Том 2, розділ 5 — Примарний Мишонок » (початку перша)
« Академія Ернст є одним з магічних академії по цілому світі. Усі випускники Академії Ернст стають принаймні магами шостого рангу і мало хто досягає сьомої рани! Якщо наш клан Барух буде в змозі виростити мага сьомого рангу, ми зможемо повернути реліквію наших предків."
Говорячи це, Хогг жадібно, але в той же час нетерпляче подивився на Лінлей.
Лінлэй відчував надію, яку Хогг кладав на нього.
« Наша родова реліквія. Загублена реліквія наших предків для нас це ганьба, яка повинна бути змит." - думаючи про це, на серце Лінлей важке.
Він був гордий своїм давним і могутнім родоводом. Але могутній воїн, що був на Драконячій кроні, втратив свою власну родову реліквію. Яке приниження! Хогг і незліченна кількість старійшин, які закінчилися раніше, згоряли від сорому, коли думали про це.
На жаль, людина, яка змогла отримати бойовий клинок “Палач" не була звичайною смертною, а нинішній клас Барух був надто слабкий.
„Ернст? Легендарний Святий Імператор Сяючої Церкви?», - бурмотів Дерінг Коуарт.
« Що таке, дідусю Дерінг? - Полюбляв Лінлэй. - Б'юся об заклад, сотні мільйонів громадян з шести царств і 15 герцогств Св.
Лінлей також багато знав про діла та історію легендарного Святого Імператора Ернста. Він різко підвищив статус Сячої церкви і сам створив Священний Союз.
« Я не думав, що ця дитина Ернст зрештою досягне таких вершин. І він навіть став легендарним Святим Імператором Сяючої церкви!." - зітхнув Дерінг Коуарт.
"Деденька Дерінг, ти знав Святого Імператора Ернста?" - Лінлэй був трохи здивований.
Адже так. У минулому, коли Пуентська Імперія була ще єдиною, було багато церков - Сяюча церква, культура Теней і навіть Павільон Божественних релігій. Але всі ці церкви були під контролем Пуентської Імперії.
« Природно. Ернст був генієм, який досяг святого рівня, коли йому було лише п’ятдесят або майже рік. Але в мій час він міг розглядатися тільки як перспективний новачок», - спокійно сказав Дерінг Коуарт.
Коли Дерінг Коуарт був ще живий, Ернст все ще займався саморозвитанням. Коли Ернст зрештою досяг святого рівня, Дерінг Коварт вже стояв на вершині континенту Юлан протягом тривалого часу. Навіть серед воньєрів святого рівня Дерінг Коварт міг по праву вважатися одним з найбільших.
Дерінг Коуарт мав високе становище в межах Пунтської Імперії, з яким Ернст у той час не міг зрівнятися.
Якби Ернст випадково зустрів його, то мав би вшановувати своє поклоніння і виявляти пошану.
"Я не очікував, що після смерті Ернст став би настільки легендарним" - злегка розсміявся Дерінг Коуарт.
Лінлей не міг передати словами, але він був глибоко зворушений дідусем Дерінгом. Великий Маґ Святого рівня Пуентської Імперії та один з найсильніших людей на континенті Юлан. А тепер, Дерінг Коворт старанно інструктує його в магію. Яким же щасливим був Лінлей!
Під час вечері, розмова серед пологового будинку в місті Барух була досить жвавою.
"Лінлей, протягом тижня я попрошу дядька Гіллмана відвести тебе до міста Фенлай і взяти участь у випробуванні магічних здібностей та набір в студенти."
"Так, Отче."
Лінлэй кивнув.
« Я впевнений, що ви можете стати кращим магом академії для Манселей".
« Найліпший. Ой. Найкращий! а обличчя сяяло і він змахував своїми жирними руками.
Гоґ злегка усміхнувся: « Як я сказав раніше, стати магом не легко. Мабуть, тільки один з десяти тисяч має необхідний талант. Вимоги для вступу в Академію Ернст ще вищі. Тільки люди з надзвичайно високими здібностями до магії будуть приведені до навчання там. Якщо Лінллей стане магом, я буду дуже радий незалежно від того, в яку академію його приймуть.
« Я не підведу тебе, Отче», - сказав Лінлей були впевнені.
Тому-що Лінлей, врешті решт, вже був магом першого рангу.
....
Час постійно текло вперед, в мить піку пройшло сім днів.
Лінлей лежав на траві біля заднього подвір'я, в той час як маленький Примарний Мишок стрибав вгору-вниз навколо Ліліей. Він списував без зупинки, але Лінллей не звертав на нього ніякої уваги.
Маленький Примарний Мишонок закотив очі, потім встав на задні лапи і поставив свої передні ноги на груди Лінлей.
- Примарний Мишонок кинув з невдоволеним виразом морди.
Лінлей потер маленький голову Примарного Мишника: « Гаразд, припини шуміти. Завтра я піду додому і поїду до столиці. Після того, як набір в учнів закінчиться, я збираюся поступити у академію магії. Боюся, що після цього у нас не буде багато можливостей для зустрічі."
Він не зміг придумати жодного способу, який дозволив би йому взяти Примарного Мишонка з собою в академію магії.
Жоден з студентів у академії магії не міг вважатися звичайним, крім того, там було багато сильних магів. Якщо б вони знайшли Примарного Мишонка, то відразу намагалися б підкорити його і вгамувати. Навіть маги сьомого і восьмого рангу повинні бути в академії. Їм не буде надто складно зрозуміти Малого Примарного Мишонка.
Врешті-решт, він все ще не створив союз рівних з крихітним Примарним Мишонком, так що хтось обов'язково підкорить його.
« Нюх, нюху..." - слух Лінлей сказав йому, що маленький Примарний Мишок у цей момент почав обнюхати його низьким тоном.
« Ти навіть не розумієш, про що я говорю» - Лінлей безпорадно похитав головою.
« Я не знаю, скільки часу мені доведеться провести в академії магії... Скільки років я проведу там. Чи зможемо ми коли-небудь зустрітися знову?" - Лінлей говорив, погладжуючи хустку маленького Примарного Мишонка, в серці він відчував, що не хоче розлучатися з ним. Після гри з маленьким Примарним Мишонком за минулий місяць він дійсно повертався, щоб подбати про цю гарненьку тваринку.
Маленький Примарний Мишон насолоджувався ласками так сильно, що його повіки вже наполовину прикрили очі і він пописував від задоволення.
....
Наступного дня після обіду. Головний двір родини Барух.
Хогг стоячи як шомпол. Дивлячись прямо на Лінлей, він сказав: « Ліінлей — це містечко Вушан — досить близько від столиці приблизно 90 кілометрів. Ти повинен бути в змозі дістатися туди до настання темряви. Пам’ятай, коли ти прийдеш до столиці, постарайся не втягатись у проблеми. У столиці є занадто багато багатих і впливових людей, яких краще не злити."
« Так, Отче» - вклонився Лінлей.
"Хиллман, я довіряю Лінлей тобі", - Хогг подивився на стойку біля Гіллмана.
Гіллман посміхнувся і сказав: «Лорд Хогг, будь ласка, не хвилюйтеся".
« Гаразд, ви можете йти» - засміявся у відповідь Хогг.
« Прощай, Отче, і шанобливо сказав Лінлію, а потім усміхнувся маленькому Уортону. -Уортон, твій старший брат збирається в дорогу."
Малий Уортон відразу висмикнув Лінлей і промовив сумним голосом: « Будь ласка, прощай! »
Лінлей подивився на задній двір, думаючи про себе: « Я боюся, що коли хтось збереться в найближчі кілька днів прийти і принести м'ясо Примарному Мишочку."
Гіллман, який стояв біля Лінлію, сказав йому: « Лінлей! Ходімо! »
"Так, дядечко Хіллман".
Лінлей викинув ці думки з голови і відразу ж пішов за дядьком Гіллменом, направившись у протилежну сторону від садиби.
"Писк" - на даху вітальні пологової кімнати Барух маленький Примарний Мишон спостерігав за Лінією та Гіллманом, які йшли. Маленький Примарний Мишонка мав багато запитань. На його погляд настав час, коли Лінллей повинен був піти і вбити зайця. Навіщо ж він тоді взяв сумку і попрямував геть кудись з кимось ще?
Малому Примарному Мишочку дуже сподобався Лінлей.
За минулий місяць самотній маленький Примарний Мишон справді став розглядати Лінлей як члена своєї родини.
"Писку!"
Тіло маленького Привидного Мишонка блиснуло і в мить ока зникло з вершини даху садиби клану Барух. Лише декілька рухів і він вже з'явився на вершині будинку селянина, що жив по сусідству, як і раніше спостерігав за тим, хто пішов до Лінллей та Гіллман. Він продовжував йти за Лінлою, і невдовзі також залишив містечко Вушан.
Р.S. Група перекладу Новелли https://vk.com/public123098211, всім кому сподобався переклад і історія, підписані, ставмо лайки, нарадою друзям не соромимося!