Один великий мандрівник якось сказав: « Що мене виснажує, це не високі вершини, а піщинка, яка застряла в моєму взуття ».
Ван Дун вважав, що математика — це песчінка, яка перешкоджає йому взяти неслухняний пік — місячний тест. Вона натирала його в класі, поза класною кімнатою, у будні дні, а також під час вихідних. Нескінченне роздратування виснажило його, і у Ван Дуна навіть не було хвилини передишки, щоб насолодитися чудовим фактом, що він був всього за кілька кроків від жіночого гуртожитку.
- Я все ще не розумію цього, — думав Ван Дун. - Навіщо людині знати застосування математики під час будівництва військового корабля?
Якщо відкинути незадоволення у сторінці, то труднощі цих предметів викликали благоговіння до тих, хто взяв ступінь магістра в природничій науці. Він не міг навіть зрозуміти, наскільки розумні такі люди і думав, що немає нічого дивного в тому, щоб великі виробники зброї намагалися завербувати їх відразу після отримання диплому.
- Ей, малий, настав час.
- Час чого?
- Розплати, я чекав цілий тиждень, настав час нам провести ще один бій в PA, і давай не скаржийся на те, що заважаю твоїй учебі, Я дав тобі достатньо часу.
- Аа, так, я майже забув про це! Граємо! - Ван Дун був радий, що Містер Шутник підняв цю тему, тому що він відчайдушно хотів відпочити від навчання в уїк-енд і бої стануть його чудовим виправданням.
Здивований, як легко ван Дун погодився, Містер Шутник кинув: - Все-таки з тобою не все скінчено, на тебе ще надія...
Після ретельних роздумів Ван Дун був упевнений, що Саманта буде розчарована результатом її плану по порятунку від нього, завдяки двом поблажкам які він отримав від неї ж.
Знаючи, що йому потрібно набрати лише 50 балів, Ван Дун утік від адських теорій і цифр, залишивши за собою порив вітру, який накинувся на кілька сторінок та розкидав акуратно поділені нотатки.
Власник Рая Снов дізнався Ван Дуна відразу як той увійшов всередину і посміхнувся: - Гей, приятель, я притримав термінал номер п'ять тільки для тебе, він один з наших кращих.
- Дякую, Ван Дун кивнув. Його не турбувало якість терміналу, головне, щоб він міг випустити пару. Позазапний перехід від дикості Нортона до тихої, якщо не нудної навчання в Арланзі, змусив його прагнути бою.
Він увійшов у PA, помітивши повідомлення в поштовій скриньці — це було запрошення на бій.
- Малець, на цей раз знайди більш жорсткого противника, схоже, студентів не вчать як раніше, вони занадто слабкі навіть для тебе, — проворчав Містер Шутник.
Ван Дун знав, що десь там є сильніші противники, але проблема полягала в їх пошуку, ван Дуну було важче знайти суперників через низький рівень, система пошуків не вважала його рівним більш серйозним гравцям, які також шукали гідних опонентів.
Після уважного розгляду профілів двох претендентів, які залишили йому повідомлення, Ван Дун помітив, що їм було менше двадцяти, але вони вже використовували костюми « Метел» третього рівня. На жаль, їх не було в мережі; інакше Ван Дун вибрав би їх як противників.
Оскільки час культивування мав значний вплив на здібності індивіда, ТРА розробила правило віку, яке розділило гравців на кілька вікових груп для збалансованого змагання в грі.
У 20 - річному віці або молодші гравці формували одну групу, а з того часу кожних п’ять років утворили вікову групу.
Мінімальний вік п’ятнадцяти років для операції відкриття розуму також був ретельно розроблений Конфедерація, щоб дізнатися про мінімум ризику психічної нестабільності, спричиненої молодшим віком. Тільки кілька престижних стародавніх сімей, які, як казали, були несприйнятливі до божевілля, намагалися відкрити свою ВМП раніше п'ятнадцяти-ти і тільки один міг це зробити.
Як Ван Дун, так і Пан Шутнік дивилися на живі канали десятки матчів у пошуках кращого противника, і незабаром їх погляд зупинився на тому ж екрані, де транслювався матч номер вісімнадцять.
Коли Ван Дун з упевненістю під’єднався до віртуальної кімнати, він помітив кілька тисяч глядачів у залі і свідчив про силу та рівень гравців на арені.
- Штормовий Клінок виграв п'ятдесят шість боїв, мабуть, найкращий з кращих серед тих хто носить костюм "Металл" третього рівня.
- Без жартів, його потужна атака мечем може розтрощити будь-якого ворога в одну мить.
- Я чув, що він з армії, лютий звір, скутий військової дисципліною вдень, а вночі він завжди приходить сюди для заціпеніння своєї спраги насильства.
- Він просто ще один тип марсіаніну. Кажуть, що земля не поверхнева, еваняни претенційні, а марсіани вичуровані.
Ван Дун спостерігав, як Штормовий Клінок стояв на сцені з хвалебним виступом глядачів. Його дражнливий жест змусив Ван Дуна подумати, що він чекає суперника, тому ван Дун піднявся на сцену без будь-якого запрошення.
- Містер Шутник Ейнхерій, матч закінчився, будь ласка, перенесіть свій виклик наступного дня, — зупинив Ван Дуна МС і додав: - До того ж майте на увазі, цей противник більш високого рівня.
- А-а... Вибачте. - Ван Дун почувався незручно перед кількома тисячами пар очей, і проклинав надмірний достаток ігрових правил.
- Гей, ти там, виклик прийнято, в будь-якому випадку ти довго не протягнеш. - Ван Дун викликав інтерес Штормового Клінка після того, як той побачив, що його суперником був землянін. Так само як Ван Дун, нахальні марсіани ніколи не дбали про правила, їх гасло було « заговорило бей, а потім думай».
- Чудово! - Ван Дун обернувся обличчям до свого противника, готового навчити новачку.
Глядач не очікувала, що виклик Ван Дуна буде прийнятий, та і їх особливо це не турбувало, оскільки ван Дун, здавалося, був ще слабшим, ніж останній суперник, миттєво відправлений в нокаут Штормовим Клінком. Все більше і більше людей вставали, готуючись покинути арену.
- Эй, слабак! Готовий посперечатися, ти навіть одного мого удару не витримаєш, - пристрасно крикнув Штормовий Клінок. - Надень свій "Металл" і постарайся не ридати як дитина після мого уроку!
— У костюмі немає необхідності, я просто розважаюся, — відповів Ван Дун і посміхнувся своєму опонентові.
- Тоді ти помреш! - Не даючи Ван Дуну і секунди на підготовку, Штормовий Клінок завдав удару, від якого виходила могутня сила, направлена в сторону ван Дуна.
Настала тиша, зброя Штормового Клінка магічним чином зникла з його руки перш ніж досягти Ван Дуна.
Цей поворот подій потряс усіх. Ті, хто тільки що збирався піти, повернулися на свої місця і почали захоплено стежити за битвою. Що, чорт візьми, тільки що сталося? - Всі вони ставили одне й те саме питання у своїй свідомості.
Ван Дун дуже посміхнувся, віддаючи меч Штормовому Клінку і вніс: - Прошу вибачення, ось твій клинок, давай спробуємо ще раз, на цей раз тримай зброю міцнішою, розтягу.