- Мене звати Ван Дун.
Не рухаючись з місця, Ху Янсюань запитав:
- Ван Дун, можеш помінятися зі мною місцями? Ми з Ма Сяору старі друзі, і...
Не чекаючи кінця прохання, Ван Дун розгнівав усіх однокласників своєю спокійною відповіддю:
- Без проблем, базікайте, я пересяду туди, — з цими словами він сгруб купу підручників і піднявся зі свого місця.
Гу Янсуань спакував дві коробки листів у свій просторий кристал і дівчата за межами класу знову почали кричати. "Видимо деякі дівчата з 5-го гуртожитку", подумав Ван Дун.
Він втратив дар мови від такої одержимості Ху Янсюанем - цей хлопець викине всі листи навіть не відкривши їх, так само як він сам не мав жодних шансів з Ма Сяру.
Ма Сяору подивилася на Ван Дуна розчарованим поглядом; вона не могла повірити, що він виявиться настільки боязким і так легко поступиться своє місце. « Можна бути слабким, — подумала Ма Сяору, але він не повинен боятися обстоювати себе»
Звичайно, Ван Дуну було байдуже що вона про нього думає. Він зібрав свої книги і оселився в кут класної кімнати, продовжуючи пробиратися через заплутану термінологію підручників. Щомісячний тест вже на порозі, і в нього просто немає часу на ці безглузді пристрасті.
На жаль, для Ху Янсюаня не було часу поговорити з Ма Сяору; як тільки він сів на місце, до аудиторії зайшов учитель. Правила в класі були однакові для всіх учнів, Саманта особисто гарантувала це.
Клас F буквально агонізував, дивлячись як їх богиня сидить поруч з кимось, хто дійсно являє реальну загрозу. Ван Дун знайшов своє нове місце в кутку більш безпечним ніж попереднє, оскільки всі злі погляди відволіклися на новому вискочку.
Наступним заняттям була відкрита лекція з анатомії загонів. Студенти різних класів можуть брати участь у публічній лекції, і це часто загартувалося запеклими змаганнями між класами.
Анатомія комах вважалася улюбленим предметом багатьох хлопців, яким подобалося розділяти комах на частини і все б добре, але у дівчат цей предмет викликав жах та огиду - якби він не обов'язково був частиною навчальної програми, вони б навіть кроку не зробили в цьому класі.
Студенти всіх спеціальностей відвідували ці заняття в обов’язковому порядку. Мета академії була очевидна: дозволити учням вивчати найбільшого ворога людства і зменшити страх перед лицем живих загадок.
Понад сто п’ятдесят учнів із класів D, E і F зібралися в аудиторії. Він став відставним ветераном, на ім’я Ганс. Його ліву ногу відірвали жуки, і вона була замінена на механічний протез, яким він носив знак своєї честі та символ бойової хоробрості. Ганс, будучи жертвою подібної травми, завжди вважав « слабким і непотрібним стадом », про що він постійно говорив своїм гучним та хриплим голосом.
- Сьогодні найважливіший день у вашому житті, тому що ви особисто будете свідками слабкостей вашого ворога. Під цими панцирами, вони тільки марні жуки з м'якими та крихкими тілами, і це те, чим вони насправді є просто слабкі й лагідні створіння! Ви, хлопці і дівчата, засвоїли всі знання на папері. Настав день, коли ви відкриєте свого ворога власними руками і особисто переконаєтесь, хто вони насправді! - Ганс як завжди гарчав на студентів, що не терплять заперечень тоном.
Коли він дав відмаху на початок розтину, тільки кілька учнів були дійсно збуджені; половина студентів залишалася в замішанні і інші відчували відразу. Одного погляду на трупи виявилися достатньо, щоб їх шкіра покрилась мурашками, а довша кармазинова картина просто вивертала їхні шлунки.
Ма Сяору і Ху Янсюань залишалися цілком спокійними, очевидно, вони не вперше мали справу з тілом жуків, хоча навіть їм не вдалося приховати відразу в їхніх очах.
Помітивши невдоволення студентів, Ганс негайно закричав:
- Ви друзяки сонних дітей, не думайте, що можна сидіти на моїх очах! Ніхто не залишить цей клас, поки їх заг не буде поділений на вісімнадцять основних частин, згідно моїм інструкціям. І ще дещо, сьогодні завдання буде враховуватися у щомісячному тесті, і на 99,9% ваша оцінка залежатиме від результатів сучасної роботи.
Це був головний козир Гансуса, і він виявився надзвичайно ефективним. Інструктор передав кожному студентові молоток і ніж, після чого перевірив час на своїх годинниках:
- До цих пір найкращим результатом був час з класу А, одна година і вісім хвилин. Тому, хто зможе побити цей рекорд я дам максимальну оцінку на тестах!
« Максимальна оцінка?» — в очах Ван Дуна спалахнув вогник; нарешті він побачив надію.
Ганс з апатією побачив, що всі присутні були перелякані і сказали:
- Почали!
У кутку аудиторії один з хлопців вдарив по трупу молотком, попередньо наповнивши його силою ЯГ. Панцир мертвого зага повністю розвалився, оскільки відчутно розпірка після декількох днів розкладу, а смердючі і липке нутро розігнулися в усі сторони. Всю класну кімнату пронизав нудотковий запах гниття і смерті, через що деяких дівчат негайно вирвало.
- Покваптеся, той хто не зможе закінчити завдання через три години отримає нуль! Просто прийміть до відома...
Гансус зробив цю жахливу пересторогу студентам, бо помітив, що учні з факультету Бойових офіцерів вели себе дуже м'якше, ніж попередня група із кафедри Бійців "Металл". Проте, загартований інструктор знав, що на полі бою командир повинен продемонструвати навіть більше байдужості, ніж будь-якій кровожерній військовій.
Ма Сяору заздалегідь захистила себе екраном з сили душі, тому бризки тілесних рідин зовсім її не зачепили. Вона дуже добре підготувалася до цього тесту: дівчина проворно і коротко виконала кілька тривожних рухів, розділюючи та видаляючи органи зага.
Ху Янзуань також зміг розтягнути панцир свого жука і почав витягувати органи, кістки та найскладніші частини — тканини й залози.
Інструктор на деякий час спостерігав за ними, і він оцінював їх як двох найкращих учнів, щоб закінчити завдання. Їхня швидкість не мала особливого відношення до рівня бойової сили; набагато важливіше подолати численні психологічні бар’єри, особливо дівчата, які могли б легко контролювати свої емоції.
Хлоднокровна Ма Сяору справила добре враження на Гансуса, і що вразило його ще більше - її вільне володіння силою душі.
Що стосується решти студентів класу F, інструктор дійшов висновку, що їм все ще доведеться пройти довгий шлях, перш ніж вони зможуть нагнати однокурсників з класів А, В і С. Найкращий рекорд було встановлено одним з хлопців класу А з факультету Бойца "Металл", який мабуть вже мав досвід у репрезентації заготів.
- Вчитель, я закінчив!
Поки більшість стривожених студентів продовжували невпевнено боротися зі своїм першим розрізом, з самого кінця аудиторії пролунав трохи незграбний голос.
Коли Ганс прямував до свого голосу, то відчув велике роздратування. Якщо хтось наважувався просто жартувати з ним, він негайно провчить цього маленького виродка!
Але коли він підійшов до столу Ван Дуна, побачене повністю збило його з пантелику: на столі лежали акуратні купи тканин, кісток і органів. Ганс подивився на годинник: вісім хвилин і тридцять п’ять секунд.
Спочатку це роздратувало інструктора, бо він покликав його надто рано; йому потрібно було б півгодини для того щоб зробити все згідно з підручником.
Придивившись ближче, Ганс побачив 18 купок внутрішніх речей, які акуратно розміщені відповідно до їхньої форми, функцій та структурою; це було зроблено з такою ретельністю і унікальною майстернею смаком, що надавала гротескним органам хворобливий, але чомусь приємний вигляд. Перевершуючи будь-які відомі технології розтину, це було професійне мистецтво, створене кимось, хто мав найвищим розумінням анатомії загів!
Ван Дун дійсно знав комах уздовж іперку, адже він цілий рік забивав їх собі на їжу. Іноді, коли йому ставало нудно, він навіть ловив або роздягав одного чи двох жуків просто заради задоволення — огидну звичку, яка перетворилася на вміння, що придалося йому в житті.
Помітивши підозрілі погляди Гансуса та інших однокласників, Ван Дун зрозумів, що перестарався; він занадто розпакував через спокусу отримати 100% оцінку.
Було б розумніше сповільнитися до 50 хвилин, що могло гарантувати йому максимальну оцінку, але все ще залишалося на рівні нормальної людини.
Ма Сяору і Ху Янсюань були шоковані швидкістю Ван Дуна; вони зрозуміли, що недооцінювали цього на перший погляд незначного, якщо навіть не нікчемного однокласника.
- Добре, добре. 100%! Хлопець, можеш бути вільним, — Ганс міцно поплескав Ван Дуна по спині і нахвалив його перед цілим класом.
- Ви, хлопці, повинні дивитися на нього і вчитися. Тож старайтеся наслідувати його приклад.
Очі Ганса сяяли від радості, і він з нетерпінням чекав своєї нагороди за це досягнення в його класі.
Він подивився на Ван Дуна і змінив свій звичайний грубий тон, м'яко сказав:
- Іди і не забудь помити руки.
Покинувши класну кімнату під сотнями недовірливих поглядів, хлопець зробив уявну помітку про те, що більше не повинен так недбало виявляти свої справжні здібності.