Розділ 236. Обов’язок вчителя
- Хлопці, ми повинні бігти! - Сказав Квінн серйозним тоном.
Вони не знали чому, але Квінн був шокований, побачивши звіра. Можливо, це його вампірські почуття говорили йому, що він був сильний звір і подумав Ворден.
Але це було не так, тому що Фекс стояв без підозри про небезпеку. Деякі вампіри були здатні відчувати, наскільки небезпечний звір, але почуття Фекс все ще не були на цьому рівні. Так що для нього він виглядав як будь-яка інша тварина, тільки цей був трохи більшим.
Коли Квінн дізнався, що ця тварина була високої висоти, то навіть не думав про можливість перемогти її за окуляри досвіду. Минулого разу він боровся з проміжною звіриною і мало не загинув.
Квінна не мала можливості сказати, наскільки сильна перехідна тварина, проти якої він думав, деякі були сильніші за інших, але кожного разу, коли відбувалися стрибок на рівні тварин. Була певна різниця в силі.
Він не був упевнений, що зможе перемогти його і ніколи не приховував своєї спроможності. Навіть якщо поряд був Фекс, який ймовірно вбив десять належних тварин рівня. У Фекса була та сама проблема, що і у Квінна, коли він не міг відкритися перед такою кількістю людей.
Однак навіть Фекс боявся би знати, що́ таке дикий звір. Так само як Квінн зіткнувся з перехідною звіриною, Фекс ледве вибрався живим. Він не був достатньо сильний, щоб легко справитися з одним із них і, звичайно ж, не приховував своїх сил.
Студенти також були налякані, в основному через розміри дикого звіра. Вийшовши з-за дерев, він зупинився і тепер дивився на них зверху вниз. Звір був майже двоповерховим домом. Тоді як його довга шия витягнутий, викликаючи тінь на студентів спереду.
Побачивши звіра, Дел нервово взяв з боку великого сканера. Його руки тремтіли, коли він направив його на істоту, і через кілька секунд його побоювання підтвердилися. Це була дика тварина.
Дел ніколи не був добрим боєцьом, і його здібності також не підтверджували цього факту. Він одразу почав постукати по своїй наручній годинці. Я надсилаю сигнал лиха. Він не знав, скільки разів натискав на кнопку.
Дел просто хотів, щоб зараз перед ними з'явився один із сержантів.
З усіх учнів Квінн першим зробив крок в сторону, намагаючись випередити інших студентів, але звук його кроків змусив листя зашевелитися, і істота повернуло голову і негайно подивилося на Куінна.
- Може бути, рухатися - погана ідея, - сказала Лейла.
- Так, поки він не агресивний, давай нічого не будемо робити, — відповіла Квінн.
Саме тому він не кричав на студентів, щоб ті уникали або відступали. Різкі рухи могли налякати тварин. Більшість тварин ворогували з людьми, але найвищі рівні здавалося мали великий інтелект і деякі залишали людей у спокої.
Хоча це не завадило людям полювати на них за кристалами.
Дел сподівався, що учні принаймні знають ці основні знання і не намагатимуться напасти на звіра.
Бутон на спині звіра почав повільно відкриватися, відкриваючи рожевий центр. З рожевого центру також з’явилися шість виноградних лозинів, які піднімаються в повітря перед тим, як впасти на бік звіра.
Здавалося, що пазурі були живими і йшли дикою звіриною. Хоча дика звірина не рухалася, виноградини витягувалися з нирок, наче кінець їм не видно.
Одна з ліван добралася до учня, який стояв найближче до звірини. Кінець виноградної лози був трохи більшим і подібний на голову самої звірини, але все ще був зелений колір. Прямо зараз голова виноградної лози ширяла прямо перед учнем.
Його серце голосно билося, і тепер він закрив очі, сподіваючись, що якщо не зможе побачити звіра, то це якось заспокоїть його нерви.
Трохи підпаливши, нічого не сталося. Зрештою учень відкрив очі, і в цей момент головка виноградної лози розкрилася й приєдналася до учня.
Обома руками він вхопився за виноградну лозу і з усіх сил намагався її потягнути, але все було марно. Всасивання і липкість виноградної лози були занадто сильними, щоб він не міг вирватися.
Лоза підняла учня високо в повітря і попрямувала до тваринної пащі. Коли він відкрив пащу, було видно кілька гострих зубів. Звір укусив студента, і майже половина його тіла зникла.
- Всі біжіть! Це ворожа тварина високого рівня! - Крикнув Дел, втікаючи в якусь частину джунглів.
Більшість студентів вирішили йти за роботою. Це був інстинкт для студентів, коли під час необхідності покладатися на дорослих, які були там. Тим більше, що Дел був їхнім вчителем і мав бути поруч з ними.
Звір продовжував використовувати свої ліани, щоб схопити найближчих учнів і коли вони кричали від болю та називали себе на допомогу своїх вчителів. Дел закрив очі і намагався не звертати на них уваги.
- Якщо я повернуся і спробую врятувати їх зараз, ми всі можемо загинути. Це правильно - сказав він собі.
Студенти, які отримали перевагу, змогли створити дистанцію між ними та звіром. Звір усе ще не рухався і був зайнятий тим, чого він міг зловити.
Однак Дел, втікши по джунглях, зрозумів велику проблему. Сигнал лиха, посланий з вахти, був лише сигналом для сержантів.
Як вже згадувалося, GPS-трекер та інші функції годин не працювали добре або взагалі не діяли на інших планетах. Навіть сканер міг працювати тільки з технологією головного сканера, який тримав Дел.
Система була створена так, щоб під час подач сигналу сержанти могли визначити від якої команди надходять сигнали. Потім вони направляться в ту сторону. Але якщо Лео або Фей відправляться туди зараз, їх там вже не буде, і вони поняття не будуть мати, куди Дел чи інші учні пішли.
Але зараз у них не було вибору. Раптом знову почувся гучний звук наближення кроків. Звір був у русі і вже прикінчив свою закуску.
Група Квінна рухалася досить швидко і йшла відразу за роботою. Пітер підняв Лейлу і тримав її на руках, в той час як Сія, наскільки дивно, не відставала від них.
Фекс і Квінн не бігали на повній швидкості, намагаючись триматися позаду Деля. Не знаючи, що у справі немає ніякого плану.
Студенти, що стояли позаду, чули, як гукоподібні кроки стають дедалі голоснішими і гучнішими. Зрештою спокуса перебралась. Вони обернулися і були спіймані однією з лиан.
Деякі учні були трохи розумніші у своїх рухах і плутали між деревами, що заважало звірині ловити їх. Однак, вони не зробили нічого, щоб сповільнити тіло головного звіра, оскільки воно продовжувало бульдозером прокладати собі шлях через дерева.
Коли Дел минув ще одне дерево, вони зрештою вийшли на відкрите місце. Видно, що з’явилася маленька вертикальна стіна — виноградні лози. Мабуть, на схилі гори. Делег думав про те, щоб піднятися на нього, але їм потрібно трохи часу, аби вилізти нагору і до того часу звір затягне їх.
Відкрите місце було досить великим, зліва і справа простягалися дві стежки, але вони були злегка нахилені вгору по схилу, і Делу не подобалися їхні шанси обігнати звіра.
- У нас немає вибору, ми повинні повернутися і битися! - Крикнув Дел.
Приблизно 40 студентів усвідомлювали серйозність ситуації. Вони повернулися обличчям до джунглів, з яких щойно вийшли, і приготували свою зброю та здібності.
Через кілька хвилин дикий звір зі гуркотом прорвався крізь натовп.
- Якщо ми хочемо жити, мені, можливо, доведеться боротися зі всім, що в мене є, - сказав Квінн.