Розділ 367. Знову!
Лео з усіх сил роздумував про те, як найкраще справитись із майбутніми подіями, і не лише для нього, але й для Ерін та інших людей у безпеці. Він не хотів завдавати їм жодних клопотів чи турбот. Вони заслуговували мирного життя, але в той же час йому потрібно було щось робити.
- Може бути, буде краще, якщо ми обидва підемо звідси, - сказав Лео. - Після того, що сталося, вони будуть переслідувати і мене. Я не хочу ризикувати життям людей, які живуть тут.
- Але куди ми підемо? У них є люди в кожному сховищі, і я не можу повернутися на військову базу. Крім того, що, якщо вони знову пошлють когось сюди і підуть за Тазом? - Запитала Ерін, сподіваючись, що вона отримає відповідь.
- Якщо моя здогадка правильна, я дуже добре знаю декого з Чистих. Я попрошу Таза розгромити додзе і призначити когось іншого відповідальним. Його не цікавлять місцеві люди, він цікавиться мною.
У цей момент Ерін була трохи розгублена; вона не знала, про що говорить Лео, але просто розуміла, що саме зараз він був її єдиною надією.
- Що стосується твоєї другої проблеми, йди за мною, - сказав Лео.
Перш ніж покинути Додзе, Лео підійшов до чогось в кутку кімнати. Після введення коду відкрилася маленька дверцята, і він вихватив з неї якийсь предмет. Потім за допомогою іншого пристрою з’явився цифровий екран із звуковою хвилею. Поки Лео говорив, звукова хвиля рухалася. Прислухавшись слів Лео, вона зрозуміла, що це було цифрове повідомлення для Таза.
- Наш час був чудовим, але я боюся, що воно підійшло до кінця, бо мета і людина, яку я шукав, нарешті знайшов. Мені шкода, що сталося з тобою сьогодні. Я вважаю, що сам винен у цьому. З цим я дам тобі останнє завдання. Дві золоті картки залишилися позаду.
- Я б хотів, щоб ти вибрав людину, яка, на твою думку, буде добре піклуватися про місто, того, кому довіряєш. Я вважаю, що ти кращий за будь-кого іншого можеш вирішити це. Передай йому картку; коли зможу, я подам заявку і продовжу підтримувати цей притулок. Що стосується другої золотої карти, то вона призначена для вас.
- У тебе має бути достатньо грошей, щоб прожити все життя, якщо тільки ти не підеш і не розтратиш їх даремно. Тобі не потрібно ризикувати своїм життям, щоб поставити їжу на стіл. Насолоджуйся цим. Коли я піду, знищь додзу і все спорядження в ньому. І тримайся від мене якнайдалі, а також оббери зв'язок з людьми, яких ти тут.
Вони обоє вийшли з додзе й вирушили в дорогу до іншого будинку, що на тій же великій площі, яка належала Лео. Він був не таким великим, як головний зал, який вони тільки що покинули, але був другим за розміром в всій площі.
Перед тим як увійти в кімнату, Лео взяв руку Ерін і поклав на неї предмет, який дістав з сейфа.
- Вважаю, це належить тобі? - Запитав Лео.
- Мій годинник! Це означає, що я нарешті зможу зв'язатися з іншими. - Сказала вона з радістю на обличчі, але зараз було не саме відповідний час для цього.
Вони вдвох увійшли в кімнату, і вона була не дуже великий за розміром, вона було трохи тісною, але що її здивувало, це була майже точна копія кімнати портала, яка була на військовій базі. Там було декілька різних портів, які вели в інші місця.
- Я купив більшість з них на чорному ринку, але кожен портал тут повинен належати Зеленій планеті або оранжевої червоної планети. Я часто використовував їх, перш ніж приєднатися до армії, щоб вийти на одиночне полювання. А потім з кристалами тварин я продавав їх, щоб фінансувати притулок.
Спочатку вона подумала, що можливо один з цих портів буде її виходом звідси, але після того, як Лео спеціально сказав що вони були тільки оранжевими портулами і зеленими порталами, вона знову впала в депресію. До тих пір, поки на одній з цих планет є військова присутність, десь поблизу буде ховатися член чистих.
- Це тільки тимчасова міра, поки ми не зорієнтуємося. Я вірю, що Квінн подарував мені справжній подарунок. - Сказав Лео, стискаючи кулак. - Я ніколи не відчував себе сильнішим, ніж раніше, але мені все ще потрібен час, щоб тренуватися і свої навички. Якщо хочеш, я й тебе взу. Якщо ти хочеш знову побачити своїх друзів, я пропоную тобі прийняти мою пропозицію. Як тільки ми обоє достатньо одужаємо, повернемося, і чисті будуть боятися нас.
Підійшовши до одного з телепортів, Лео відсунув його і поставив на середину кімнати. Після активації можна було побачити невеликі хвилі в повітрі. Але колір, якого очікувала Ерін, не з’явився. Бо це був портал червоного кольору.
- Як, звідки у тебе це? - Запитала Ерін. - А хіба це не небезпечно? Хіба це не гірше, ніж втікати від чистих?
- Цей портал раніше був оранжевою краваллю, ти цього не знаєш, але студентів відправили сюди в експедицію. Найбільша дика звірина на цій планеті - це просунутий рівень. Виявляється, там було багато найпохитніших тварин. Цього було достатньо, щоб військові вирішили відмовитися від нього і класифікувати його як червону портальну планету.
- Я впевнений, що якщо там є тільки прогресивні тварини, ми зможемо уникнути неприємностей. Тут або там може бути дивний звір королівського рівня, але було ясно, що їх не так вже багато. Це буде ідеальне місце для нас обох, щоб тренуватися.
Хоча Лео не згадував про це, у нього було ще одне занепокоєння. Але навряд чи вони зустрінуться.
Він подумав про це, але врешті-решт, це був дійсно єдиний варіант, який у них був. Вони могли б і далі бігати в маскуванні від укриття до прикриття, бути переслідуваними, ніколи не маючи місця щоб оселитися. Або вони можуть піти на ризик, стати сильнішим з Лео і більше не боятися ховатися.
- Один рік, — відповіла вона. - Я хочу зустрітися з іншими, коли вони закінчать школу. Я хочу бути достатньо сильним, щоб більше не турбуватися про Тру дрім або чистий. Якщо ти зможеш це зробити, я піду з тобою.
Вона взяла Лео за руку, і вони повільно йшли через портал разом.
На брудній землі, у гарячих джунглях, де дерева були такими високими, наче торкалися небес, а стовбури товстими, як вдома. Раптом у повітрі з’явилася маленька брижка хвиль, а невдовзі з нізвідки виникли електричні іскри. Невдовзі відкрився портал, і з нього вийшли Ерін та Лео, спотикаючись і впираючись руками до землі, намагаючись утримувати рівновагу.
- А-а, ми тут, - сказала Ерін, віщуючи, як виглядає це місце, але коли вона підняла голову, її зустрів гостре спис.
- Непрохані гості! У нас є двоє людей, які пройшли через портал. - Сказав чоловік, що тримав спис.
Лео та Ерін, оглянувшись довкола, помітили, що їх оточили близько 30 чоловік і тримали в руках свою звірину.
- Мені здалося, ти говорив, що це планета червоних врат, - прошепотіла Ерін. - Тут не повинно бути людей, вірно?
- Колись тут був притулок. - Але я думав, що вони його кинули, принаймні військові.
Високо на одному з дерев стояв будинок, збудований більше ніж будь - який інший. Усередині, молодий чоловік швидко вдерся до головної кімнати. - Артур, Джон! - Закричав хлопчик. - Є двоє людей, які разом пройшли через портал; що нам робити?
Артур встав зі свого зручного крісла, в якому сидів. - Я знаю, я відчуваю його запах, він один з моїх.