Том 3, розділ 15 — Нещастя (щасливість перша)
На хребті Магічних Звірей, неподалік від струмка, сидів Лінллей. Він перев’язав рани і почав медитувати, всмоктуючи природу елементів землі для пришвидшення свого зцілення. Мати-земля завжди доброзичлива і безкорислива. На землі Лінлію ставало дедалі тепліше, і його рани повільно загоюються.
Коли Лінллей затягнув рюкзак вбивці, він вирішив замінити їх своїм, оскільки той був дуже зношений і найгірший. Крім того, « Інтер’єр рюкзака з чорної шкіри був набагато кращим і зручнішим. Після того, як рюкзак закривається - все всередині нього під час пересування не базікають і не шумять. Що стосується кинджала - Лінлей виявив, що він неймовірно гострий і їм легко зручувати.
Через деякий час Лінлей знову вирушив у подорож. У дорозі він перестав звертати увагу на тварин першого і другого рангів. У місцевості, де жив Лінлей, він часто зустрічав тварин третього і четвертого рангів. Зараз, навіть зустріти він звіра п'ятого рангу, Лінлэй буде точно впевнений, що зможе дати йому хороший бій
Лінлей продовжував заглиблюватись у хребту, долаючи один бій за другим. Після цих битв його тіло покрилося ще більшими шрамами і рубцями, а дух також зміцнився.
Битви не на життя, а на смерть. Вони загарбали розум і ум Лінлей. Після кожної битви в його рухах чигала велика жорстокість і суворість.
У мить оку минув місяць з моменту, коли Лінлей увійшов в гірський хребет Магічних Звірів.
...
Через місяць на вершині великого дерева, що лежить біля гірського струмка.
На лівій щоці обличчя виднівся шрам. Лінлей сидів на гілці під густим листям одного з дерев наче пантера в засідці.
Зайшовши в густу линицю дерева, Лінллей пильно дивився на землю. У десятці метрів від дерева протікав невеликий струмок, з якого хлібив воду могутній « Кружий бойовий борець 16. З його лоба стирчав один ріг кривавого червоного кольору, а м’язи встромлювалися у все тіло і так утворили силует коріння дерев, що простягалися над землею.
Кровожерний бойовий борів - магічний звір п'ятого рангу елементу вогню!
« Його шкіра надзвичайно тверда і товста, тому його захисні здібності досить високі. Мабуть, заклинання земляних копій не зможе пробити її".
Проаналізувавши, Лінлей почав готувати план атаки. Після чого його губи почали безшумно рухатися від нашептиваного заклинання. Мало - помалу навколо Лінлію з’явилася можливість побачити природу елементів вітру, які стали частиною списа. Його можна було розглядати завдяки маленькому свічнику, що виходив від нього. На кінчику напівпрозорого списа концентрація елементів вітру досягла максимуму і закручується в потоки повітряних вихорів.
Магія п'ятого ранга стилю вітру - Вий вітрів!
"Свист!"
З великою швидкістю лунав пронизливий свист від списа. У той же момент, Лінлей відштовхнувся від гілки дерева і полетів вниз за списом з такою ж швидкістю.
Почувши шум, кровожерний бойовий борів перестали пити воду і подивився вгору, але спис Вій вітру рухався занадто швидко. У мить він перетнув майже всі відстані і виявилося за кілька метрів від борання. Швидкість списа була дійсно лякає швидкою.
"Грр!" Кровожерний бойовий борів випустив сердитий рик і приготувався прийняти удар від списа своїм рігом.
"Бам!"
Коп’є Виття вітру після зіткнення з рогом Кровожерного борва розсіялося. Але в той же момент, коли тварина наступила на заклинання п’ятої ранги, вона впала навколішки і з неї почали просочуватися струмені крові.
"Свист!"
Якщо на заклинання Вій вітру борів і встиг зреагувати, то він явно не очікував наступної атаки. Лінлей, який рухався слідом за списом з кинджалом в руках, дістався борова і скинув ножа прямо у середину черепа.
"Рев!"
Як поранені в життєво важливу точку, то бій шалено згромадив. Все його тіло огорнуло полум'я, а сам він інстинктивно побіг убік. Але, проїхавши близько десяти метрів, борів замертво впав на землю. Його лапи кілька разів здригнулися перед тим, як затихнути. А полум'я, яке він створив природним елементом - погасло.
« Серед магічних звірів п'ятого рангу, таких як Вампірський залізний бик - кровожерливий борців вважається звіриною з низьким рівнем інтелекту», - Ліндей підійшов до трупу борова, потім витягнув з його черепа свій кинджал і вийняв магію.
Враховуючи події, які відбулися за останній місяць на хребті Магічний Звірей, Лінлэй все ще залишався магом п'ятого рангу і воїном четвертого, але все-таки став набагато сильнішим та досвідченішим від себе колишнього, коли він тільки зайшов до хребта.
Після багатьох битв, а не смерті - його тіло було вкрите шрамами і кожен з них символізував урок минулого.
Зокрема...
На грудях виднівся шрам від жахливої рани. У той момент він дійсно опинився на межі смерті. Але все ж, Бебе знову врятував його.
Цю рану йому навів не магічний звір. Вона дісталася йому від надзвичайно чарівної молодої дівчини.
« Я повірив їй... Повірив, що всі її друзі були вбиті і що тільки вона одна залишилася поранена у живих" - згадавши події двох тижнів давності, Лінлэй знову відчув приступ страху. Ця дівчина здавалася мені такою доброю... Такий чистий.
Коли Лінлей знайшов її, біля неї лежали три мертвих чоловіки і одна жінка. А сама вона тряслася від страху.
З жалем Лінл вирішив допомогти їй. Здавалося, що дівчині завдали глибокої душевної травми. Щовечора вона благала Лінлі обіймати її, бо тільки в його руках вона почувалася безпечно і могла заснути. Щовечора, коли вона все-ж засинала, він бачив її умирене обличчя і відчував радість в своєму серці. Так тривало три дні, на четверту ніч вона спала як завжди в його обіймах.
Але раптово, вона вихопила кинджал і встромила його у груди Лінлей. Він був спійманий зненацька, не сподіваючись такого.
Але Бебе знову зміг вчасно зреагувати. Збунтувавшись, він якось зміг збільшитися в розмірах вдвічі. Після чого він убив її, просто відкусивши голову своєю величезною щелепою. Потім Бебе повернувся до свого звичайного розміру.
Але рана на грудях була занадто глибока, і Лінллей не міг зупинити потік крові. У результаті Бебе довелося використовувати спеціальні вроджені заклинання елементів темряви, щоб закрити рану.
« Тоді я повинен був прислухатися до поради дідуся Дерінга. Я був недосвідченим, - думав Лінлей і зітхав. На самому початку Дерінг Коворт попереджав його про дівчину. Але, побачивши ревність Лінлей допомогти цій “безмощеній дівчині ”, він так і не зміг відмовити його. Дерінг наполягав на тому, що якщо все-таки Лінлей їй вирішив допомогти, нехай та тримається подалі від нього.
Але тоді здавалося, що дівчина була “злякана ” і не могла заснути без обіймів Лінлей. У результаті цього, щоб допомогти їй, він обіймав її і потім вони засинали.
« Я не сподівався, що вона така гарна акторка. Навіть після того, як я її добре ставився, вона зробила зі мною так безжалісно." - Лінлей знову зітхнув. Коли дівчина вдарила Лінлей в груди - її очі були неймовірно холодні. У той момент його серце тремтіло.
Чому дівчина може бути такою безжалісною і жорстокою?
Може, вона так і не відійшла від шоку попри мою турботу протягом цих трьох днів?
« На щастя, завдяки дідусеві Дерінгу, який знову і знову застерігав мене, я не розповів їй про справжні можливості Бебе».
« Про що думаєш ти, Лене? Ти знову думаєш про дівчину?
Побачивши вираз обличчя Лінлей, Дерінг Коуарт міг здогадатися про що він думав. Цей удар завдав Лінлію глибокої рани, але не тільки фізичної та емоційної шкоди. З цього дня Лінлей більше не зможе так легко довіритися людям.
Дерінг Коворт відчув щось недобре від самого початку. Як може хтось, кому вистачило мужності увійти на хребт Магічних Звірей, бути настольно розбитим при вигляді смерті?
Але, на жаль, вистава дівчини переконала Лінлей, що вона в дійсно жалюгідному стані.
« Лоінлей, акторські здібності цієї дівчини - ніщо. Якщо я думаю повернутися в епоху Пуентської Імперії, мені довелося побачити багато змов від ворожих сторін... інтриги, обман і хитрощі, які могли тривати десятиліттями. Розкрити їх було неймовірно важко, - на обличчі Деринга Коуарта з'явилася навмисна усмішка. - Пам'ятай, з незнайомцями ніколи не можна сповільнюватися."
Лінлей злегка кивнув.
- Бебе харчував поруч з Лінлією.
Лінлей підняв голову.
У даний момент маленька Примарна Миша стрибала верх і вниз біля трупа борову.
« Босе, коли ми їдемо в центральний район хребти Магічних Звірей? - У цій області найсильніші істоти, яких ми можемо зустріти - це магічні звіри шостого рангу. Вони мені не суперники. Босе, я хочу битися з звіриною сьомого рангу!"
Лінлей подивився на Бебе: « О, добре. Не будьте такими самовпевненими. Невже ти можеш так легко впоратися з дикою звіриною шостого рангу? Ти вже забув, що було, коли ми зустрілися з Соколом блакитного вітру? Чи багато чого ти зміг зробити?".
« Я не винен! - Бебе почухав голову його крихітними лапками і нещасно продовжив. - Бос ти бачив! Цей синій вітер постійно ширяв у небі і відмовлявся спускатися. Він просто продовжував обстрілювати нас магічними лезами вітру, ніби це йому не коштувало жодних зусиль і не витрачала його чарівну силу. Я просто не міг атакувати його, чи не так?
Лінлей засміявся.
Минулого місяця Лінлей дуже добре вивчив можливості Бебе. З точки зору швидкості - він досяг дійсно жахливого рівня. Але тому що він був фізично маленьким і мав лише свої кігті та клики, які були частиною його ”ворозброєння -- Бебе міг впоратися з дикими звірами шостого рангу, але сьомі тварини стануть для нього складним завданням.
Линлей раптом нахмурився. Він обережно оглянувся і в зарослях побачив розмиті обриси людини.
Р.S. Група перекладу Новелли https://vk.com/public123098211, всім кому сподобалися переклад і історія, підписані, ставимо лайки, радимо друзям, не соромимося!