії рідко коли випадає на таку можливість. Тому було очевидно, що Ма Сяору потребує інтенсивної фізичної підготовки.
Ма Сяору помітила Саманта. Вона зробила паузу, взяла рушник і витерла піт з обличчя. Її спортивна сорочка щільно прилягала до тіла, виділяючи елегантні згини, які підкреслювали веселий і красивий вигляд. Таке видовище застала Саманта зненацька, і вона ахнула від краси Ма Сяору.
- Подивися, як ти прекрасна! Цікаво, чи знайдеться хлопчина, який заслуговував би тебе, можеш їм і зі мною поділитися, якщо що - вимовила Саманта з сміхом.
- Сэмми! Мені іноді здається, що це тобі слід було практикувати Тактику Колдуні!
- Ха-ха, я просто жартую. У всякому разі, становище школи виявилося гіршим, ніж я думала спочатку. Це вимотує мене цілими днями, подивися-но, бачиш зморшки під очима?
Саманта не носила окуляри, як зазвичай вона це робила на роботі. Очки змушували її виглядати прагматичною і зрілою, зручний зовнішній вигляд, коли справа доходить до шкільних справ, але в них не було потреби, якщо вона знаходилась наодинці з Ма Сяору. Мало того, що вона була трохи старшою, Саманта також знала, як Ма Сяору стала її подругою, якій вона могла довіряти.
- Чому ж? Я думала, що справи у нас йдуть добре. Це через турнір наступного місяця і академії Бернау?
- Ну, через що ж ще? Вони нам не друзі, це точно, але як мені здається, Бернау щось затівають. Як на мене, вони занадто стурбовані цим турніром.
- Все цікавіше і цікавіше. Рівень нашої школи нижче Бернау, перемога над нами повинна сприйматися як щось само собою зрозуміло, про що ж вони турбуються? Гаразд, підемо спочатку вип'ємо, мене мучить спрага!
Повітря навколо її особняка залишався чистим і свіжим завдяки ретельному фільтруванню та очищенню. Центральна система клімат-контролю працювала навіть на відкритому повітрі, щоб усунути дискомфорт від жари поки Ма Сяору засмагала, насолоджуючись чашкою синтезуваного напою. Хоча життя могло здаватися для неї звичайним, Ма Сяору жила в умовах, які могли собі дозволити небагато.
- Вони хвилюються за вас з Ху Янсюаном, — продовжувала Саманта, - ви обидва в поєднанні зі фінансуванням, яке я принесла Арлангу, очевидно, повернули нас у гру, і цього виявилося достатньо, щоб викликати серед них занепокоєння. Вони хочуть зупинити нас поки ми тільки набираємо оберти.
- Тоді, нехай спробує, ми зробимо так, що вони ніколи не підуть на таке! - Прошила Ма Сяору.
Дівчата лежали на двомісному шезлонзі, зі слугами з боків; комфортне життя ніколи не притупляло їхнього гострого розуму. Якби вони мали мету, то не намагалися досягти її; незалежно від того чи це було шляхом культивації або кар'єри директора. Саме такий безкомпромісний дух приваблював їх, ніж більшість інших дівчат.
- Як мені відомо, вони дозволять тобі перемагати в твої раунди на турнірі, а потім почнуть відсипати свої ставки на твоїх слабких товаришів по команді. Чесно кажучи, я не покладаю багато надій на твоїх старших однокласників і вже занадто пізно робити що-небудь з цим. Я можу розраховувати тільки на першокурсників цього року. Але я також турбуюся за вашу впевненість, якщо хтось із вас програє битву.
- Ти намагаєшся сказати мені, що у нас немає права на помилку?
- Яка розумна дівчинка! Думаю, у нас може з'явитися трохи більше місця для маневру якщо Ван Дун приєднається до нас, але цей хитрий жук відмовився від мого запрошення. Я думала почати шантажувати його оцінки, але дійшла висновку, що це занадто ризиковано. Вважай, я вистрілю собі по ногах якщо моя гармата залякне його в іншу школу.
Найлегше бути студентом, ніж директором тому що студент відповідає лише за себе, а ось керівник за всіх. Кожне питання швидко перетворюється на плутанину ризиків та варіантів, і кожна нитка цього заплутаного клубка, здавалося, приводить до різних кінця. За примхом ностальгії Саманта сумувала за своїм безтурботним студентським життям, але майбутнє задоволення від подолання проблеми швидко повернуло її в реальність. Таким чином, вона походила на Ма Сяору; вони обидві мали все в своєму житті, за винятком можливості проявити себе.
- Він відмовився? - На здивування Ма Сяору. Вона не могла повірити, що здібний Ван Дун міг відмовитися від можливості отримати прихильність директора.
- Сама в шоці. Я все ще шукаю інших кандидатів, але мені важко. Я не можу робити цеглини без глини.
- Тобі потрібна моя допомога, щоб умовити Ван Дуна? - Вона запитала Ма Сяору, піднявши чашку і тягаючи напій; її очі відхилилися від погляду Саманти, коли остання переглядала її, наче відкрита книга.
- Сестрёнка, чому ти так дивно на мене дивишся? - Ма Сяору порушила ніяковість.
– Сяору. Скажи мені, ти ж не думаєш...
- Звичайно ж ні! - Ма Сяору швидко перервала Саманта. Її щітки налилися легким рум'янцем.
- Я не так добре знаю його. Він цікавий хлопець, але я просто заінтригована. Та й до того ж, мені все одно нічого робити.
Саманта підробила неохоче вираз і пожартувала:
– О ей... Я не думала, що культивація так вплинула на твій розум. Ти краще мене знаєш, що не варто грати з почуттями невинного хлопця.
– Сестра! Я НЕ БУДУ з тобою спілкуватися, якщо ти не припиниш це! - Ма Сяору надула свої блискучі губи.
– Ха-ха. Добре, добре! Немає нічого гіршого за твого мовчазного укору. Ха-ха! - Саманта розсміялася.
Дві неймовірні красуні продовжували жартувати один над одним. Це було дивовижне видовище, сховане високо в хмарах.
- Ти чула про те, що сталося з Ван Бенем? – запитала Саманта.
- Бенні? Ні, а що сталося? - Ма Сяору рідко читала новини.
Саманта коротко розповіла про невдачу Ван Бена в його операції, і зітхнув.
- Який жаль, Ван Бен був справжнім талантом, можливо самі боги йому заздрили.
На відміну від Саманти, яка добровільно відмовилася від перспективи стати боєм « Метелл», Ван Бен вважався багатьма людьми, у тому числі й собою, тим, кому призначено бути воїном. Саманта могла тільки сподіватися, що така трагедія не зможе зламати хлопця.