Том 2, розділ 19 — Хто номер один? (часть перша)
Гора позаду Академії Ернст - спокійне і спокійне місце.
Злегка чути дзюрчання води видає поточний в горах струмок, поруч з ним схрестивши ноги сидить Лінллей. Почувши шум води, він став медитативним станом. Уся місцевість на відстані 10 або близько того метра навколо Лінлії стала чітко видною.
Сутність землі та вітру проходила через тіло Лінлей, всі чотири кінцівки. Його тіло, кістки та внутрішні органи. Кожна клітина його організму поглинає природа природних елементів. Повільно, але рішуче, сила його тіла продовжує зростати.
Крім того, більшість всієї землі й вітру після очищення збиралася в “Шан данянськ ” у центрі грудей.
"Спектр, сплеск". Вода в струмку текла безупинно.
Біля нього була маленька Примарна Миша Бебе жувала дику качку. Сцена була природною, ніби вона зійшла з полотна художника.
Тут панували мир і злагода, але в Академії Ернст було дуже шумно й жваво. Тисячі учнів, а також безліч магів і навіть важливих персонів із зовнішнього світу були в Академії Ернста й спостерігали захопливі битви.
Єжогодний турнір.
Усі студенти Академії Ернст були зарозумілими і благословенні небом таланти!
Кожен з боїв був чудовим і його було приємно споглядати. Серед учнів з перших класів - кулі землі, спалахів блискавок і леза вітру пролетіли там. Але бої учнів третього і четвертого класів справді дивували уяву. В бою використовували різні види заклинання захисту і атаки по великій області простору. Такі заклинання, як « Скелю альґемайне », викликали десятки або навіть ближче до струмка великих булівців, які відразу ж попрямували проти ворога і блискавки били в усіх напрямках.
А що сказати про п’ять і шість класів? Це було жахливе видовище.
Усемогутні види заклинань постійно мили перед очима, і все це тривало нескінченно. Учні, які спостерігали за бійкою без зупинки, кричали і здіймали гучний шум натовпу. Емоції публіки вже майже досягнули свого піку. Майже всі люди академії зібралися тут.
...
Єжогодний турнір продовжувався трохи більше місяця і природно цей місяць в академії був найлютішим та хвилюючим за весь рік. Протягом цього гарячого періоду Ліндей лише час від часу спостерігав за бійками п’ятого і шостого класів. Решту часу він сам спокійно тренувався.
« Це турнір вимагає бою, але атака під час битви не повинна бути смертельною для ворога. Як таке змагання може призвести до справжньої конкуренції, коли ти зв'язаний по руках і ногах?»
Під впливом Дерінґа Коуарта Ліндей також почав дивитися на змагання з презирством.
« Леіллей, тепер важливо тренуватися і нарощувати свої сили. Набігати бойового досвіду будемо коли ти станеш магом п'ятого рангу, потім зайдемо на гірський хребет магічних звірів і проведемо серію боїв, де від перемоги будуть залежати твоє життя та смерть."
...
Готель Хуаделі - найдорожчий готель і ресторан у Академії Ернст. Сьогодні Єль пригощав своїх друзів вишуканою їжею.
На першому поверсі готелю Хуаделі.
Пол готелю був гладким і блискучим, наче дзеркало. Декілька гарних офіціанток з любов’ю стояли в іншому місці, готові обслуговувати клієнта у будь - яку хвилину.
У готелі Хуаделі було багато чоловіків і жінок, одягнених у форму академії. Люди, які могли дозволити собі відвідувати це місце, зазвичай мали добрий фінансовий стан. У цьому готелі звичайний стіл міг коштувати десятки золотих монет. Якби Лінллей прийшов сюди сам, він безумовно не зміг би собі це дозволити.
Щорічний турнір щойно завершився, і всі учні в готелі обговорювали його результати. Більшість людей, що тут жили були молодими, але за одним столом сиділи чотири хлопці, які були явно молодші від інших.
« Я злюся, коли згадую про змагання цього року. Я був такий близький! Так близько до виходу в напівфінал! Можливо, я міг би навіть увійти в першу будівництво» - Рейнольдс був дуже незадоволений своїм результатом. Рейнольдс був наймолодшим з чотирьох, а також гордішим.
Йель засміявся: « Це було ганебно. Я не очікував, що номером один в кінці стане Ренд [Lan'de]».
Джордж посміхнувся, але нічого не сказав.
Джордж був привітним хлопцем і не ображався майже нікого.
"Рэнд, верно? Я чув, ви хлопці обговорювали його раніше. Він був одним з новоприбулих, які мали виняткову схильність до сутності елемента і духовної суті, вірно?" - згадавши ім'я Ренд, запитав Лінлэй.
Джордж засміявся і кивнув: « Дуже добре. Він має великий талант. Ще до початку навчання його духовна сутність досягла рівня мага другого рангу. Все, що йому потрібно було зробити цього року - накопичити більше магічної сили. Для мага другого рангу зайняти перше місце у змаганні серед учнів першого класу не є складним завданням."
« Покладатися лише на свій талант? Коли справа доходить до таланту, хіба він може порівнятися з генієм номер один нашої академії - Діксі? - Йель скручив губи. - Коли він виграв турнір, я спостерігав за ним з трибун, ви б бачили яким самовдоволеним він був після перемоги. Я дійсно не можу уявити, як він буде виглядати, якщо на турнірах в майбутньому він виграє у п'ятому чи шостому класі."
Чим більше стає маг, тим важче прогресувати.
Саме тому більшість учнів у Академії Ернста були магами високого рівня. Чим вище ранг, тим більш запекла конкуренція.
Рейнольдс кивнув: « Я теж не люблю його. У нашій школі геній один третій класник Діксі, він виграв турнір аж у третьому класі. І пригадайте собі, як він був спокійний! Різниця між ними надто велика. Більш того, найміцніший серед нас першокласників не Ренд".
« Дуже добре. Третій брат, ти не брав участі. Якби там був ти, хмпф... - хмикнув Єль.
В залежності від віку і стажів чотири особи почали звертатися один до одного, як « другий брат », “третий брат ” тощо.
"Агов, що ви зараз сказали?"
Лінлей та Єль повернули голови. Чотири незнайомих Лінлей хлопця спускалися з другого поверху по сходах вниз. Їхнім лідером був молодий з волоссям золотистого кольору, очі якого холодно втупилися на групу Лінлей.
Єль голосно вигукнув: « О, так це Ренд. Що, ти не почув, що ми говорили?»
Лінлей не міг нічого вдіяти, тільки безпорадно розсміявся про себе.
Йель не боявся ні раю, ні пекла.
« Не думай, що я не почув» — холодно сказав Ренд.
Темнолосий юнак, що стояв поряд з Ренд теж посміхнувся. Він зухвало сказав: « Ренд, не сперечайся з цими чотирма невдахами. Вони не вартують твого часу. Рейнольдс, ти що втупився? Тобі мало того, що програв мені на турнірі?»
Губи Рейнольдса, коли він подивився на чорного юнака з погордою: « Що такого? Тобі просто один раз пощастило перемогти. Чому ти такий самовпевнений?»
Його обличчя стало холодним.
Джордж усміхнувся всім: « Ронд, досить. Це було неправильно з нашого боку так недбало вас обговорювати. Давайте просто забудемо про це".
« Стули пельку, Джордже. Це тебе не стосується» - Ренд продовжував дивитися на Єль. - Йель, останній раз я бачив тебе в барі Ароматний В'яз, твої зарозумілі манери дратували мене, але я намагався не звертати уваги. Але тепер, ти вирішив бути таким же зарозумілим переді мною. Якщо у тебе є можливість, приходь і б'йся зі мною. Чи тобі не вистачає сміливості боротися? "".
Після розмови, Ренд навмисно знущався кілька разів.
Хоча ці слова примусили Єль розгніватись, він знав, що не такий сильний як його противник.
У цей момент, багато відвідувачів готелю вже звернули увагу на цю суперечку. Багато учнів високого рівня Академії Ернст із цікавістю спостерігали за тим, що відбувалося між двома групами. Очевидно, що не більше десяти років тим хлопцям, які сперечалися.
« Я знаю цю дитину з золотим волоссям. Його звуть Ренд. Він виграв щорічний турнір серед першокласників. Я очікую, що він матиме успіх у майбутньому."
« Чорноволосу дитину поблизу нього звати Ріксон [Rui'sen]. Він став третім серед першокласників. Так, ти правий. Я теж його знаю. З точки зору сили, група Ренда сильніша за їх опоненти. Це повинно бути весело."
Група магів п'ятого і шостого ранга базікали та сміялися, спостерігаючи за двома сторонами.
Побачивши, що інші побачили його і чули як вони хвалять його, як переможець турніру перших класів, обличчя Ренда стало ще більш зарозумілим і він подивився на Лінлей та інших навіть більш упередженим поглядом.
« Гм - Ренд глянув на стіл, де сиділи Лінлей та інші. - Сік? Ви, хлопці, все ще п'єте сік? Ох, Єль, мені дійсно соромно за вас. Чотири брати з мого дому п’ють вино “перемоги ”. А ви, хлопці, п'єте сік? "
Побачивши, як Ренд не зупинявся на бруді своїх друзів, Лінлей почав хмуруватись.
"Ренд, ми прийшли сюди поїсти. Убирайся." - Лінлей холодний поглядом окинув чотирьох стоячих поряд хлопців.
Якби під час тренування йому перешкодив якийсь звір, він негайно вбив би його.
« О, а це хтось очі Ренда люто заблудлі, коли він подивився на Лінлей. - Чому я ніколи не чув, що в будинку де живе Єль, був хтось такий, як ти? "
У цей момент погляд Лінлей став ще холоднішим.
Миттєвість... Лінлей зірвався з місця, наче дикий звір із неймовірною швидкістю. Зрачки Ренда тільки встигли розширитися: « Ти!» Перш ніж він зміг хоч якось відреагувати, Лінлей вже схопив його за горло і тільки покладаючись на свою фізичну силу підняв його в повітря перед собою.
« Що, а-а... - Ренд не міг вичавити зі себе ні звуку, а його очі були сповнені страхом.
Лінлей продовжував холодно дивитися на нього. Серце Ренда наповнилось жахом, його пронизувало відчуття, що він може бути убитий в будь-який момент.
У цей момент Лінлей відчув, як Драконяча кров в його жилах починає викидати, а її кривава природа почала пробуджуватися. Лінлей не міг нічого вдіяти і нахмурившись спробував заспокоїтися, кажучи: « Це Академія Ернст. Я не можу вбити когось без причини".
Троє учнів, які стояли поряд з Рендом, захололи, бо були також дуже налякані.
"СВАЛІ!"
Однією рукою, Лінлей відсунув Ренда в сторону, як ніби він був не більш ніж маленькою іграшкою.
Р.S. Група перекладу Новелли https://vk.com/public123098211, всім кому сподобалися переклад і історія, підписані, ставмо лайки, нарадою друзям не соромимося!