Глава 181. Лоґане діє!
Почувши, що сказали Пітер і Ворден, Лоґан не був шокований цим. Його розум працював інакше, ніж у інших. Він дуже рідко відчував якісь емоції, такі як смуток або шок. Тільки коли він вперше відкрив для себе комп'ютери та програмування, він почав відчувати емоції радості і збудження.
Тож його реакція на почуте була ненормальною, м'яко кажучи, він відчував, що йому потрібно більше інформації, перш ніж дійти логічного висновку. До цих пір він знав тільки трьох студентів-Вордена, Квінна і Пітера.
Найбільше в розмові йому запам'яталися слова "збити ще раз". Потім Лоґан увійшов у свій комп’ютер і почав отримувати доступ до шкільних серверів. Щоразу, коли він натикався на секретну інформацію або голив у системі безпеки, то клав руку на комп’ютер і закривав очі.
- Будь ласка, мені потрібна ваша допомога, ви впустите мене? - Запитав Лоґане.
Через кілька хвилин він вже був у шкільній системі. Від початку нового семестру було зареєстровано дві смерті студентів, одного з яких звали Брендон, а другого — Ерл.
Проглядаючи теки, він також помітив, що на допит були викликані два студента і один з них-Куїнн.
- Якщо ці троє, вони що, прикривають Пітера? Військові, можливо, завжди були близькі до своїх розслідувань, але ніколи не отримували потрібної особи. - Подумав Лоґане.
Це здавалося найбільш логічним висновок, але було декілька речей, які не мали сенсу. Вони не могли бути такими близькими, бо ніколи не знали один одного до прибуття сюди.
Якби вони не були безпосередньо залучені, то не було б ніякої потреби у покритті. А по-друге, чому їм знову треба було вбивати? Те, як Пітер заговорив, прозвучало як нещасний випадок.
Наступний, що Лоґан витягнув, було досьє на Фекса. Ім’я студента, який згадувався в їхній розмові.
- Тепер речі починають мати менше сенсу. - Сказав він.
Фекс був новим студентом, який пробув тут лише кілька днів і отримав дозвіл на відмову. З якоїсь причини між усіма цими людьми існувала якийсь зв'язок, але Логан ніяк не міг її знайти.
Його серце закотилося від збудження, викликаного таємницею, яка ось-ось відкриє. Він відчував те саме, що й тоді, коли працював над новою ідеєю, і нарешті знаходив недосяжний компонент, в його мозок доповнювався припливом дофаміну.
Було одне місце, де вони повинні були бути сьогодні ввечері, і це було пов'язано з Фексом. Перш ніж піти, Лоґан схопив круглий шароподібний предмет і почав щось регулювати своєю механічною рукавичкою.
***
Ворден догнав Квінна і дав йому інформацію про свою мету, сказавши, з якого класу вони були, а також які бойові класи будуть відвідувати. Судячи з часів доби, вони змогли здогадатися, ймовірно, де буде студент.
Квінн поїхав до одного з класів, щоб знайти свою мету. Ворден пішов чекати за межами гуртожитку, а Пітер-в їдальню.
Коли Квінн йшов коридором, де учні стояли біля дверей своєї класної кімнати, він використовував своє вміння перевіряти всіх, хто проходив повз. Ворден дав опис, але Квінн відчував, що використання його вміння оцінки дозволить йому швидше виявити потрібну людину в натовпі.
Щодо того, як переконати студента піти з ним, Квінн хотів перевірити дещо. Нарешті він побачив, що студент повертається в гуртожиток. Квінн швидко поплескав студента по плечу.
- У чому справа? - З обуренням сказав студент, повертаючись, але швидко змінив тон. - О, вибачте, чим я можу вам допомогти. - Сказав він зі слідами рум'янця на щоках.
Він ніколи раніше не бачив такого гарного студента, і його наче щось притягувало.
[Навик впливу активовано]
[Навик впливу ефективними]
- Йди за мною на відстані кількох футів і нікому нічого не кажи.
Студент кивнув і продовжив слідувати за Квінном.
Вордену було досить легко переконати свого учня зробити те, що він просив, показавши йому годинник і пригрозивши його вбити чоловіка, якщо той не слухається, і нарешті настала черга Пітера. Після вечері він бачив, як його мета піднімається і покидає це місце, але також був з кількома своїми друзями.
Але Пітеру вдалося зібратися з духом і стати перед студентом.
- Я тут, щоб передати повідомлення, - сказав Пітер. Генерал Дюк попросив мене негайно доставити тебе.
Він погодився залишити своїх друзів і пішов за Пітером. Поки все йшло добре для Пітера, студент слідував за ним і запитував про що генерал хоче його бачити. Щоразу, коли його запитували, Пітер відповідав, що генерал ніколи не розповість такому низькому рівня, як він, інформацію про те чому.
Але проблеми почали виникати, коли студент зрозумів, що Пітер веде їх не в кабінет, а до кімнати гуртожитку.
- Куди ти мене ведеш? - Запитав він.
- О, мені просто потрібно захопити кілька речей з моєї кімнати, які я забув, - відповів Пітер.
- Мені здалося, ти сказав, що це терміново! - Студент вже почав дратуватися на Пітера. Це було погано, тому що навколо все ще було кілька студентів, які поверталися до своїх кімнат гуртожитку після виходу з їдальні.
Не схоже, щоб Пітер міг вирубати його прямо тут і зараз.
- Тут якась проблема. - Голос сказав.
Коли студент обернувся, він побачив учня, якого не впізнав, і раптом його очі загорілися червоним.
- Йди до кімнати 224 і чекай там, - змакував Фекс, і студент виконав прохання.
- Дякую, але чому ти тут? - Запитав Пітер.
- У мене було передчуття, що хтось з вас може зіпсувати план, і я вибрав саме тебе. Я стежив за тобою ще з їдальнею.
Вони вдвох проникли в кімнату Фекса і зв'язали студента. Потім вони сиділи мовчки і терпеливо чекали інших.
Поки Фекс не порушив мовчання. - Не хвилюйся занадто сильно, як тільки це буде зроблено, ти еволюціонуєш і більше не будеш зобов'язаний робити такі речі. Чесно кажучи, я не розумію чому твій господар не підготував все це заздалегідь.
- Ну, він не знав, що все так вийде. - Відповів Пітер.
- Що ти маєш на увазі? - Запитав Фекс.
Але перш ніж Пітер встиг повідомити більше подробиць, пролунав стук у двері.
Квінн з'явився першим, а Ворден - всього через кілька хвилин. Вони зробили ту ж процедуру, що і минулого разу, і дозволили Фексу зв'язати двох інших студентів. Тепер на підлозі лежали троє студентів.
- Ну що, ти готовий? - запитав Фекс.