Дебора опоганює сад?
- Вона пішла саме в квітник моєї дружини і робить, що їй заманеться? Дебора? — Вызовил герцог Сеймур.
Вона не побоялася доторкнутись до саду.
Очевидно, немає жодної помилки, що він розгнівався на її непослух. Вона наважилася під час свого покарання відправитися в сад. Її характер не змінюється.
"Жовке дитя".
Коли ж у ній прокинеться людяність?
У нього піднялося тиск, і затікала шия. Він думав, що вже бачив Дебора на дні, але не знав, як її дія може опускатися ще нижче, досягаючи підвалу.
— Я запитав, де вона?
— Дебора зараз знаходиться в саду. Кажуть, що була пошкоджена лише невелика частина саду, так що заспокойтеся...
- Відійди!
Герцог, люто проходячи через стурбованого помічника, попрямував прямо до квітника, який піклувалася його дружина.
Поряд з його кабінетом стояв сад, який підтримував магію збереження. Але він тільки наближався і подивився у вікно, не увійшовши в оранжею.
Здавалося, що сад нагадав йому відсутність дружини, тому кроки були повільними.
У звичайний час чоловік не наважувався заходити в сад, але він переповнився гнівом і тому не міг дозволити собі думати про дружину.
Він застонав і швидко підійшов до Дебора, що стояла посеред саду.
— Ты!
- Ви прийшли?
Дебора відповіла, що чекала на нього.
Герцог несвідомо втупився на неї очима, повні люті.
Але була причина: дочка зав’язала своє довге волосся і поклала на одне плече, нагадуючи покійну дружину.
Але не тільки це.
Волосся Дебори прикрашали заколку з білою трояндою.
Дебора думала, що коли вдягне аксесуар, то на герцога захлинуть спогади та батьківську любов, але вигляд дочки у нього просто бентежив і заціпеніння.
—... Ні, що ти тут робиш?
Герцог, прибувши в себе, відчекав строгим голосом.
Але в кінцевому підсумку ситуація з тривожним станом трохи вщухла.
— Я милувалася трояндами, гуляючи по цьому місці. Це чудовий вид взимку, на жаль, не побачиш.
Дебора подивилася йому прямо в очі і провела рукою по бежевій троянді, нагадуючи дії дружини.
'Звичайно, ти очікуєш, що я не розізлюся через свідомий приклад моєї дружини?"
Вона розумна.
Герцог холодно посміхнувся і скричав кутки рота.
— Навіщо тобі дивитися на троянди? Ти настільки захопився квітами, що забула про коштовність.
- У чому різниця між діамантом і цим цвітом?
У відповідь на слова Дебори герцог Сеймур сузів брові.
- Про що ти?
— Я думаю, що немає різниці між трояндою, яка не витікає аромат, не в’яне, і не приваблює комах.
Герцог Сеймур, застигнувший зненацька, подивився на свою дочку.
Дебори говорять, що між садовою трояндою і неограним діамантом немає різниці з точки зору її характерних особливостей.
Навіть якщо це щось без кольору і немає запаху.
Але його гордість не дозволила прийняти логіку Дебори.
« Юрірні вироби, які є предметами розкошів, нічим не відрізняються від квіток вашої матері ». Будьте обережні зі своїми словами.
Герцог холоднокровно випалив.
— Моя мати вчила мене не так.
Дебора, яка підняла троянду, опустила довгі пурпурні вії.
- Що?
— Коли настає зима, вони в’януть. Але як тільки приходить тепла пора, то розцвітають у всій красі; хіба ж квіти не чудові?
— Ти не визнаєш свою помилку, а твоя мова наповнена софізмом. Дурне дитя.
Вираз обличчя герцога лютував.
Ніби він намагався здобути перемогу над Деборою правдоподібними словами, але як би не так.
-Невже у неї була мета..."
Абсурдно викопати лопатою частину трояндарія, залишеного дружиною.
- Це не софизм.
Дебора раптово витягла щось з кишені накидки.
- Будь ласка, переконайтеся, що цей текст написаний моєю матукою.
Очі герцога Сеймура відчинилися, коли він побачив сиревой лист в руці Дебори.
Якщо він не помиляється, то його дружина використала такий папір. Узор метелика на кордоні точно такий же.
- Воно належить моїй матері.
Герцог тремтячими руками взяв лист, переданий дочці.
[Жоржу Сеймуру від Мариен Сіммур.]
На гарно збереженому папері виднівся текст.
- І все-таки, як у тебе...
Він не міг сказати ні слова. - Я знайшла його тут.
Коли герцог побачив троянди, викопані Деборою, то почав перебирати листи.
Коли він прочитав лист Маріен, про існування якого навіть не здогадувався, то відчув на собі відголос у минулому.
***
Я повільно видихає подих.
Як тільки герцог Сеймур з холодною виразом обличчя звернув увагу на лист своєї дружини, лють в його очах зникла.
У мене ледь не покотилися сльози. Сеймур лякає....'
Невже всі батьки люті?
Дебора народилася з залізними нервами, так що їй пощастило. Якби це була я в попередньому житті, мої ноги б підкололися від страху.
Я передала батькові листа, ризикуючи своїм життям.
Який би я не була...
На моєму серці падала смуток, коли я дивилася, як очі герцога ставали вологими.
— Я отойду.
Він був так відволіктим листом герцогині, що, здавалося, навіть не помітив, як я з ним попрощалася.
Я швидко виїхала з розарію і схопилася за груди, що колотіли.
Добре, що я знайшла листа.
Причина, по якій я ризикнула, тримаючи лопату в улюбленому квітникі герцога, заключалася в листі герцогині під трояндами.
Спочатку її викрали близнюки, але в кущах поблизу скляної теплиці знайшли посеред трояндарія.
Сцену в романі описали досить детально і відверто.
- Мія, чому ти намагаєшся втекти? Якби тільки залишилася зі мною, все, аж до цього прекрасного саду, належало б тобі.
Розад насильно привів героїню в сад, символ герцогині.
- Будь ласка, не робіть цього, сер Розад.
— Чому ти намагаєшся кинутися в терновник, якщо є можливість взяти дорогоцінний камінь у вигляді троянди, що не змінюється з роками? Це твоя дурість, чи ти навмисно мене дратуєш?
Розад грубо її штовхнув, не хвилюючись чи Мія шипом троянди подряпає...
Між кущами виступав над землею кут маленької коробки, за який вона випадково зав'язалася, тим самим зауваживши, що щось перебуває під землею.
Того ж вечора Мія, яка сказала, що хоче прогулятися однією квіткою і почати копати землю, наче хапаючись за соломинку. Вона подумала, що може бути в таємничому саду.
Героїна зрештою вижила, знайшовши скриньку з листами герцога.
— Герцог Сеймур. Я віддам вам листа, залишене вашою дружиною, тому будь ласка, дозвольте мені залишити маєток.
Мія уклала угоду з герцогом Сеймуром за допомогою листа і змогла уникнути близнюків-садістів.
'Це довга історія, але я зараз зайнята іншим ..."
Взявши лопату і забравши важливий предмет S-класа в саду, я пообіцяла допомогти героїні втекти від викрадення.
Я була здивована тим, що там буде менше ніж ".
Розад штовхнув Мю, яка вдаряла об стіну скляної оранжереї і намагалася втекти через кущі.
До того ж, якщо щось закопано, повинні залишитися сліди.
Отже, протягом останніх декількох днів я блукала серед кущів троянд біля оранжереї і уважно оглядала землю.
'Мене випадково проколов шип троянди, вигідно за це я отримала винагороду".
Я знайшла дивний клочок землі між квітами, викопала його і дістала коробку з роману!
'Все непогано склалося, але є одна частина, яку не можу зрозуміти ...'
В романі угода Мія базувалася на одних листах. Але в одній коробці я знайшла не тільки лист герцогині, але й щоденник.
Він написаний тією ж особою, якщо судити про почерк. Чому Мія обміняє лише зв'язок листів?
- Не знаю причини, але для мене це непогано".
Завдяки тому, що було написано на початку щоденника герцогині, я дізналася, наскільки часто вона дарувала маленьку Деборе заколку з білих троянд.
Окрім цього, може бути й інша корисна інформація.
Інші образи і зачіски герцогині я відтворила на собі. Тому що безжалісний герцог до цих пір терпів безглузду поведінку Дебори, то її обличчя було схоже на вигляд герцогини.
- Тоді цим можна скористатися ".
Звичайно, буде занадто очевидним, якщо я буду наслідувати свою покійну матусі надто часто. Це може призвести до негативного результату.
Цього разу спрацювало.
Вийшовши з саду, схожого на лабіринт, я зустріла помічника герцога, який чекає поблизу.
- Принцеса, щось сталося важливе?
— Абсолютно вірно. Мені потрібно ще дещо від тебе.
принцесо.
Від мого прохання помічник всмоктав темні брови. Він, мабуть, думає, що це була несподівана вимога.
- Не варто говорити моєму батькові про таку дрібницю.
Неважливо, чи скажу я йому.
Залишивши помічника, який дивився на мене підозріло, я повернулася до свого будинку.
***
Герцог Сеймур заглянув у лист дружини і погладив підборіддя.
ʹДебора цитувала цю частину'
[... Я задумалася, дивлячись на зимовий сад з обгородженими гілками дерев.
Оскільки листя опадають, а квіти в’януть, вони виглядають привабливішими і сяючими, коли розпускаються.
Герцог, втомлений від важкої роботи, під час перерв переглядав листи своєї дружини.
Він прочитав лист, який несподівано дала його дочка, понад сто разів за ці два дні. Все тому, що чоловік хотів знову згадати і відчути присутність своєї коханої.
Лист написаний у неформальному стилі, і завдяки цьому її улюблена лексика закарбовується в його голові.
[З тих пір як я вас зустріла, навіть моє нещасливе минуле втратило сенс.]
Читаючи слова, ніби вони виграні на його очах, він звернув свій погляд в сторону саду.
[Невже не чудово спостерігати цвітіння і терпіти наступ холодів?]
Входження у сад, повний квітучих троянд, припинив в’янути за допомогою магії збереження.
З того часу він думав про те, щоб під час зміни сезонів року обличчя було видно.
Хоч би зима чи літо, трояндарію нагадував лише штучну декорацію. Очевидно, це не те, чого хотіла дружина.
’ Якби я не зачарував квітника, то знайшов би лист під час прибирання квітів і вирівнювання землі.
Почувся жалюгідний подих. Він протер очі і прочитав.
[Звичайно, ви можете не зрозуміти мою тонку натуру, будучи одержимим об'ємними магічними формулами.]
[Я хочу випити гарячого шоколаду, тому закінчую на цьому слові.]
Кожного разу, коли з’являється ця фраза, він несвідомо прагнув закурити трубку.
Меріен написала неформально листа у потік свідомості, але коли вони були в коханні, вона не згадувала про свої записи.
▪ Я прочитав надто швидко. «...
Він думав, що буде достатньо часу для читання.
У той час, коли герцог зрозумів безглузді дитячі думки, він почав набирати риси байдужості. Він поклав листа назад у коробку і продовжив працювати.
Темнота наступала швидше через зимовий період року.
Незважаючи на останню ніч, йому довелося розібратися зі стосом документів.
Він смикнув за мотузку і наказав принести чай.
— Заходи.
Стук.
Герцог сухо відповів на постукування.
— Гм?
Він чекав чаю, але несподівано з'явилася Дебора з помічником.
П.п:
Софізм- складене умозаключення
https://literna.net/uk/books/590-khiba-buti-rozbeshchenoyu-divchinkoyu-ne-krashche