Том 1, розділ 14 — Небесна Битва (часть перша)
Світанок наступного дня.
Так само як і в будь - який інший день, на схід від Вушана була зайнята молодь. Гіллмен та двоє інших вчителів вже прибули, що викликало жваву балаку. Звичайно, головною темою розмови було вчорашнє бійство.
« Цей магічний звір був такий сильний. Коли дядько Гіллмен та інші були переді мною, я таємно визирав здалеку. Ви, хлопці, і уявити собі не можете. Коли він випустив свої величезні кігті, кам’яна дорога була розбита на мільйон кемушків. Будинки падали, наче зроблені з піску." - посеред усіх дітей, Хедлі, наймовливіший з усіх, швидко танератор, розмахуючи руками, ніби він бачив все власними очима.
Всі діти дивилися на нього, широко розкриваючи очі.
"Хедлі, вчора ти був з нами в східному районі. Ти не смів йти. Як ти міг усе це бачити?», - фиркнув тринадцятирічний хлопчик з темно-росим волоссям.
Старших підлітків було не так вже й легко обманути, як восьмирічних дітей.
Хедлі повернувся, подивитися на 13-річного хлопця. Його очі розширилися, і він сказав: « Терора, чи ти не віриш мені? Коли я, Хедлі, когось обманював?»
Дитина з темно-росим волоссям на ім'я Фора насміхається: « Всі знають, який ти вигаданий. Ти коли-небудь говориш правду? Гей, хлопці, чому б вам не сказати собі: коли Хедлі говорив правду?" - сказав Фора дітям поруч з собою.
Хлопці 12-п’ятнадцяти років засміялися: « Течно. Цей маленький брехун Хедлі завжди смокче".
Більшість старших дітей були на стороні Фори.
Хедлі відразу відповів: « Хлопці, ви не вірите мені? Добре, не треба, - відразу ж сказав він. - Але всі знають, що крім дядька Хілмана і двох інших, там був і Лінллей. Він бачив усе на власні очі. Його слова повинні бути правдою, чи не так? Дозвольте йому сказати, розповів я правду чи ні".
« Юний майстер Лінлей? » — повертались підлітки, щоб подивитися на Ліліей.
У очах дітей містечко Вушан Лінлей мав певний авторитет. По-перше, він був спадкоємцем Клана Барух, а по-друге, Лінлей міг змагатися з тринадцяти і чотирнадцятьлітніми. На землях континенту Юлан його майстерність змушувала всіх дітей захоплюватися ним.
« Малий майстер Лінлей бачив усе на власні очі. Звичайно ми повіримо його словам, - кивнула група хлопців.
Ті 13 з них були більш зрілими і чотирнадцятирічні. Вони знали, що Лінлей був палацом і тому майже всі зверталися до нього так само як “молодий майстер Ліней". І тільки Хедлі з іншими семи і восьмилітніми дітьми, наче шахрая, продовжували звертатися до нього “Ліней ́с", не зважаючи на його статус.
« Скажи їм, Лінлею! Я збрехав? Розкажи їм, що сталося!». Хадлі підбіг до Лінллей і почав трясти його руку, при цьому підморгуючи.
Лінлей не міг почуватися безпомічним. Як так вийшло, що і він вже був залучений в цю розмову?
« Цей магічний звір відомий як Моленіносний Дракон, і це чарівна істота сьомої ранги. Він неймовірно сильно. Все його тіло вкрите міцною лускою, яку не пробити звичайною зброєю. Він також має міцний, подібний до кнутого хвоста та гострі кігті. Навіть тверді камені, які вимощені дорогу і з яких будують будинки, були миттєво зруйновані ним. З його паща вивергалось настільки гаряче полум'я, що воно могло навіть розплавити їх." - чесно сказав Лінлей.
Діти уважно слухали Лінлію.
«Фактичний, ми зрозуміли, наскільки цей дракон сильний лише тоді, коли побачили все це. Немає ніякої потреби в моєму підтвердженні." - сказав Лінлей, посміхнувшись.
Усі діти старшого віку кивнули.
Як тільки вчора вони побачили дракона, то зазнали жахливий страх. Його тіло здавалося величезним, як скеля, а лусочки виглядали неймовірно міцними.
« Ви це чуєте? Я ж сказав вам, що Молеченосний Дракон дуже сильний!», - крикнув Хедлі.
Хлопець на ім'я Фора подивився на нього, збираючись щось сказати.
« Дядя Хіллман йде», - сказав Лінлей побачивши тих, хто до них йдуть Гіллмана, Лоррі та Роджера. Усі діти відразу заспокоїлися і добре організувалися в три групи.
На полі для тренування стало тихо. Чули тільки кроки Гіллмана і двох інших.
Гіллман, Лоррі та Роджер підійшли до трьох груп дітей, які будувалися. Гіллман посміхнувся і запитав їх, що всіх турбувало: « Чи не так? »
"Знаємо" - дивлячись, як спокійно він про це говорив, бойко відповіли діти.
« Чудове, - вираз його обличчя раптово став серйозним. - Те велетенське створіння відомо, як Моленіносний Дракон ... і чарівник, що осідлав його, неймовірно сильний. Але всі повинні знати одну річ! "
Гіллман, пристойний погляд кожної дитини, пронісся по обличчю: « Навіть той маг починав з низького рангу і досяг своєї сили крок за кроком. Щоб підкорити дракона, він багато років трудився і працював! Якщо ви, хлопці, хочете підкорити свого дракона і бути такими ж сильними як той чарівник, то повинні бути готові безперебійно і наполегливо працювати."
« Кожна людина має потенціал стати могутнім воїном. Єдине питання, чи готові ви достатньо тренуватися для цього? "»
Слова дядька Гіллмана були зрозумілими і суворими. Його пристойний погляд був суворим і холодним.
Усі діти відразу заспокоїлися, але їхня уява продовжувала малювати різні картини, які можна було легко помітити по іскрах.
« Тепер настав час для фізичних вправ. Все, як завжди - стає обличчям до сонця і починає поглинати його енергію». Гіллман бадьоро почав день і три групи дітей відразу почали практикуватися в “Стоку Поглинання Ци 5.
....
Використовуючи здібності кожної групи, Гіллман призначав різні вправи. Під керівництвом трьох дорослих кожна дитина старанно закінчила свою вправу. Сьогоднішня атмосфера була дуже різною, і ніхто не скаржився на втому.
Кожен з них мав ревність і старанно працював.
«... п’ятдесят... П'ятдесят один..." - Лінвей подумки вважав, тримаючись на кінчиках пальців рук і ніг. Все його тіло було напружене. Він був на пів шляху до завершення вправи віджимання на п'яти пальцях.
Ці вправи не лише зміцнили долоні, але й підвищили силу пальців і ліктів. Це був простий і ефективний метод.
Якщо хтось хотів стати сильним воїном, то він повинен був тренуватися у вдосконаленні своєї бойової Ці. Здатність збільшувати її у свою чергу визначалась тим, наскільки сильним і міцним було тіло його, що в свою ж означало б: він матиме можливість користуватися потужнішим бойовим Ци після тренування.
« У моєму тілі тече Драконяча кров і я не можу застосовувати стандартне бойове Ци, то єдиний вихід - це бути більш фізично сильним», - погляд Ліндей був зосереджений, а пальці, що впираються у землю, були такі ж тверді, як коріння старих дерев. Він робив одне віджимання за іншим, дивуючи багатьох вже видихся хлопців поруч з ним.
"Дів'яносно вісім, дев"яносто дев'ять...."
Лінлей наполегливо продовжував тренуватися.
....
« Ранкова вправа закінчена», - сказав Гіллман гучним голосом дивлячись на обличчя дітей.
Почувши ці слова, Гіллман зробив глибокий вдих і почав думати: « Яку історію я можу розповісти їм сьогодні? »
Кожного разу, коли закінчились ранкові тренування, Гіллман розповідав дітям історії. Це вже перетворилося на традицію.
« Дядя Хіллман, ми...», - пролунав голос дитини.
У цей момент, на півслові, Гіллман поглянув трохи вниз через те, що був десь у своїх думках, як раптово відчув щось дивне і підняв голову. Усі три групи хлопців дивилися на схід, розкриваючи очі і роти. Роджер і Лоррі також кинули свої пристойні погляди в тому напрямку, що лякали їхні очі.
« А?» - здивувався Хілман і не міг повернутися в ту сторону.
Не надто далеко на сході, можливо у двохстах-тристу метрах, величезний дракон чорного дерева згорнувся в небі ... Його тіло було приблизно сто метрів завдовжки. Велетенські очі величезного чорного дракона були розміром з колесо возів. Його блискучі чорні лусочки були достатньо великими, щоб заповнити серце кожної людини страхом. Його крила були завдовжки 100 метрів, і вони м’яко хиталися. Але з кожним рухом несли величезну силу.
Магічний звір - Чорний Дракон!