Розділ 273. Чому саме вони?
Як тільки імена було названо і проголошено, серед студентів з’явився шум. Чому вони не були тими, кого викликали? Імена були їм так незнайомі. Окрім Вордена, інші імена, які були зараховані, виявилися повною загадкою для інших студентів.
Хоча Лоґан був високорівним користувачем, він рідко ходив на класи. Тому не всі знали, як він виглядає, окрім людей у його класі, але навіть ті, хто належав до команди Логана, були збентежені тим, чому його ім’я було названо, а не їх. Особливо з тих пір, як Лоґана пропала безвісти протягом більшої частини експедиції.
Тим не менш, студенти були не єдиними, хто, здавалося, збився з пантелику їх іменами, які були названі, але також були Квінн та інші. У них майже не було часу що-небудь сканувати, і навіть коли Пітер був під землею, він не використовував Сканер, тому що він ніколи не працював, поки вони були там.
- Як вони отримали вищі оцінки? Наша група пройшла сканування близько 15 різних рослин і 3 нових тварин. Вони кажуть, що сканували більше, ніж це? - Нахмурившись, поскаржився студент.
- Вони повинні були це зробити, інакше навіщо їх викликали? - Відповів інший.
Але для студентів, які були частиною класу Дела, вони знали, що у Квінна та інших не було великої можливості щось зробити. Однак вони вирішили поводитися тихо. Багато з них пам’ятали про відважність Квінна, коли він врятував деяких учнів від навислих тварин і привів їх до свого місця.
Незважаючи на те, що за це не було нав’язано жодних балів, вони відчували, ніби хоч би яку нагороду отримали його члени, то заслуговували її. Проте один чоловік у класі Дела, який не відчував того самого, був сам Учитель Дел.
Він усе ще відчував огиду до цих двох, особливо після того, як їх не було вдома. Дел навіть здивувався, що вони ще живі.
- Це неможливо, тут повинна бути якась помилка або обман! - Грімко помітив Дел. - Ці студенти, я перевірив результати на їх сканері, і не тільки це, у них було п'ятдесят очок, вирахованих з їхніх команди через інцидент, який включав в себе зламану руку одного з моїх інших учнів.
Потім Дел швидко озирнувся в пошуках студента, який отримав перелом руки, але коли він подивився, його ніде не було видно, він швидко зрозумів, що студент був одним з тих, хто був убитий в експедиції.
Тим не менш, його слів було достатньо, щоб студенти знову розізлилися.
- Ей, здається, я його впізнаю. Я завжди бачу його в класі Лео. Вони часто спарінгують один з одним. - Сказав студент.
Інший учень моргнув і насупився: - Почекай, так ти хочеш сказати, що цей хлопець як домашня тварина вчителя? Підлизуватися!
- Це так несправедливо! Немає іншого способу пояснити це, це має бути фаворитизм.
Група студентів, які висловлювали свою стурбованість, почала зростати і тепер ті, хто підтримував Куінна та інших, почали відступати, оскільки вони швидко стали меншістю.
- Досить! - Лео встромив свого меча у землю, і по землі пробігла легким вібраціям. - Студенти, яких викликали, будь ласка виходьте на хустинець. Якщо я почую ще хоч слово від когось... - Лео не закінчив фразу, але вони знали, що він не повинен був цього робити.
Студенти були викликані і прибули на хустинку, але замість захоплених та ревнивих поглядів на них дивилися з ненавистю. Сія, яка все ще не відчувала себе частиною групи, ненавиділа кожну її частину. Єдиний плюс у всьому цьому було те, що вони вийдуть з цієї оцінки з вищим балом, яке буде добре для її майбутнього.
Побачивши, що гнів студентів не вщухає, Фей вирішила зробити певні кроки на основі інформації, яку вона дізналася раніше.
Слухайте всі, є причина, чому ці студенти були обрані переможцями сьогоднішнього заходу. - З ящика для сканерів, який був зібрані позаду них, вона дивилася, поки не витягла один в зокрема.
- Ось цей сканер від студента Лоґана. У той час кожен з цих студентів відкрив щось, що коштувало набагато більше очок, ніж будь-яка тварина чи рослина коли-небудь.
Після натискання кнопки на сканері з сканування було створено 3d-голографічну модель. Він показував реконструйоване місто, яке Лоґану вдалося отримати на своєму сканері, який він зробив перед тим, як увійти в тунелі внизу.
- Як ви всі бачите, це база Далеки. Схоже, вони прибули на цю планету раніше за нас. Це і є справжня причина, по якій ми виїжджаємо. І не лише тому, що на цій планеті існують могутні звірі.
З цим всі розібралися. Студенти, які противилися від'їзду, більше не нарікали на те, що вони теж хочуть покинути цю планету якомога швидше. Спогади і думки поверталися до ситуацій, які вони часто чули по телевізору та Інтернету. Випадки взаємодії людей і Далеків на інших планетах.
Коли це станеться, спалахне бійка і одна сторона буде знищена. Проблема полягала в тому, що однієї планети ніколи не вистачало ні одної сторони, щоб знову розпалити війну. Отже, одна сторона буде просто стиснути зуби і виявити їх.
Якби ці студенти не виявили такого місця, то ніхто з нас б тут не стояв. - Сказав Лео.
Без подальших скарг учні охоче схопили свої речі і були готові повернутися до школи. Тепер до студентів дійшло, чому на базі була така сильна тривога.
Це було тому, що солдати готувалися до виходу. Після того, як всі їхні пожитки були зібрані. Декілька портів були витащені і покладені на землю.
Коли Квінн озирнувся навколо, то помітив, що солдати були зайняті збиранням своїх речей. Вони стояли там з стурбованими особами, визираючи зверху.
- Чому вони не паковують свої речі? - Запитав Квінн.
- Що ти маєш на увазі? Цим людям нікуди йти. - Відповіла Лейла. - Напевно, вони витратили всі гроші, щоб переїхати сюди. Навіть якщо солдати дозволять їм скористатися телепортами і повернутися на землю, вони залишаться безпритульними, бездомними та можуть заробити кредити.
- Але якщо солдати залишать це місце, тоді нікому буде захистити їх від нападу звірів. - Відповідав Квінн.
Лейла мовчала, коли Квінн сказав це, а Ворден просто поклав руку йому на плече. Вони обидва знали про долю цих людей. Тоді як Квінн був трохи наївний. - Уряд допоміг йому, коли його батьки зникли... так чому вони не могли допомогти їм, а? - Подумав він.
Він починав думати, що його становище стає все більш і більше дивним, але найбільше він турбувався про людей нагорі. Тут були не тільки дорослі, але й діти.
Коли студенти проходили через телепорти, маленька дівчинка на вигляд почала махати їм рукою на прощання. Не знаючи про те, що відбувається.
Цей світ має змінитися. Люди нагорі повинні впасти, і коли я достатньо зміцнію, я повернуся за тобою. - Сказав Квінн, хоча і розумів, що до того часу, ймовірно, буде вже занадто пізно.
Глибоко під землею, в покинутому місті, дивна людина все ще стояв на верхньому поверсі абсолютно голий. Він стояв там вже деякий час, очікуючи, коли прокинеться його тіло.
Він не знав, як довго пробув у відключці, але йому потрібно трохи часу, щоб його тіло повернулося до свого колишнього стану.
- Я не знаю, чому у вампірів є традиція класти людину в один з цих циліндрів абсолютно голим, коли він повинен зануритися в вічний сон. Вони могли б принаймні дозволити собі залишити комплект одягу. - Сказав чоловік, який, здавалося, був глибоко стурбований цим питанням.
- Я не можу просто так вийти і привітати людей зовні. Вони подумають, що я збожеволів. Або, можливо, Марена-правильний термін. - Сказав він, починаючи голосно сміятися над своїми словами.
- Ах, хіба я не залишив тут якийсь свій скарб? Я думаю, що це був набір або обладунки. Хоч би хто увійшов у вежу, він міг взяти життєво важливий шматок. Я залишив його там як нагороду. Сподіватимемося, що вони не вибрали ділянку, яка покриває коштовності корони.
Коли голий чоловік спускався по рушниць, він продовжував недбало прогулюватися по кімнаті і тримав у правій руці ланцюговий меч. Зрештою він дістався до платформи, де була ще одна кімната в центральній частині вежі.
Зайшовши до кімнати, він відразу побачив п’ять металевих циліндрів.
- Схоже, хтось таки взяв якийсь предмет. Ну і добре, вони все-таки розбудили мене.
Коли чоловік підійшов до подіуми, який не був вкинений у металевий циліндр. Опустивши очі, він моргнув і підвів брови.
- Отже, з усіх предметів, які вони могли б зробити для них з якою статою вони вирішили взяти перстень? - Він подумав про себе, дещо збентежено.