Глава 259. Ще один
- Цей удар був нанесений Фексом. Цього разу я був занадто жаданий. - Сказав Квінн. - Це, як правило, не подобається мені бути таким.
Роздумуючи про це, він швидко дещо зрозумів. Він не був мертвий. Звичайно, повний удар від Фекса вбив би його, але реальність була така, що цього не сталося. Насправді Квінн майже не постраждав.
[50/95 HP]
Використовуючи банк крові Квінна, він зміг загоїти більшість своїх ран, але не все, і відновив близько 60 балів HP.
Відкривши очі, Квінн знову побачив перед собою кровоссоса. Його підкинуло в повітря і відкинула назад, але це було не занадто далеко, так як удар був значно ослаблений, і тепер він знав чому.
Коли Фекса побачила у крові, то застрягла велика синя духовна списка. Його списом важко було назвати, оскільки він був приблизно такою ж товщиною, як і доросла людина. Воно більше схоже на колону, яка буде підтримувати будівлі.
- Квінн, я не можу зробити ще одну! Прикінчи його негайно, якщо зможеш! - З вулиці донісся чийсь крик.
Квінн побачив Вордена, який біг за спину. Коп'є вийшло з нього. Чекаючи слушного моменту, щоб кинути спис у звіра королівського яруса. Здавалося, що цього ніколи не станеться, і зрештою звір уже помер, але Варден був щасливий.
Після атаки Квінна зрозумів, що має статися, і мітнув великий духовний спис у Фекса. Саме це значно зменшило потужність і швидкість.
Тим не менш, Ворден знав, що йому потрібно продовжувати і діяти швидко. Після того, як він викинув більш великий спис сприту, він був не в змозі зробити його знову. Через це Ратен помінявся місцями з Ворденом і втік, сподіваючись підтримати Квінна.
Тепер він міг тільки викинути звичайні списи, але це було краще, ніж нічого.
- Вбити Фекса? - Сказав Квінн. Ні, він не міг цього зробити. Тільки через нього вони змогли вбити звіра королівського рівня в першу чергу. Можливо, всі вони загинули б там сьогодні.
З їхнього боку нечесно завдавати болю своєму спасителю.
- Що ти збираєшся робити?
Тепер до них приєднався Пітер. Ворден стояв праворуч від кровосса, а Квінн і Пітер - на іншій стороні вулиці. Лоґан все ще був поранений і заломився двома дівчатами біля будинку. Все ще тримайтеся подалі від неприємностей.
Коли дівчата спостерігали за тим, що відбувається, вони почали чути кілька голосів.
- Значить, ще трохи - і звір, з яким ти зіткнувся раніше, опиниться тут? - Відніс впевнений молодий голос.
- Так, сер, кожен раз, коли ми хотіли дослідити вежу, звір виходив і зупиняє нас. Це сталося кілька разів, коли ми намагалися пробратися до вежі незалежно від того, з якого боку ми прийшли. Здається, він щось захищає. - Відніс жіночий голос. - Кожного разу, коли ми стикалися з чудовиськом, ми не могли перемогти його, хоча й були в змозі врятувати своє життя.
- Я б погодився з вашим передбаченням.- Відповів упевнений голос. - Ви були праві, що не повідомили про це в інші притулки, а також у військовому сховищі. Сподіваймося, що цей скарб може принести користь нашій фракції.
- Сер, що ви думаєте про той гучний удар, який ми чули кілька хвилин тому? Як ви думаєте, це місце було відкрито іншими? - Запитав інший чоловічий голос.
- Саме тому ми і прямуємо туди зараз.
Група продовжувала говорити, і Лейла та Сія почали чути ще голосніше. Невдовзі вони зрозуміли, звідки береться розмова. По вулиці йшла група подорожніх.
Їх було легко помітити, бо на кожному з них була липка біла пляма. Він працював як смолоскип, тільки його не потрібно було тримати, і його можна було просто приклеїти поверх озброєння. Він також освітлював довколишній простір, а не лише один напрямок. Завдяки цьому люди могли купатись у світлі.
- Хіба вони не здаються тобі знайомими? - Подумала Сія.
Дівчата не вибігли з дому. Те, що вони бачили речі, подібні до людей, не означало, ніби вони були людьми. Але коли вони підійшли ближче, виявилося, вони дійсно побачили їх раніше.
- Так, ще в притулок. - Відповіла Лейла.
Це була та ж група подорожніх, які виголошували військові промови про розвідки. Судячи з розмови, яку вони вели прямо над головою. Здається, вони також не зовсім правдиві у своєму звіті.
Лейла хотіла відійти від своєї позиції. Вони були не всередині якогось конкретного будинку, а просто між двома будинками в перевулку. Вона все ще не була впевнена щодо цих людей. Якби вони могли брехати військовим, можливо також з радістю змусили їх замовкнути, тому що були тут і знали про це місце.
Проблема була в Лоґані, він все ще виглядав так, ніби не міг поворухнутися. Поки вона думала, що робити, було вже надто пізно щось зробити.
- Інші там. - Відніс жіночий голос. - Схоже, тут є й інші люди. Чорт забирай, це діти - не вони.
Вони швидко кинулися до студентів і були шоковані станом та тим, наскільки молоді були студенти. Побачивши їхню форму, вони швидко зрозуміли, звідки вона — військові. Мабуть, щось сталося, подумала група.
Це була група з п'яти осіб. Усі вони були в звірині, який покривав їхні тіла. До них підійшла жінка, на ім’я Ліллі. Тільки її волосся виглядало на рівень вище, ніж у Лейли.
Потім була пара лисих близнюків. Кожен з них не тримав в руці зброї, ноги були покриті товстими чоботами, у той час як інші ноги було в легких доспеках, це було дивне видовище. Вони називалися Рок і Пок.
Потім з’явився ще один чоловік, який завжди був поряд із наймолодшим. За спиною у нього був щит, а на поясі висів меч в ножнах. Чоловік виглядав трохи старшим за інших. Це було так, ніби йому доручили наглядати за командою, але після того як він слухав їх якийсь час. Лейла швидко зрозуміла, що він не був лідером. Це був молодий чоловік, який стояв поряд з ними.
Молодий чоловік мав хвилеподібне волосся, зібране в хвіст. Його улюбленим зброєю був спис, який простягався з нього самого на спині. Найбільш помітним у ньому було повітря навколо нього.
Він був упевненим і виглядав досвідченим. Коли Лейла подивилася на нього, вона згадала Лео.
- Я лідер, Андре. - Сказав молодий чоловік. - Що тут сталося, на вас напали?
- Квінн, ворушись! - Крикнув Ворден.
Коли Андре поставив це запитання, він почув голоси з іншого боку вулиці. Коли група обернулася, щоб подивитися, вони побачили трьох інших студентів, які б'ються проти дивної істоти.
- Це та тварина, з якою ви, хлопці, зіткнулися до Енді? - Запитав Андре.
- Ні, сер. Це щось інше. Я ніколи раніше такого не бачив. - Відповів старий Енді.
- Це не має значення, вони в біді, і нам потрібно вбити звіра.
Потім з тіні, позаду того місця, звідки тільки що вийшла група. Чувся звук гучних кроків. З темряви повільно виходить фігура.
- Ще одна тварина, і дуже сильна на вигляд. Оберніться. - У паніці вигукнула Сіяч\.
Але група або мандрівники зовсім не виглядали переляканими. Дивна тварина трохи схожа на Лева і була такою ж, як він сам. Його м'язи теж були видно, але на нижній половині тіла. Замість одного хвоста він ніс кілька, кожен з маленьким полум’ям на кінці.
Лев підійшов до Андре і почав лизати його в обличчя.
- Ручне тварина? - Сказала Лейла.
- Ты права. - Відповіла Ліллі. - Тобі, не треба ні про що турбуватися, ми позбудемося цього звіра заради тебе. Бачите, наш лідер-з однієї з великих чотирьох сімей.