Розділ 161. З правого боку?
Квінн і Ворден повернулися до своєї кімнати в гуртожитку, намагаючись йти не надто швидко. Вони не хотіли ще однієї ситуації, коли студент побачить їх по коридорах і приверне увагу до них та змусить виглядати підозрілими.
Але коли вони йшли коридорами, їхні голови крутилися по - різному. Квінн більше не відчував зв'язку між собою і Пітером, в той час як Ворден лаявся за те, що не переконався, чи Пітер та Лейла у порядку. Він просто ніколи не думав, що Пітер так швидко зголодніє, він з'їв Ерла тільки вчора.
Нарешті вони вийшли з кімнати і, відкривши двері, спочатку побачили розбите вікно та розкидані по підлозі осколки скла.
- А де ж Лейла? - Запитав Ворден. - Ти ж не думаєш, що Пітер вже... з'їв її?
Але якби це було так, Квінн отримав би повідомлення від системи і крім того, в кімнаті не було видно крові.
І тут вони почули тихий схлипуючий звук, що доносився з одного із кутів. Коли вони повернули голови, щоб побачити звідки долинає звук, то побачили Лейлу, яка згорнулася калачиком і ридала в куті.
- Фух. - Квінн зітхнув з полегшенням. - Ти все ще жива.
Лейла підняла очі і помітила, що вони повернулися разом.
- Де ви були! - Лейлі сказав з сердитим тоном. - Я не можу повірити, що ти залишив мене одну, ти ж знаєш, я недостатньо сильна, щоб впоратися з чимось подібним.
Було очевидно, що Лейла була шокована. Квінн зробив усе можливе, щоб заспокоїти її. Він дивився, як вона висхлипує і не знав, що робити в такій ситуації, він ніколи раніше не зустрічав плачучої дівчини.
Потім у його голові спалахнуло спогад, який він майже забув. Коли йому було лише три роки, Квінн загубився від своєї матері в супермаркеті. У той час здавалося, що це місце зовсім інше. Він почувався самотнім і переляканим, коли мама нарешті знайшла його. Вона міцно обняла його, і всі погані передчуття розвіялися.
Квінн щільно обгорнув руки навколо Лайли. - Все гаразд, Не хвилюйся, Лейло, я шкодую про все це. Це все моя провина, я повинен був знати краще. - Сказав Квінн.
Хоча Лейла була налякана, вона не очікувала, що Квінн зробить щось подібне. Оголошення було приємним та теплим і нагадали їй про сім’ю. Але що насправді робило все ще краще, так це вираз обличчя Вордена.
З якоїсь причини, коли Ворден побачив це, на його обличчі з'явився вираз занепокоєння. Лейла подумала, що вона могла бути ревнивою через її близькість до Квінна. Але насправді Ворден турбувався про Сіль. На щастя, Сіл спокійно спав у темній кімнаті і не бачив цієї сцени.
Оголошення тривало ще деякий час, поки Лейла не відчула себе незручно. Це було тому, що Квінн не був впевнений у великій кількості часу, щоб обійняти когось.
- Квінн, тепер я в порядку. Ти можеш відпустити мене. - Сказала Лейла, витираючи з обличчя позосталі сльози.
- Лейло, ти повинна розповісти нам, що сталося, де Пітер? - Запитав Ворден.
Лейла пригадала події того часу, коли вони були удвох, сказавши, що це сталося не так давно, минуло близько 15 хвилин. Це співпало з тим, коли Квінн відчув, що зв'язок між ними втрачено.
- Якщо він зовні, я долше піти і знайти його, поки у нас не виникла ще одна проблема. - Сказав Квінн.
- Це погано. - Сказав Ворден. - Тим більше, що вони вже підозрюють нас, ми не можемо впоратися з такою ситуацією прямо зараз.
Потім Квінн почав збиратися, щоб вийти з кімнати. - Ви двоє залишайтеся тут, а в найгіршому випадку я зможу використовувати своє вміння тіні щоб сховатися. Крім того, навіть якщо хтось і бачив мене, він не дізнається, хто я такий.
- Почекай! - Крикнув Ворден. - Я йду з тобою. Якщо Пітер такий, як каже Лейла, тоді я тобі знадоблюся. Нам просто доведеться виконати план Б.
Куіна це не подобалось, і мені було неприємно. Що б не сталося, він не хотів слідувати плану Б, незважаючи ні на що, але прямо зараз, який у них був вибір?
- Гаразд, ходімо звідси. - Сказав Квінн. - Лейла, буде краще, якщо ти повернешся до своєї кімнати. До того ж, приготуй мені трохи крові, вона може знадобитися для мене, коли я повернуся.
Лейла кивнула, і вони вдвох спустилися вниз.
- Квінн, іноді мені здається, що ти занадто хороший для цього світу. - Подумала Лейла. Коли Лейла залишила уламки скла, то вирішила піти до своєї кімнати в гуртожитку.
Вона постукала кілька разів перед тим, як увійти, роздумуючи, повернулася Ерін чи ні. Вона не пішла, і коли вона увійшла до кімнати, її ніде не було видно.
Через ліжко вона витягла маленький скриня з цифровим замком. Після введення коду розпізнавання скриньку відкрився, і вона дістала звідти предмет у формі кулі. Потім вона принесла м'яч з собою до дверей кімнати, щоб почути, якщо хтось увійде, і швидко сховати його назад.
Натиснувши на верхню частину кульки, вона запалила його і почекала кілька секунд аж поки світло не загасило.
- Здрастуйте, агент 84, у вас є ще одна доповідь?
- Так, мем. Я хочу повідомити вам останні відомості про доповідь, яку я вам представила раніше. Виявляється, те, що я вважала добрим для нашої справи, виявилося не таким вже й хорошим. Я пришлю вам всі подробиці пізніше.
- Мені боляче це чути. - Сказав жіночий голос, що доноситься з кулі. - Я сподіваюся, що ви отримаєте задоволення від вашого часу, який залишився в школі, продовжуйте виконувати початкову місію. І ще на одній ноті. Містер Тру Дрем скоро відвідає базу. Ми не впевнені, які кандидати будуть обрані цього разу, але не хвилюйтеся занадто сильно, якщо ви будете вибрані.
- Приняла. - Відповіла Лейла.
- Та буде з тобою чистота.
Лейла відповіла, що це було примусово.
- Квінн, я сподіваюся, що роблю правильно не тільки заради себе, але й для всіх інших, - подумала вона.
***
Як тільки Квінн і Ворден проминули шкільні ворота, вони були вільні втекти й побігти. Тепер, коли солдати та охоронці стояли далеко від очей. Вони вийшли на стежку, і здавалося, що там нікого немає. Можливо, тому що наближався комендантський час.
- Ворден, я піду вперед, мені здається я уловив запах Пітера. - Сказав Квінн.
- Запах Пітера? Ти що, собачка? - Саркастично помітив Ворден.
Але в наступну секунду тінь облямувала тіло Квінна, і незабаром його змінила чорна фігура з маскою на обличчі та тваринним спорядженням на руках і ногах. Він зник у ночі і помчав до лісу.