Розділ 312. Перша
Студенти були випадковим чином розділені на чотири групи для цього заходу. Кожен з них мав увійти в маленьке імпровізоване містечко Північної, Південно - Африканської Республіки, Східного та Західних заходів. Це було схоже на знак плюс. Там було кілька будинків і малих переулків, але в центрі перетиналися більш широкі доріжки.
Лейла стояла біля північного входу, і по щасливому випадку, схоже, там було ще кілька людей, яких вона теж дізналася. Належачи до світловолосої дівчини з кількома братами і сестрами.
- Просто мені пощастило, що я опинився в одній групі з ними.
Вона зробила кілька глибоких вдихів, з якоїсь причини нерви взяли над нею верх. Зазвичай, вона була досить хороша в заспокоєнні себе у таких ситуаціях. Її мати завжди говорила їй, що можна нервувати тільки тоді, коли вони дійсно дбають про те, як збираються робити.
- Чи значить це, що мене дійсно хвилює ця дурна подія? - Насправді вона вже знала відповідь.
- Мені просто потрібно пройти перший раунд. Якщо я зможу це зробити, це доведе, що я дійсно можу робити щось самостійно, і я не просто якась вуза для всіх. - Лейла сказала собі: - Тільки не забирайся, тільки не йди, ти можеш це зробити, Ляйло. - вона продовжувала повторювати ці слова про себе, начебто це була якась пісня. Чим більше вона говорила, тим менш вірогідним здавалося, що це стане реальністю.
Незважаючи на те, що вона йшла проти волі чистих, вони навіть не потрушилися пояснити їй, як сильно роздратувало Лейлу. Коли вона іде проти їхніх наказів, то принаймні хотіла б пройти перший раунд щоб довести собі, що може це зробити, а потім негайно викоренить себе з другого раунду без проблем.
Ще один день на цьому заході не міг надто сильно перешкодити її планам, і навіть не було схоже, що їм було все одно, якщо вона цього не зробить.
- Добре, і нехай ця подія почнеться!
Прозвучав сигнал, і студенти з чотирьох сторін увійшли в маленьке містечко. Над ареною почався голографічний відлік часу. Деякі студенти відразу відділилися від групи і пішли шукати свої схованки, тоді як інші вже мали кілька цілей у своєму розумі.
У Лейли виникла підозріла підозра, що вона стала однією з таких мішеней. Прямо на її спині, краєм очі, вона могла бачити блондинку і пару брата й сестри. Хоча це був турнір самотнім, здається, вони знали один одного заздалегідь і вирішили об'єднатися. Озираючись на ці сторони, Лейла помітила, що ця тактика вже застосовувалась багатьом людям.
Багато людей бігали групами, а не поодинці.
- Вони вирішили це заздалегідь чи тільки зараз?
Це було занадто ризиковано для Лейли, і вона не знала нікого іншого в змагання; всі її друзі були зовні, а якщо вона об'єднається з людьми зараз, як вона дізнається, чи можна їм довіряти.
Сподіваючись, що її підозри не справдилися. Лейла вирішила не йти по прямій стежці і кинулася між двома будинками вниз через перевулку. Але, як і очікувала вона, троє інших пішли за нею.
- Чому, чому ви вибрали саме мене? Що ж я зробила? Це тому, що я виглядаю слабкою? - Сказала вона в гніві, стискаючи лук. Тепер на таймері залишалося лише п’ятнадцять секунд, перш ніж учасники могли атакувати один одного.
- Це нечесно! - Квінн крикнув у екран. Коли Лейла бачить, що на хвості сидить троє людей. - Чому вони збираються навколо неї?
- Квінн, ти повинен знати краще, ніж будь-хто інший, що цей світ несправедливий, у всякому разі, не так, як зараз. Це не проти правил, так що будемо сподіватися, що вона не занадто важко сприйме цю втрату, - відповів Ворден.
- Ти поки не можеш скидати її з рахунків, - впевнено сказав Фекс. - Вона все ще може все змінити.
Тим не менш, і Квінн, та Ворден знали реальність, їх було троє проти одного, а всі вони були також більш здібними користувачами. Єдиний шанс, який у неї був - це спробувати наткнутися на іншу групу людей і сподіватися, що вони вдвох впораються. Дозволяючи одній групі усунути іншу.
Але Лейла навіть не думала про цю тактику. Вона ніколи не думала використати іншу групу, щоб позбутися того, хто йшов її слідами. Вона була занадто зосереджена на тому, щоб спробувати дізнатися, як позбутися їх усіх самотужки. Якби вона цього не зробила, то почувалася б ще гірше.
Зрештою вона вирішила увійти в невеличкий будинок і попрямувала прямо до сходів. Принаймні, так вона могла дивитися їм в обличчя вниз по сходах, тому що вона була досить вузькою. Коли вона добралася до вершини, то загорнула в кут і почала чекати.
Гудок*
Звук сигналу зник, що ще раз вказувало на те що студентам дозволено атакувати.
- Ну ж, мені потрібно пережити хоча б перший раунд, а якщо і ні, то я візьму з собою одного із вас. - Вона обережно виглянула з-за кута, але не почула ні звуку, навіть кроків або шарканья ніг.
- Невже вони здалися? - Вона думала, що.
Щоб переконатися, вона випустила стрілу і повернула її за кут з допомогою своєї здатності, сподіваючись потрапити в когось на іншому кінці сходів.
*Динь*
Почулося гучний дзвін дзвоника, який означав, що хтось вдарив гравця. На її обличчі з’явилася широка усмішка. Намагаючись поворухнутись, вона подивилася на себе і помітила, що її червоний нагрудник почорнів. Вона була тією, кого вдарили.
- Алло? - Запитав високий голос з правої сторони, що звучить трохи відсторонено.
Коли вона виглянула назовні, їй здалося, що голос доноситься з вікна без стекол на іншій стороні кімнати. Вона була на другому поверсі, і якби хтось піднявся нагору з боків, вони або зробили б багато шуму, або виставили б себе на загальний огляд. Але вона нічого не чула.
Висунувши голову з вікна, вона побачила світловолосу дівчину, яку інший її колега піднімав за спиною. Вони гримали крилами взад і вперед, дозволяючи їм підхопити дівчину і простягнутися до вікна.
Хоч би як вона хотіла кричати на дівчину, але не могла. Лейла програла чесно, і навіть не чинила опору.
- Мені дуже шкода, - сказав Сем, бачачи, що один з їхніх друзів був усунений. І не тільки це, вона була першою ученицею, яку виключили.
- Пішли, - сказав Квінн. - Не треба більше дивитися на це, давай повернемося в готель і спробуємо її підбадьорити.
Він сподівався, що Лейле дійсно наплюватиме на цю подію; але він відчував, ніби навіть якщо комусь байдуже, було б досить ніяково бути першим, хто буде усунений. У минулому вона багато разів допомагала йому, і Квінн не знав, як би його ситуація виглядала сьогодні. Він хотів бути поруч з нею прямо зараз.
Оскільки Лейла була виключена, вона покинула поле і дозволила повернутися до свого готелю, а не в підземний слот. Вона заробляла, щоб виписатися і повернути дане їй обладнання, і продовжувала записувати своє ім'я на цифровому планшеті.
Коли вона схопила ручку, то змогла побачити, що вона була першою, хто записав своє ім'я, підтверджуючи, ніби вона повернула обладнання.
Швидко було поставлено цифровий підпис, і вона важко зайшла геть.
Вона піднялася на ліфті, який йшов прямо на вершину арени, це було недалеко пішки від того місця, де вона була, тому що підземний об'єкт петляв навколо і мав сівеарал, розташований по дорозі.
Ліфт з поверху арени дозволяв пройти прямо в вестибюль готелю, оскільки вони очікували, що деякі студенти захочуть відразу ж відпочити або охолонути, перш ніж робити щось ще.
Здавалося, що поїздка на ліфті зайняла цілу вічність, щоб дістатися до вершини. Коли вона програвала, то не знала, що й думати. Вона так намагалася, і єдине, що вона хотіла зробити, це пройти перший раунд; коли вона дізналася про те що була першою студенткою, яка була виключена, то вдарила її ще сильніше.
- Я безлізна. - Сказала вона, і сльози покотилися по її щоках. - Всі були праві, Ворден, Чисті, моя мати, та дівчина. Всі вони кілька разів говорили мені, що у мене немає ніяких причин бути тут. Ерін, де ти? - Закричала вона.
Ліфт задзвонив, показуючи, що він досяг верхнього поверху. Вона поспішно витерла сльози рукавом, побоюючись, що в вестибюлі готелю її хтось помітить.
Коли двері ліфта відкрилися, Лейла зробила крок уперед і здивовано побачила одиноку студентку в вестибюлі готелю біля входу до ліфту. Пурпурове волосся, що закривало одне її очей і обличчя, були видно, коли вона обернулася.
- Сія? - Крикнула Лейла.
- Я чекала тебе, агент 100, — відповіла Сія.