Розділ 297. Блок, блок, Блок
Після того як вони погодились на невелику пару, всі дев’ятеро з них орендували кабінку і вирушили в район. Люди, які проходили повз них, просто ігнорували те, що відбувається. В одній частині було забагато людей, і сторонні не могли бачити, що відбувається. Хоча їм і здалося дивним, що в одній кабінці зібралося так багато людей, все одно вони не хотіли активно намагатися з’ясувати, як це відбувається.
Тепер залишалося тільки вирішити, хто з команди піде першим.
- Будь ласка, дозволь мені це зробити. - Сэм зголосився сам. - Я знаю, що ви насправді не знаєте, хто я такий і щойно познайомилися зі мною, але ці хлопці просто зрозуміли мене неправильно. Думай про це як про халяв. А поки ви можете спостерігати, і коли я застрелю на якомусь рівні вам буде легше.
Оскільки Сем був наполегливим і щирим, іншим було важко відмовитися від його пропозиції. Крім того, Квінн був вражений його рішучістю.
- Звичайно, давай. - Відоззвався Квінн.
Вони були впевнені, що не програють, особливо проти деяких інших студентів, але проти таких людей, як вони, які ніколи не намагалися пройти через життя з їхньою власною важкою роботою, тоді ні. Вони не дозволять собі програти таким людям.
З іншого боку, Сем зголосився добровольцем тому що боявся, що інші можуть принизити себе. На їхніх плечах він зрозумів, що вони лише першокурсники. Мабуть, вони ніколи раніше не грали в подібні ігри. Насправді гра була складнішою, ніж здавалося. Людина повинна бути в стані тримати свою концентрацію у найкращому вигляді, а також багатозадачність. Якби він міг перемогти всіх з боку противника, тоді не було б ніякої потреби втручатися комусь ще.
- Зіппі піде першим, - сказав Зак.
Студент підійшов до металевого стовпа, тоді як інші гравці відійшли на кілька метрів від кімнати відразу за межами ігрової зони.
Зіппі був користувачем здібностей 4-го рівня, він був найнижчим в іншій команді.
- 3...2..1 ... Рівень 1, Початок.
Гру розпочато. Два верхні розділи металевої жердини почали обертатися. Спочатку машина була неймовірно повільною, і Зіппі зміг заблокувати дві атаки. Це тривало ще деякий час, і Квінн помітив, що рухаються тільки дві частини машини. Це було пов'язано з тим, що машина була встановлена тільки на рівні 1.
Квінн також зрозумів, що інша частина машини буде рухатися тільки тоді, коли людина опустить руку або ногу. Після блокування атаки, якщо тримати руки піднятими, машина не запуститься поки не відчуєте, що рука знову опускається.
Минуло сорок п'ять секунд. Раптово машина почала прискорюватися протягом останніх 15 секунд, вираз обличчя Зіппі змінився, і трохи потекло по його обличчю.
"Гудок"
Пройшла хвилина, і пролунав дзвінок - це означало, що він пройшов. Зіппі глибоко зітхнув, витираючи піт з лоба, і повернувся до своїх товаришів по команді.
- Хороша робота, Зіппі. Якщо ти навіть не зміг пройти рівень 1, тоді я збирався запитати чому ти все ще крутишся навколо нас, - сказав Зак.
Зіппі опустив голову, коли проходив повз іншого.
Наступною була команда Квінна.
- Ого! Продовжуй, Пем! - Закричав Фекс, плескаючи в долоні.
- Це Сем, - поправив його Ворден, вдаривши себе по голові і злегка збентежившись, чому він взагалі опинився з таким ідіотом.
Хоча гра вже почалася, Сем зовсім не виглядав схвильованим. Натомість він спокійно дихав і підтримував його гладким, блокуючи всі атаки.
- Він досить хороший, принаймні, його добре вчили, - прокоментував Ворден.
Квінн подумав те ж саме. Коли він зосередився і закрив очі, то зміг зосередитися на своєму слуху. Коли він слухав серцебиття Сема, то міг сказати, що воно було стабільним, на відміну від попереднього учасника. Навіть протягом останніх 15 секунд Сем залишався незмінним.
Коли Сем повернувся до інших, вони дали йому п’ять і поздоровили з хорошою роботою.
- Пфф! Погляньте на них, святкують, коли вони тільки пройшли рівень 1, вони ведуть себе так, ніби вони вже виграли, - сказав Зак роздратованим тоном.
Знову настала черга Зіппі, цього разу він був на рівні 2. На цьому рівні три різні секцій почали рухатися. Це змусило гравця рухатись вгору і вниз, блокуючи атаки не тільки на голову, але й на тіло. У Зіппі поки все йшло добре, залишалося лише п’ятнадцять секунд.
Як і минулого разу, в останньому кварталі він прискорився. Зіппі блокував перші два удари і підняв руку, щоб заблокувати удар ліворуч від обличчя, а потім ще один праворуч.
Саме тоді інші почали помічати щось неправильне. Хоча удари машини були не такими вже й потужними, але якби атака була належно заблокована, це все одно було б боляче. Це було дуже схоже на те, як хтось дає м'який удар, особливо тому, що самі бари були покриті. Але з якоїсь причини, руки Зіппі тремтіли.
Коли третій прут гойдався до правого боку його ребра, Зіппі затряснувся, згадавши слова Зака. Його концентрація зламалася, і це знищило його форму, його рухи стали такими ж безладними, як він нервував. Цього промаху було більше ніж достатньо, він запізнився лише на долю секунди, блокуючи удар направлений до ребра.
- Біп! Звуковий сигнал! Звуковий сигнал!
- Гру закінчено!
Повертаючись до своєї команди, він з соромом опустив голову. Він навіть не потруївся подивитися Заку в очі. Зак теж нічого йому не сказав. Це була дурна помилка, яку хтось на їхньому рівні ніколи не повинен був робити. Зіппі хотів звинуватити Зака в тому, що він занадто сильно на нього чавить, але він знав: його слова будуть беззмістовними.
Тепер Сему знову треба було йти. Як і раніше, він без труднощів справлявся з багатьма барами, що наближалися до нього. Коли гра почала прискорюватися ближче до кінця, його дихання було трохи швидше, але воно не торкнулось, він був неймовірним темпом і здавалося, що він грав в якусь ритмічну гру.
- Біп! Рівень 2, завершено.
Замість того щоб повернутися до решти, Сем залишився в ігровій кімнаті. Це було пов'язано з їхньою попередньою домовленістю, що після того як інший член із протилежного боку буде усунений, другий залишиться і перейде на наступний рівень. Таким чином, інша команда мала б невелику перевагу. Ось як гра працювала.
Наприклад, Зіппі програв через те, що його вдарили ребрами. Коли Сем побачить це, він може спостерігати і ухилятися від того самого удару. Не те щоб це дуже допомогло на даному етапі.
- Рівень 3, Починайте.
Машина знову заробила, і здавалося, сталася велика стрибок складності з рівня 2 на рівень 3. Цього разу рухалися всі шість секцій. Щойно закінчивши останній раунд, Сем трохи втомився, але йому все ж вдалося встояти, блокуючи кожен з барів.
Коли наступили останні 15 секунд, швидкість машини майже подвоїлась.
- Лівий блок, правий блощиця, коліно підняти, знову правий ящик, лікоть опустити. - Сем думав кожен свій крок, але це було його падіння. У минулому, коли йому було достатньо часу для роздумів над тим, що він робив, у нього це вийшло. Тепер, коли атаки були занадто швидкими. Він забув дихати, так як був занадто зосереджений на міркуваннях і блокуванні. Аж раптом йому захотілося ковтнути повітря. Коли він зробив глибокий вдих, з нього вилетів прут і вдарив його по обличчю.
- Гру закінчено!
Сем виглядав розчарованим. Він думав, що зміг би більше допомогти іншим. Однак він зміг усунути лише одного гравця з іншої команди. Він зрозумів, що грати в цей час поодинці і в команді було трохи по-іншому.
Коли ви були самі по собі, ви могли почати той самий рівень знову, пам'ятаючи швидкість і схеми атаки. Ви могли б легко стати кращими і пристосуватися до рівня гри. Справа не в тому, що Сем не міг пройти рівень 3, але йому потрібно було б зіграти його ще пару разів, перш ніж він зміг би це зробити.
У той час вони мали лише один шанс. Кожен гравець мав лише одне життя.
- Мені дуже шкода. - Сказав Сем, повертаючись до інших.
- Не хвилюйся, я багато навчився, спостерігаючи за тобою, - сказав Квінн, не відриваючи очей від машини.
Сем відчув, що все закінчилося після того, як зрозумів різницю в грі і самому. Він і уявити собі не міг, що вони зможуть перемогти. Замість цього він почав молитися богам карми, сподіваючись, що їхні вороги отримають заслуги і якимось чином програють матч.
Ще один учень з команди Зака вийшов вперед і почав гру. Поки Сем був зайнятий грою, цей студент тренувався осторонь, намагаючись відповідати швидкості машини. Тепер, коли він добре уявляв собі, на що будуть схожі атаки, все, здавалося, працювало на нього.
Через хвилину гру було завершено, і вони закінчили рівень 3.
- Гаразд, хто наступний у твоїй команді? - Запитав Зак з посміхом на обличчі.
Фекс ступив вперед, наче втягнувся у бійку.
- Ха-ха! Настав час показати вам, наскільки легко це зробити! - Перш ніж він встиг увійти в ігрову зону, на його плечі з'явилася рука і потягла його назад.
- Давай я візьму це на себе, - сказав Квінн.