Розділ 359. Назад до Лінтарії
Настав ранок, і зрештою настав час для шкільного дня. Студенти відвідуватимуть свій останній семестр і готуватимуться до екзаменів, перш ніж насолоджуватися літніми канікулами. Це означало, що вчителям більше нічого було робити, у тому числі генерала Натану, який відповідав за першокурсників.
Він увійшов в кабінет у веселому настрої, підстрибуючи на кожному кроці і свисаючи якусь мелодію. Зазвичай понеділок був найважчим днем для більшості людей, але для нього це було початком чогось нового.
Хоча його військова база зазнала невдачі у забезпеченні першої позиції і стала переможцем. Їх хвалили за те, що вони не займали останніх місць. І не тільки це, але й Оскар, верховний головнокомандувач, похвалив його за те, наскільки вони поліпшилися в порівнянні з попереднім роком. Він сказав, що приїде влітку, коли студентів не буде привітати всіх.
Між Тру друзяком, Дюком і Полом все ще існували проблеми, але Натан не хотів укладати їх. Головний генерал міг подбати про це, оскільки це було вище його зарплати. Крім того, схоже, що Тру дрім перестав робити запити з другої бази, оскільки він був зайнятий підготовкою до чогось ще.
- Нарешті, жодних проблем, ніякої драми, я можу просто розслабитися, - сказав Натан, сідаючи за свій стіл. І він помітив щось дивне-білий конверт. Це було рідкістю в наш час, коли хтось міг просто послати комусь повідомлення за одну мить. Навіть якщо вони не захочуть, то можуть надіслати вам повідомлення пізніше.
Отже, йому було цікаво дізнатися зміст листа. Натан швидко загорнув листа і зрозумів, що в ньому майже нічого немає.
- Дорогой Натан
Я покидаю військову базу назавжди.
Від Лео.
- А? - Натан подумав, що він, мабуть щось пропустив. Він перечитував кілька рядків знову і знову, поки реальність його не вразила.
- Що? - Крикнув він. - Він просто так пішов, зараз середина семестру; хто буде керувати класом з тваринною зброєю, і як щодо нового сержанта.
Натан негайно сів і почав притискати два пальці до лоба, бо відчув, що у нього починає злегка боліти голова.
- Ну, ми поставили умову, що він може піти, коли захоче. Але я думав, що він принаймні проінформував би нас як щодо звичайної ввічливості.
Але він не міг довго злитися. Лео допомагав йому в многих ситуаціях під час його короткого перебування тут, і це була людина, на якій навіть він дивився знизу вгору.
- Ти був великою людиною, Лео. Через тебе були часи, коли Дюк та інші вирішили зробити щось інше. Де б ви не були, я сподіваюся, що у вас все добре. - Сказав Натан з посмішкою, перш ніж швидко вирубатися на нього за те, що він дав йому більше роботи в його розслаблюючий вихідних день.
***
На планеті Лінтарнія цей день був мирним, як і будь-який інший. Висока трава була здоровою і зелена, а голуба річка красиво текла біля Тего сховку. Покинувши військову базу, Лео зібрав усі свої речі і переїхав сюди.
- Нарешті я повернувся, - сказав Лео, пройшовши через портал. Портал, яким він користувався, висадив його в центрі сховища. Залишивши його там, він вирушив у дорогу.
Проходячи через укриття, люди дивно дивилися на Лео, тому що вони могли сказати, що він був сліпий з-за його дивних очей. І все ж, якимось чином, він йшов нормально. У сиротинець не часто приводили гостей, які були б такими ж сильними, як Лео. Тому всі вони приділяли йому досить багато уваги.
Коли Лео прямував до певного місця призначення, то почав думати про зміни в тілі. Його здатність відновлюватися до рівня з неймовірною швидкістю. Він уже зробив це одного разу, і вдруге все було ще простіше.
Він помітив і відчув усі зміни у своєму тілі з того дня. Коли він тренувався у фехтуванні, йому було важче втомлювати і відчувати себе виснаженим, і навіть тепер, проходячи через натовпи людей, він міг сказати, що кожна людина був іншим по його запаху, вона робив це як собака.
Він був вдячний Квінну за те, що той дав йому кільце, дозволив гуляти при денному світлі просто щоб подивитися, як це вплине на нього, Лео зняв перстень, коли був зовні. Ефект був миттєвим, і він вдарив, як бомба. Це було зовсім не те, чого він очікував.
Якби не кільце, він би навіть не наважився вийти з дому. Знімати перстень було не дуже гарною ідеєю.
Він також навчився виконувати деякі функції крові, але не буде використовувати її знову після того, як його тестують один раз. Це було через попередження Квінна, а також через те, що він міг відчувати через своє тіло. Голод і життєві сили покинули його. І не тільки це, але й завдяки своїм здібностям він міг бачити це.
Минуло зовсім небагато часу, але час від часу він відчував невеликі приступи голоду, та не до такої міри, щоб з цим потрібно було щось робити, у всякому разі, поки.
Це не було великою проблемою, отримання крові може здатися важким на перший погляд, але з ним, тим, ким він був, він не думав, що це буде важко, особливо в притулок з населенням близько двадцяти тисяч чоловік.
Роздумуючи над усім цим, він зрештою дістався свого призначення. Він стояв зовні, щось схоже на великий стиль додзі. Там були дві величезні червоні двері і стіна, навколишнє приміщення.
Він був блискучим чистим, з білою відділкою, і навколо нього було зовсім небагато будівель. Ніби це було покинуте місце.
- Вони також змогли змінити його відповідно до моїх точними вимогами. Виглядає непогано. - Відкриваючи дві великі червоні гігантські двері, людина з дзза вибіг, як тільки вони почули його.
- Гей, забирайся звідси, скільки разів тобі повторювати, господар цього місця не хоче жодних відвідувачів! - Якийсь молодий чоловік в шортах і темних окулярів почав кричати.
Було ясно, що він насолоджувався великою будівлею для себе, оскільки позаду нього, прямо перед додзем, був солярій.
Але коли юнак підійшов ближче, він підняв окуляри і зрозумів свою серйозну помилку.
- Сер, ви повернулися. Коли ви повернулися? Чому ви не попередили мене раніше? - Молода людина виглядав навряд чи старше двадцяти років і був схвильований. - Я не подбав про те, щоб все було готово на ваш смак.
- Не турбуйся про це, - сказав Лео. - А зараз я просто хочу відпочити. Як поживає притулок? Чи мандрівникам добре заплатили? Чи були якісь неприємності у сховищі?
- Поки вас не було, я робив все, як ви наказували. Платежі за фракції та мандрівників були збережені, хоча не було багато нападів з боку тварин, крім одного або двох разів на той час, і, як ви побажали, платні й пожертви в притулок були анонімними. - Відповів чоловік.
Протягом останніх двох років Лео сам фінансував увесь притулок своїми власними грошима. Звірина, яку він отримав від попередньої війни, і всі гроші, які йому дали від навчання, пішли в цей притулок.
Це було дороге йому місце, тому що це був сховок в якому він, його вчитель та всі інші учні зупинялися до нападу Даліки. Коли вони прийшли, то знищили все і ніхто не вижив.
Уряд відхилився від нього, бо його було б більше змінити, ніж будувати новий. І тут втрутився Лео. Він все перебудував і безкоштовно запросив до притулку тих, хто мав відношення до загинулих.
Пізніше сам притулок виріс, і він став таким самим, як усі інші люди, з сплачуванням податків тощо. Але вони все ще потребували захисту, і тому що це не було власністю уряду або великої четверки, Лео вирішив взяти на себе цю роль.
Була ще одна причина, чому він це робив.
- Є новини про те, що хтось підозрілий проникнути в місто? - Запитав Лео.
- На жаль, жоден з них не відповідає вашому опису. - Відповів молодий чоловік.
Інша причина - відновлення сховища, через його Майстра. Востаннє його бачили в додзі. Або принаймні в його руїнах. Він сподівався, що Майстер колись повернеться. Але все одно здавалося, що цього не станеться.
- Хоча у сховищі не було людини, схожого на вас. Були повідомлення про двох чоловіків, чоловіка з великим мечем за спиною і молоду дівчину.
- Ти не знаєш, куди вони пішли? - Запитав Лео.
- Вони піднялися на вершину скелі, недалеко звідси, біля річки.
- Я піду перевірю, принеси мої речі. Я залишив його всіх біля телепортаційної станції. Я залишуся тут... Я не знаю, як довго, але принаймні деякий час.
- Так, сер.
Коли Лео підійнявся на вершину скелі, то здогадався про це молодого чоловіка. Деякий час тому, коли діти були в біді, він позичив їм телепорт, щоб використовувати його, і цей серіал привів його до цього місця. Але він не був упевнений щодо цього чоловіка.
Діти не розповіли йому всього свого плану, так що, можливо, хтось з нього був пов'язаний з цією людиною. У будь-якому випадку, не маючи ні найменшого уявлення про те, де знаходиться його Майстер, він повинен був з чогось почати, хоча шанси були малі. Може бути, ці два таємничих людини були не тими, за кого він його приймав.
По дорозі він потрапив до кількох проміжних видів літаючого виду. Зазвичай вони атакували все, що було на території, включаючи Лео, але цього разу тримались подалі.
- Вони можуть відчути, що я змінився? - Але поки він не нападе на нього, немає ніякої необхідності полювати на тварин.
Зрештою він дістався до краю скелі. Використовуючи свою здатність, він почав озиратися навколо, щоб побачити, чи є ще якісь підказки, і врешті-решт він знайшов щось на землі.
Піднявши це, він помітив, що це був годинник, але не просто якісь години; це була конструкція, з якою він познайомився недавно, годинник з армії.
- Цікаво, що це тут робить?