Том 2, розділ 3 — Послідовний метод (початок другий)
Лінлей швидко підбіг і однією рукою схопив за горло кролика.
"ТРЕСК!"
Заєць, який з усіх сил боровся в агонії, смикнув ще два рази, а потім затих. З того часу, як він став свідком двох битв півроку тому, « кровожерна натура Драконячої Крові, яка текла в вени Лінлей, була повністю пробуджена.
« Я був воїном першого рангу і магом першої рани, але з точки зору сили атаки моя магія сильніша", - тримаючи в руки зайця, Ліндей не міг не розсміятися й зітхати.
Магі були поділені на дев’ять рангів і стати магом першого рангу було не так складно. Але в подальшому росту буде набагато важче і досягнення кожного нового рангу займатиме все більше й більше часу! Багато могутніх магів сьомого чи восьмого рангу можуть витратити сотні років на розвиток і навіть за такий період добитися наступного поранення буде дуже важко.
Але досягнення першого рангу, якщо є талант, є природним. Навіть якщо ви не маєте великого таланту, вам потрібно лише дотримуватися основних умов тренування, щоб стати магами два роки.
Коли Лінл тримав у руці зайця, він негайно почав спускатися з гори.
« Линле, чому ти не приготував його? Хоча Примарний Мишонок легко з'їсть сире м"ясо, його улюблена їжа - це приготовлене тіло», - почув голос Дерінга Коуарта в голові Лінлей.
« Дидія Дерінг, я впевнений, що Ви ніколи раніше не забажали дітей» - під час бігу Ліндей відповів дражнним голосом.
Дерінг Коворт остовбенл. Він ніколи не мав онуків і з чого б прославився Великий Маг Св., так як він, почав умовляти інших дітей?
- Дерінг Коуарт був змушений визнати це.
Лінлей самовпевнено продовжив: « Мені часто доводиться вмовляти маленького Уортона. Я скажу так, якщо Ви хочете щось дати дитині, ви не повинні давати їй відразу ж дещо занадто добре. Інакше, в майбутньому, він буде постійно чекати щось хороше або навіть краще, ніж раніше. Прямо зараз, Примарний Мишон жує звичайні камені і якщо я дам йому трохи сирого м'яса, він буде дійсно щасливий. Я буду підгодовувати його сирим м'ясом приблизно протягом семи або восьми днів і тільки після цього періоду, дам йому приготовлене м"ясо. Це має зробити його ще щасливішим".
Дерінг Коворт відразу зрозумів, що́ думає Лінлей.
Як я не зміг зрозуміти цю логіку? Лінлей використовував саме такий метод, яким він користувався на своїх підлеглих. По-перше, дати їм трохи, щоб вони спробували, а потім ще. Якщо дати їм забагато і занадто рано, то буде важко задовольнити їхні майбутні потреби.
« Я читав про це в книжці про дресирування мавп. “Смовити три ранки, а потім підвищити до чотирьох днів - набагато ефективніше, ніж сказати чотири ранку, і тоді зменшити аж до трьох пополудні..." — посміхнувся Лінлей.
Дерінг Коворт несподівано відчув, що хоча Лінлей всього вісім років, він був не гірше багатьох дорослих.
- Дерінг Коуарт спокійно зітхнув з похвалою. Добра освіта може підвищити інтелектуальні здібності людини, але більшість простолюдинів не мають доступу до освіти. Більшість простолюдинів не відповідали мінімальним початковим вимогам, або ж вони навіть не готові заплатити вступ у добру академію магів чи воїнів.
....
Ніхто з мешканців Вушан не вважав дивним те, що Лінлей втік додому з гори і тримав мертвого зайця. Насправді, відколи Лінлей навчився заклинання “Шіп Землі ” він часто приносив додому диких Зайців з гори.
« Молодою майстер Лінлей такий грізний. Він зловив ще одного зайця.", - простолюди в місті посміхалися, коли дивилися, як він пробіг повз.
Лінлі ввічливо усміхався, коли пробігав повз них.
« Цікаво, що Примарний Мишок буде їсти те, про що хтось інший говорить".
Зробивши глибокий вдих, Лінлей увійшов у садьбу своєї сім’ї і відразу вирушив на задній двір. Він обережно підійшов до місця, де з’явився Примарний Мишонок. Його кроки не видавали жодного звуку. Протягом короткого періоду часу Лінлей повернувся до колишньої позиції.
« Де Примарний Мишонок? » — каже Лінлей дивився на стару будівлю, але тільки кілька каменів і гниле листя.
Стан деяких каменів вказує на те, що їх недавно жували, але він не зміг побачити навіть тіні Примарного Мишонка. Лінлей, який не міг стримати пригнічення і нещастя: « Дідушка Дерінг, Примарного Мишонка тут більше немає. Минув лише годину. Можливо, він вже покинув це місце?»
Промінь світла вистрілив з Персня Дракона, який висів на світ і перемінився в Дерінґ Коуарт у білій рясі. Дерінг нахмурився, бо також був збентежений: « Це не мало статися. Минув лише годину. Він дійсно пішов".
Раптом!
"Хруст, кришталик" (Сміх)
Знайомий, м’який кришталь — це ще один звук. Очі Лінлі оживилися і він відразу повернувся до сусіднього старого двору. Коли він прибув, то побачив Примарного Мишонка, який нерухомо жував каміння в одному місці. Розжарюючи кожен камінь і придаючи йому незвичайні, химерні форми він виглядав як скульптор.
Лінлей стояв у дверному проемі.
"Топ!"
Лінлей замикається і стукає у двері своєї ноги та створює шум.
"Ік!!"
Чорний Примарний Мишок у ту ж секунду смикнувся і в мить випрямився на відстань 10 метрів від попереднього розташування. Два безхітростних очі дивилися в сторону дверного проема, де він відразу ж побачила Лінллей. Його очі були дуже обережними.
« Ось, це їжа для тебе»
Лінлей посміхнувся Примарному Мишочку, а потім кинув зайця перед дверима. Можливо Примарний Мишенок не міг зрозуміти людської мови, але Лінлей припустив, що розумний магічний звір повинен бути в змозі збагнути зміст усмішки. Зрештою, магічні звіри не були схожі на диких звірів. Їхній рівень інтелекту був тільки трохи нижчий, ніж у людей, а деякі могутні магічні звіри були надзвичайно підступними.
« Не поспішайте, не спішіть», - Лінлей уговарював сам себе і почав повільно відступати.
Примарний Мишонок побачив, як Лінлій видаляється і потім подивився на мертвого кролика. Йому вдалося протриматися протягом короткого проміжку часу, щоб не підійти до зайця. Потім, як спалах світла, він опинився в дверному проемі, все ще дивлячись на віддалену фігуру Лінлей. Тільки переконавшись, що все добре, він подивився на мертвого зайця. Примарний Мишонок відразу впав у радість і почав стрибати навколо нього.
- Примарний Мишонок почав видавати радісні звуки.
Після цього він одразу почав їсти зайця. Його гострі зуби жували в неймовірно швидкому темпі. Хоча тіло Примарного Мишонка було маленьке, заєць, який був фізично більше, ніж Прісний М’язичок, повністю поглинутий ним, у тому числі хутро та кістки.
"Відрижка!!"
Маленький Примарний Мишон голосно відригнув, а потім в людській манері почав потирати своє пузо з недвозначним виразом.
У порівнянні з камінням сире м’ясо було більш смаковане.
Після обідів Примарний Мишок подивився в напрямку, де відходив Лінлей. Малюнок Примарної Миші відразу відчув певний ступінь спорідненості з цим хлопцем. Зрештою, новонароджене дитинча магічного звіра зовсім недавно народилося. Він навіть відчував себе трохи в очікуванні. Чи цей юнак буде приносити нових зайців?
Того ж дня, перед обідом.
« Цікаво, Примарний Мишок з'їв хоча б трохи чи ні» - в цей момент Лінлей перебував на задньому дворі садиби і, подумавши про це, відразу попрямував до місця, де залишив зайця.
« Не хвилюйся. Він лише дитинча магічного звіра. Тому він завжди дуже голодний», - сміх Дерінга Коуарта лухом пронісся в голові Лінлей.
Лінлей злегка кивнув. Він швидко повернувся до дверного проговору і побачив, що неподалік валялися міхи зайця з кров’ю. Але від плоті й кісток не залишилось і сліду. Побачивши це, очі Лінлі відразу ожили.
« Це чудово!», - Лінвей стиснув кулак.
Перший крок успішно виконано. Єдине, що залишалося - це продовжувати в тому ж дусі.
Наступного дня Лінлей вбив іншого зайця і ще дику курку. Він віддав зайця дядечку Хірі, щоб той приготував його до обіду, а курку кинув у тому ж місці, де він минулого разу залишив кролика - в дверях того двору.
« Примарний Мишонок все ще тут і навіть спостерігає за мною», - хмикнув Лінлей, коли побачив, що він спостерігав за ним з внутрішньої частини подвір'я.
« Здається, що все йде гладко. Він не втік відразу після того, як побачив тебе, а це означає, що він не відчуває ворожості до тебе." - побачивши це, Дерінг Коуарт в таємниці радів за Лінлей. Лінлей дійсно пощастило зустріти такого потужного юного чаклуна.
« Мені дійсно цікаво, що сталося з батьками це маленьке маля, чому він один», - Дерінг Коуарт був у таємниці підозрілим.
Після того, як Лінлей залишив дику курку в дверному проїмі, він сказав кілька слів маленькому Примарній Мишці, посміхнувся і пішов. Але на цей раз, він не пішов, просто стояв осторонь і спостерігав. Незабаром молодий Примарний Мишонок вистрибнув назовні. Оглянувшись навколо, він побачив стоячого біля Лінлію, але цього разу він не був сильно наляканий і відразу ж опустив голову і почав їсти курку.
....
День третій. День четвертий. День п'ятий.
Це повторювалося. День за днем Лінлей продовжував займатися медитативними тренуваннями на горі, відлазиваючи ватажків та інших тварин для маленького Привидного Мишонка. Ніхто у всьому містечку Вушан, в тому числі Хоґґа і Гіллман, не знав, що Лінлей вчився магії. Крім того, ніхто з них не підозрював, що Лінлей дбав про маленьку магічну звірину, яка вже мала силу четвертого рангу!
Тільки Дерінг Коуарт знав про все це, бо міг постійно спостерігати за дорослішанням Лінлей.
« Це маленьке містечко Вушан, яке замале для нього, спостерігаючи Лінлей у медитації, щоб практикувати мистецтво магії, Денінґ Коурарт відчував натяк на хвилювання. - Рано чи пізно він буде володіти дорослим фіолетовим Примарним Мишонком і крок за кроком прийде той день, коли він сяє на нескінченній широкій сцені, названій "континент Юлан" (англ.).