Том 3, розділ 11 — Чарівна зграя (часть перша)
Незважаючи на медитацію Лінлію, він легко відчув наближення. У той же момент він відчинив очі і повернув свою голову на південь. Але побачити загрозу очима через щільно зростаючі дерева і сплетену навколо них виноградну лозу він не зміг. Саме через таку особливість місцевості Лінлей і вибрав це місце для привала, навіть якщо магічний звір опиниться біля нього, він може нічого не помітити і пройти повз.
« Приблизяться два магічних звірі, і зараз вони знаходяться приблизно за 40 метрів від мене" - грунтуючись на вібраціях від повітряних обурень сутності вітру, Лінлей визначив, що поруч було двоє звірів.
Лінлей мовчки підійшов до краю, де густина зростаючої лози знижувалася. Зазирнувши за неї, він побачив, що пара Штормових вовків повільно наближалася до його місця. У цей момент Бебе виліз на плече Лінлей.
« Босе, це просто пара Штормових вовків. Ми їх бачили кілька разів у Академії Ернст, і Бебе говорив невимушено, бо його не турбувало їхня присутність.
Але погляд Лінлія сфокусувався на двох суміжних Штормових вовках: « Так, це Штори. Серед них є три види вовків: клікастий вовк, Штормовий вовк і Морозний вовк. На думку Морозних вовків, він був найсильнішим у світі. Штормовий вовк по силі знаходяться між цими двома видами. У зграї Штормових вовків навіть найслабший магічний звір вже був на рівні четвертого рангу, а також у порядку речей вважалися особин п’ятого або й шостого ранги. Напевно, могли навіть зустрітися Штормові вовки, які досягли восьмого рангу".
Найбільш посередній Штормовий вовк міг бути не слабшим за четверту рангу.
« Мій рівень воїна досяг тільки четвертого рангу. З огляду на мої можливості воїна я не зможу перемогти цих двох Штормових вовків, - Лінвей відчував зростаюче хвилювання. - Але це буде цікавим викликом для мене!"
Побачивши, як два Штормових вовка повільно наближалися, очі Лінллей стали спокійними, а губи почали нашептувати слова магічного заклинання.
« Гул! Удар! Удар! Гул!»
Темної ночі лунав глухий шум і свист від розсікаючого повітря. Десять величезних каменів, кожен з яких мав щонайменше метр у діаметрі, кинулися в бік Штормових вовків, щоб розчавити їх. Але, відчувши загрозу, Штормові вовки швидко підняли свої морди до неба. Коли вони побачили, що небезпека наближається, то на високій швидкості почали втікати.
"Глухий звук зіткнення!"
У той короткий проміжок часу між тим, як вовки помітили атаку і вона могла настукати їх, Штормові вовки врятували надприродно швидка реакція. Але одного вовка зачепило, і його лапи були пошкоджені, але другий успішно ухилявся від усіх каменів.
« Вони по праву заслуговують на ім’я »Штормових вовківDescription. Вони так швидко!», - подумав Лінлей, але в той же момент почав бурмотіти слова заклинання стилю вітру “Сверхвуковий". У момент, коли заклинання подіяло, Ліней дістав своє пряме долото і кинувся на високій швидкості до Штормового вовка, який постраждав.
Воїн четвертого рангу заклинання “Сверхвуковий ” міг рухатись на тій же швидкості, що й не поранений Штормовою вовком. Звичайно, вовк, якого вдалося поранити, був набагато повільніше, ніж Лінлей. Вовк, якого поранили, намагався втекти з страху.
«Свист! Свисток! Свисток!»
Леза зітнула нізвідки і пішла до Лінллей.
"Хм, голови вовків неймовірно міцні, а хвости тверді як сталь, але талії їх слабке місце, вони м'які як тофу."
Лінлей був досить гнучким і ловним, а всього трьома рухами він ухилився від атаки з ліктя вітру і зміг підступати ще ближче до пораненого Штормового вовка. Як торнадо, Лінлей завдав потужного удару з розвороту по талії Штормового вовка.
"Оуу!" Волка відштовхнуло в сторону від удару, після чого він випустив відчайдушний крик.
Але Лінлей не зупинився і знову наблизився до нещасного звіра. Змахуючи своїм долотом, від леза якого висвітлювався гарний, холодний і безжалісне світло, він навів їм удар у грудну клітку Штормового вовка. Лінлей відчув, як його долото ледве проходить через жорсткий щільний та пружний “ткань ” ». Він зміг лише злегка порізати його, і це призвело до того, що з рани затопила струмка крові.
« Хм... Адже талія Штормового вовка є досить слабкою частиною тіла, хоча його хутро достатньо жорсткий... Або ж мій прямий долото недостатньо гострий. Їм можна вирізати з каменя, але хутро і шкіра магічного звіра четвертого рангу набагато щільніші та міцніші" - подумав Лінллей, не створюючи погляду зі другого Штормового вовка.
Другий Штормовий вовк не рухався. Він просто стояв осторонь, дивлячись на Лінлэй. У його холодних зелених очах відчувалася смертельна аура, а з пащі виходило гулке ричання.
« Якщо Штормовий вовк не постраждав, то тільки тому, що мого майстерності воїна недостатньо для його вбивства. Здається, вбивство вовка з урахуванням моїх фізичних даних - як і раніше просто мрія...», - Лінлей дуже добре розумів, що Штормові вовки спецізуються на швидкості. Якби він не використовував магічного заклинання вітру для допомоги в збільшенні його швидкості, то просто не зможе заспівати за Штормовим вовком.
Лінлей відразу ж почав бурмотіти слова іншого заклинання, але на півслові, його обличчя раптом змінилося.
« Це не добре!»
Штормовий вовк видав протяжний вой, який лугнувся у всіх напрямках і в відповідь з усіх боків почулися вививання інших вовків. Лінлей обвів поглядом неподалік території і після того, як він це зробив, в темряві стали з'являтися одна пара зелених очей за іншою.
« Це не єдиний Штормовий вовк... Їх ціла зграя!"
Серце Лінлей стиснулося від страху. Навіть Бебе, який до сих пір намагався симулювати як йому нудно, раптом вполошився і присів. Він також почав заглядати в темряву у всіх напрямках.
"Босс, схоже ситуація виходить з-під контролю!"
« Здається, ваші передбачення були пророчими... - Так, з гірким виразом обличчя », — сказав Ліней.
На хребті Магічних Звірей натрапити на зграя Штормових вовків було схоже смертельного вироку. Це те саме, що битися з високорівневою магічною звіриною.
« Моє пророцтво... ? Я говорив про зіткнення зі зграями розміром у десятки тисяч штормових вовків. У тій ситуації, якщо ти не вмієш літати, вижити шансів у тебе б не було. Теперішня ситуація - це ще подарунок неба. У кращому випадку, тут тільки двадцять чи тридцять особин, - голос Дерінга Коуарта звучав так, ніби нічого не сталося, але його обличчя виглядало серйозним. - Лінвей, ти повинен розуміти, я просто дух без жодної магічної сили. Я не зможу тобі допомогти. Все залежить тільки від тебе!»
Лінлей почувався нещасним.
« Двадцять чи тридцять штормових вовків були принаймні четвертою рангою. До того ж, цей вид вовків надзвичайно швидкий і вони можуть використовувати не менш блискавичні магічні атаки вітру. А я всього лише маг п'ятого ранга", - Лінлей відчував велике напруження. У той же момент завивання окружних його Штормових вовків припинилося.
З глибини стаї з'явилося два надзвичайно потужних складових вовка. Тільки з точки зору розміру, вони були як мінімум в пів рази більше інших, які бачив Лінлей. Поранений вовк, якому пощастило вижити, кульгава підбіг до двох великих вовків і почав жаліти, ніби намагаючись щось їм сказати.
Вони разюче відрізнялися від інших. Це змусило Лін Лей ще більше нервувати. Продовжуючи розглядати їх, він роздумував про свої подальші дії.
« Безсумнівно, еліта посеред Штормових вовків. Принаймні, вони могли бути п'ятої рани і я сподіваюся, що не шостого рангу!», - серце Лінлей ніби хтось стиснув в кулак, він швидко й безупинно думав, як боротися з цими ворогами.
Навіть якщо вони тільки п'ятого рангу... пара Штормових вовків п'ятого рангу, за підтримки зграї волків четвертого ранга, які всі атакують Лінлей ... Тепер Лінлей не відчував і натяк на впевненість. Навіть Штормовий вовк четвертого рангу мав ту саму швидкість, яку міг видати Лінлей на максимумі. Мабуть, навіть заклинання Сверхзвуковий не зможе позіхнутися з ними в швидкості.
Два провідних Штормових вовка дивилися ліниві душі очима. Ці звірі були спраглі вбивати.
« Мені доведеться підібрати потрібний момент, щоб прорватися крізь кільце», - оточений зграями вовків, Лінлей відчув, що його лоб і спина були насквоні холодним потім. Його серце наче виривалося з грудей і він почав зачитувати магічні закляття ще більшою швидкістю.
"Ауу!"
Один з двох лідерів, що були на місці, несподівано видав пронизливий виття. У той самий момент всі, що оточували Лінлей вовків рилилися вперед і швидко рухалися, наче вітер. Їхні білі ікла об’єктивні, а пащі видавали ричання. Майже в той же момент, наче з нізвідки, зі всіх боків здалося більше ста світлих темно-зеленим відтінком лезій вітру, кожне їх випромінювало величезну силу.
Р.S. Група перекладу Новелли https://vk.com/public123098211, всім кому сподобалися переклад і історія, підписані, ставимо лайки, радимо друзям, не соромимося!