- Зепес Інду здався. Переможець Анос Волдігод. - Голос сови, і водночас зник та магічний бар'єр.
Дещо, однак дуже дивно. Хоч і оголосили ім’я володарів демонів Аноса, судячи з реакції глядачів, вони взагалі не знають хто це такий.
Чи не було так багато полотен демонів, що вони навіть не цікавляться цим?
Важко бути надто відомим. Але нічого страшного, я просто доведу це своєю силою.
- Дуже непоганою у нас вийшов матч. - Я належно вихваляв його за наполегливу боротьбу і простягнув Зепесу руку.
Він здригнувся, наче був наляканий.
– Кх... Сучий син! Задолба вже знущатися наді мною! Я тобі це пригадаю! - Випливав Зепес, на прощання, репліку, гідно його ролі дрібної сошки і пішов.
Хм. Оскільки матч закінчився, то і образ бути не повинно, але за що він так на мене з'ївся?
Ну, його дійсно не приймуть через мене, але я ж не вбив його. Може, наступного разу просто спробувати здати екзамен.
Та й взагалі, він зав'язав зі мною бій і пішов з нього абсолютно цілим. Якби він був демоном з міфічної епохи, то відчував невимовне задоволення і сльози вдячності.
- Поєднання з наступним абітурієнтом відбудеться після десятихвилинної перерви.
- Обійдуся.
Якщо я виділяю 10 хвилин після кожного бою, які навіть не з'являться за розігрівом, то насправді просто втомлюся від вільного часу.
Адже у мене попереду ще чотири суперники. Нам потрібно лише молитися, щоб вони були хоч найменшими сосками.
- За наказом Аноса Волдіґода, перерва буде пропущено.
І тут я побачив потік чарівної сили, що виринула з проходу куди пішов Зепес.
- Г'Я-А- А-а-Е-О-ДА-У-A! - Чув чийсь крик.
Після чого з входу показався довговолосий демон. Судячи з сморідного лоба і виразу обличчя, можна було сказати, що він весь на нервах. Він схопив Зепеса за шию однією рукою і підняв.
– Я-я винен... старий брат... Пробач мені. Наступного разу я обов'язково...
- Це ж безсоромний.
Довголосий демон здув горло Зепеса. Там почали збиратися частинки магічної сили. Тріск-треськ, Прогрімала чорна блискавка і підсмажила все тіло Зепесу повністю.
- Г'Я-А- А-а-Е-О-ДА-У-A!
Лише за одну мить тіло Зепеса перетворилося на вугільні вироби.
Довгий демон викинув його, наче сміття і крок до мене.
- Мій молодший брат у тебе в боргу.
Зрозуміло. Тобто це старший брат Зепесу. Схоже що він явно краще молодше буде, але мені він не подобається.
- "Відімщу за молодшого брата" - ось це була б хороша кліше-фраза.
- Програвши напівкровку, він зганьбив наш рід. Все, на що вистачає мого милосердя - допомогти йому померти таким чином.
Це мене він назвав напівкровкою?
Ну я якось закрив на такі дрібниці очі, але раз я напівкровка, то значить я потомок напівхвилинки. Ну і що з того? Здається, що тут все йде до комічної ситуації: « Моя мама застала», тільки там буде сварка між братами.
- Хіба брати не повинні допомагати один одному?
- Ну ти і м'який. Бути « володарем демонів » означає бути сильним.
Ну і ну. Це ще хто тут м'який? Немає сенсу вбивати його, хоч би слабкий він не був. Якщо він слабкий, його можна використовувати і як слабкого. Ви б не вижили в міфічній ері, якби по дурості скоротили кількість своїх союзників.
- Схоже, у тебе неправильне розуміння того, що таке сила.
- Говорячи про жарти. Якщо вбив його, то міг би на цьому і закінчити, не треба було змушувати його здаватися, ще й навмисне для цього використовувати велику магію "Інгал".
Сказавши це, він дивився дещо. Я відштовхнувся і кинув погляд на зорові місця.
Зрозуміло. Ось куди він дивиться. У третьому ряді сиділи демони, які не були одягнені в уніформу. Швидше все це абітурієнти. Так можна побачити свого наступного противника.
Але дещо не вкладається у мене в голові. Коли я відстояв у черзі F, мене відразу направили на арену і раптом почався практичний іспит. У мене навіть можливості не було ходити до зорових місць.
- Схоже, що ти не зрозумів. Ми, чистокровні з роду демонів, а якщо точніше — імператорські сім’ї, то можемо вибирати собі противників. З нами не поводяться, як з якимись дворянами кров яких змішувалася з кров'ю прадавнього сина.
Хм. То буква, написана в запрошеннях, класифікувала наскільки змішаною була моя кров? Навіть не знаю, хто придумав таку кумедну схему.
Яка різниця чистокровна чи напівкрівка? Це не впливає на те, скільки зусиль я успадкував. Робити так, все одно що намагатися вбити мене до переродження.
По-перше, теорія про те, що чисті кров'яні сильні, а напівкровки слабкі має під собою нудьгування. Зрештою, якщо є хоча б крапля крові за допомогою демонів, цього вже достатньо.
Чесно кажучи, мене приголомшило те, що вони не розуміють такий простий речі.
- Ти нарешті зрозумів своє становище.
- Ні, що ти. Просто думаю, чому б мені турбуватися про таку чушу?
За скринями демона пройшла судома.
- ...Чуші?
- Пораскинь мізками. Вони стали так називати володарю демонів без його згоди, просто тому що він був сильний. Чистокровність? Ситуація? Ха, не сміши мене.
Обличчя довговолосого демона від неприязні до моєї насмішці, тягнулося в гримасу. Його гордість, мабуть, була чистокровною.
- Мені взагалі-то все одно, що створили привілейований клас. Такі, як ви були впродовж століть, але сила демонів більша від всієї влади та всіх законів. І тепер, чи нащадки теж мають цей привілей?
У погляді довговолосого демона читався нестримний гнів і лють. Повинно бути моя принизлива манера мови діяла йому на нерви.
- Я розглядаю те, що ти зараз сказав як приниження завершень прабатька і критика імператорських сімей. За це я - великий демонський імператор Ліорг Інду, особисто спроваджу на виконання твою смертну кару.
- Яким чином мої слова применшують мої ж досягнення?
- ... Що?
- Який недоумкуватий. Я кажу, що я і є прародитель.
Після цих слів, Ліорг люто зірвався на мене очима, сповнені ненависті.
- Ублюдок, ти хоч зрозумів, що зараз сказав?
- Що значить "що"? Я говорю тобі хто я такий.
Після цього, терпіння Ліоргу, мабуть було вичерпано, і він закричав:
- За свій нешанобливий тон і присвоювання собі імені прабатька, ти заплатиш власним життям!
- Щось я не розумію. Ти вважаєш, що перероджений володар демонів - це дурень який не знає про те, хто він такий?
- Заткнись уже! Ти, мабуть, засумнівався у щирості слів семи стародавніх демонських імператорів і вчинив смертний гріх!
Хм. Сім стародавніх демонських імператорів, значить? Знову спалахнуло якесь дивне прізвисько, ех треба буде вивчити і його.
- І все-таки твоїм словам не достачить обґрунтованості, проте я не звинувачую тебе за це. Адже існування демонів не є доказом на те, що вони говорять.
- Ублюдок! Ти знову посмів висміяти слова семи стародавніх демонських імператорів!
Та не було в мене такої мети, ось нуда.
- Давай нападай вже. Зараз я покажу тобі, що я і є прародитель.
Я думав якщо роззадорю його, то він відразу ж кинеться в атаку, але він незважаючи очікуванням подивився зовсім не на мене, а на зорові місця.
- Покажіть йому як закінчують свої дні ті, хто критикує імператорські родини. – сказав Ліорг.
Після цього три демони заскочили з місць на арену.
– Гм. А так хіба можна? Зараз же йде практичний іспит.
- Струсил що? Це встановлений вступний іспит. Перемога на самоті буде втягнута, тому зекономимо час. Раз докажеш, що ти прабатько, то навіть стільки зробити просто зобов'язаний. - Він відповів на моє запитання, так ніби в цьому не було нічого такого.
Ті, хто сидить у небі сову, повинні бути суддями, але схоже, що вона не вважає це порушенням правил.
Зрозуміло. То це теж привілей? Якщо сили імператорських сімей не вистачить, то вони примусять тебе здавати іспит таким способом.
- Але чому чотири?
- Тепер вже пізно. Ти розкаєшся у своїх словах, а потім помреш.
- Ти мене неправильно зрозумів. Я мав на увазі, що їх занадто мало.
Ліорг кинув у мене грізний погляд.
- Що ти зараз сказав?
- Чотирьох маленьких сошок, не вистачить щоб довести, що я прародитель. Давай вибудуй тут всіх і відразу.
- Вот ублюдок...
Ті, хто спостерігав за демонами на зорових місцях, почали стрибати один за одним, навіть без Ліоргу. Мабуть вони всі були з імператорських сімей. Усі дивилися на мене з обуренням.
Усього їх було коло 80.
- Недаремно кажуть: « Мови — причина нещасть»
- Тут ти правий. Якщо б ти не обірвав зайвого, то вже 80 життів не було б потреби приносити в жертву.
Через неприязнь Ліорг глянув гримасу, але раптом передумав і посміхнувся.
- Ми зганьбимо імператорську родину, якщо одностороннім замочить до смерті навіть тебе, прохвоста, який видає себе за прабатька. Так що у тебе 10 секунд. 10 секунд ми не будемо як-небудь заважати тобі. А ти підготуй свою найсильнішу магію.
- Ого як у тебе язик подвоївся ледь соратників додали. Який же ти зарозумілий.
Тільки недавно в нас з’явилась велика перевага, а тепер давай лябу тиснути.
- Ти впевнений, що маєш час базікати? Твої десять секунд вже пройшли.
Я мимовільно засміявся, почувши кліше-фрази Ліорга.
- Хе-хе-хе. Ха-ха-Ха.
- Що смішного? Від страху зовсім з розуму вижив?
- А ти що ще не помітив? Поглянь уважніше більш магічними очима.
Магічні очі дозволяють бачити магічну силу. Отримавши попередження, Ліорг нарешті активував магічні очі, вклавши у очі магію силу, щоб помітити її потік. І в ту ж мить він здригнувся.
Мабуть помітив, що його власна магічна сила вийшла з-під контролю. Мене оточили демони:
- Що це таке? Магічна сила не слухається мене?.
- Не може бути... Він навіть не активував магічне коло... Та щоб таке... С-СТО-О!
- Зробити таке... з магією... Вісімдесят членів імператорських сімей... одночасно?.
- Що він зробив? Що він зробив?.
Ну і ну, які ж ви безалаберні.
- Давайте, беріть свою магічну силу під контроль. А інакше...
Демони, що обкрутили мене, збліднули і всіляко намагалися взяти під контроль свою власну, розпущену, магічну силу. Та тільки не встигли.
- Ви помрете.
У ту ж мить пролунав оглушливий гуркіт і вісімдесят, які стрибнули на арену, демонів підірвалися прямо, ніби під ними підпалили порохову бочку.