Том 1, розділ 17 — Катастрофа (частина друга)
« Удар! Гуркот! Удар!»
Ще кілька шумів попадали в околиці міста Вушан, але незабаром каміння перестали падати з неба. Всі позосталі валуни були зруйновані воїном у зеленій одежині. Але в містечку Вушан більше не було сил, щоб звертати увагу на їхній бій.
« Лаорд Хоґґі, Вушан у поганому стані. У цей момент... Лорд Хогг? Що сталося?» - Гіллман вдерся у садьбу. У міру того як він говорив про ситуації в місті, він помітив, що Хогг стояв у знешкодженні, не видаючи жодного звуку.
Тіло Хогга тремтіло. Через мить він прийшов в себе.
« Ланлей», - Хогг різко рвав у бік склада з вражаючою швидкістю. Бачачи це, Хілман здогадався, що щось сталося і пішов за Хоггом.
"Грохот!"
До того як Хогг встиг підбігти, осколки, які покривали Хірі, Лінлей і Уортона, відлетіли в різні сторони.
Дворецький Хірі стояв посеред руїн.
"Дядя Хірі, яка ситуація?" - голос Хоґґа тремтів. Водночас він пильно дивився на тіло, яке лежало внизу. Перше, що він побачив - це Лінлей, голова якого була в крові. Вид крові відразу кинувся в очі Хоггу, розум якого почав застирати туман, а тіло покачується майже падаючи.
Тіло Лінлей тримали на кулаках в стоянці, щоб не розчавити Уортона.
« Батьку» — почувся молодий голос внизу.
Уортон повільно виповз з-під Лінлей. Його тіло було мало і оскільки він був повністю закритий тілом Лінлей, він взагалі не отримав будь-яких травм.
- Уортон смикав тіло брата.
« Лiнлэй. Лінлей!», - голос Хогга тремтів.
Дворець Хірі, який стояв збоку, відповів: « На жаль, я був надто повільною. Був один осколок, який я намагався заблокувати до того як він вдарив би молодого майстра Лінлей на голову. Хоча я думаю, що удар від нього, не повинен був бути занадто сильним."
« Я... я в порядку», прозвучало низький, хрипкий голос. Лінлей змусив себе підняти голову і подивитися на батька, видаючи слабку посмішку.
У момент, коли він побачив усмішку Лінлей, сльози покаралися по щоках Хогга.
Лінлей випростався і сів. Його одяг був залита кров'ю, також як його обличчя і волосся. Коли камінь вдарив його, він викликав велику кровопотерю. Тепер Лінллей відчував невелике запаморочення. Однак, дивлячись на батька, Лінлей сказав слабким низьким голосом: « Батьку, ти плачеш...».
« Я в порядку», - на обличчі Хоґґа з'явилася весела усмішка.
« Уортон? Чому ти вилазить?», - вкорочений тон запитав Лінлей і потріпав рукою волосся молодшого брата.
Уортон розумів, що зробив помилку. Опустивши голову, він сказав: « Мій Величний брате, пробач.
Дворець Хірі: « Це була моя вина. Ця катастрофа сталася надто раптово, і як тільки я відніс Уортона на склад, я побачив, що молодий майстер Лінлей у великій небезпеці, так що я відразу ж кинувся йому на виручку. Я не думав, що саме в цей момент велетенський осколок валуна підіймаються до складу. Це моя вина."
"Гул!"
Раптом земля почала сильно вібрувати.
Коли вони подивилися в сторону східної частини неба у всіх змінилося вираз облич. У небі ширяв гігант, зріст понад десять метрів, міцна мускулатура і безжалісний вираз обличчя. Все його тіло було кольору глини. У цей момент земляний гігант брав участь у схопленні з зеленим одягом, і кожен їхній обмін ударами створював звук, подібний до удару блискавки та розкотить грому.
Звук від ударів давав зрозуміти, наскільки могутнім був земляний гігант. Кожен удар був набагато могутнішим, ніж об’єднані сили всіх валунів, що знеслися раніше.
Лінлей дивився на цей бій у страху: « Цей земляний гігант повинен був створити за допомогою магії мага в сірому". Лінлей легко дійшов такого висновку, оскільки його сила не була під загрозою.
« Лой, як ти почуваєшся? » — запитав Гоґ турботливим голосом.
Лінлей видавав посмішку і відповів: « Я в порядку. Просто зачепило трохи голову і все. Я втратив трохи крові".
« Мені здається, що ви втратили не стільки крові, скільки малюсінька Лінлей. Якщо втрати буде занадто великий, то Ви можете померти." - палацовий Хірі відразу дістав трохи білої марлі зі складу і обгорнув її навколо травмованої голови Лінлей.
Хоґ уважно подивився на Лінлей і запитав: « Дядя Хірі, наскільки серйозна його травма? »
Хірі посміхнувся Хоґґу: « Непогано. Лінлей у чудовій фізичній формі, і він не знепритомнів. У найближчі дні йому просто потрібно їсти більше м'яса, щоб відновити втрату крові і він буде в порядку".
Тільки тепер Хогг зміг перевести дихання.
У момент, коли він побачив Лін Лей мчав захищати Вортона, Хогг дійсно був не на жарт переляканий. Його охопив страх, що його сини помруть.
Глибоко вдихнувши, Хогг подивився на Хілмана: « Гаразд... Хіллман, ти щойно казав, що округа Вушан в жалюгідному стані. Наскільки все погано?»
« Я не можу сказати точно, наскільки все погано, — відповів Гіллман з похмурим обличчям. - Але судячи з того, що я міг бачити, швидше за все, є мертві, так само багато людей були поранені або навіть дуже покалічені! Катастрофа нагрянула надто швидко. Хоч я і кричав усім, щоб вони укрилися, більшість просто не мала часу на забарикадування в підвалі."
« Це дійсно сталося занадто швидко», - Хогг повернув голову, щоб подивитися на східну частину неба.
Водії святого рівня були на абсолютно іншому рівні, ніж люди з Вушан. Водій Святого рівня може знищити все місто лише змахом руки. Раніше, дощ з валунів і знищення чоловіка у зеленій цих валунів не було нічим іншим, як прелюдія для цих двох бійців.
Але навіть непрямі наслідки перевірки сили ворога були достатні, щоб спричинити сильну катастрофу в містечку Вушан.
« Заклинання десятого рангу заборонене земляним заходом — “Міровий Захисник ” Бурунді. Сила цього закляття жахає. Він вважається найбільш потужним атакуючим заклинанням з доступних магу землі», - дивлячись на земленосного гіганта, обличчя Хогга холодило.
Хогг був членом клана Воіна Драконячої Крові. Хоч для Клана Воїни Крові і настали тяжкі часи, їх п'ять тисяч років історії символізували те, що в їхніх сімейних архівах зберігалися дані про всі наймогутніші магічні атаки, які використовувались найсильнішими людьми за всю історію людства. І природно, що Хогг міг з першого погляду сказати, як це виглядає.
"Закликання десятого рангу..." - Лінлей зробив глибокий вдих.
Линлей дуже хотів одного дня точно так само осідлати Чорного Дракона і використовувати апокаліптичні закляття десятої ранги. Звичайно, його думки повернулися до магічних випробувань і набору студентів: « Тестіт буде проходити у столиці восени. Залишилося лише півроку..."
У глибині серця Лінлей з нетерпінням чекав випробування магічних здібностей через півроку.
«Хиллман, трохи почекавши за мною для оцінки стану населення міста, - сказав Гоґг, а потім подивився на Хірі. - Дядько Хірі, після того як ці два власники Святого рівня заспокоїться і підуть геть, відведи Лінлей додому переодягатися та переконатися, що він трохи одпочине".
« Так, Лорде» - кивнув Хірі.
Хогг повернувся і подивився на сина. Лінлей був у захопленні від захопливого бою. Він усміхнувся і сказав: « О, Лінлей, маленький негідник. Навіть після того, як ти отримав травму, ти все ще хочеш дивитися на битву Святого рівня. На щастя, з огляду на те, що маг Св. закликав "Мірового Захисника", ця битва ось-ось підійде до кінця."
Поковтившись шокованим боєм, Лінлэй не помітив, що навколо області його грудей...
Його голова була поранена, і він назвав перстень “Завдяний Драконом" — його одяг також був забруднений кров’ю. Але кров на кільці Звиваючого Дракона, здавалося постійно зникала, як вода в безкрайному океані, ніби це не було дивно, але таємничий чорний матеріал персні повільно поглинав її.
У цей час Перстень Звиваючого Дракона почав сяяти слабким тьмяним світлом.
Але оскільки воно було під одягом, ніхто не зміг помітити цей слабкий світло, що виходить з поверхні таємничого кільця.