Голова 130. Битва з Далеками
Далі у пустелі Квінн прослизав по пухкому піску, прямуючи до криниці з водою. Краплі пота стекло з його лоба, падали на пісок і висихали миттєво, ніж він встиг зробити хоча б крок. На щастя, він не відійшов надто далеко від колодязя.
Проблема була в тому, що він відчував себе дуже слабким і він почав відчувати себе слабше з кожною хвилиною, це змушувало його рухатися все повільніше і повільнішим.
- Можливо, терпіти сонячне жар було не такою вже гарною ідеєю, - подумав він.
Незважаючи на те, що його показники були кращими, ніж у нормальної людини, він насправді відчував себе слабшим, аніж нормальна людина. Єдина причина, яку він міг придумати, щоб пояснити це, полягала в тому, що сонце, здавалося, було сильніше на цій планеті, ніж на землі і на Красній кравальної планети , Де була ніч протягом півгодини.
Його окуляри MK тепер майже повністю відновилися і він не міг дочекатися, щоб нарешті використовувати свій тіньовий плащ. Але перш ніж він зміг активувати навички, Квінн отримав тривожне повідомлення від системи.
[Двильне перебування на сонці було підтверджено]
[Ваше тіло ослаблено ще більше]
[Уся статистика тепер зменшить на 80 відсотків]
- Якого хріна? - Крикнув Квінн. - 80%?
У цей момент Квінн впав на коліна, і все його тіло поступово почало слабнути. Крім того, він відчув легке поколювання шкіри. Здавалося, що поверхня його тіла горіла і тепер його шкіра неймовірно зуробила майже по всьому тілу.
- Що зі мною відбувається? Система! Допоможи! Будь ласка, поясни! - Крикнув Квінн самому собі.
- Тепер ти вампир. - Відповіла система. - Хіба ти не пам'ятаєш, що читав всі ці вампірські фантастичні книги? Звичайно, якщо ти залишишся на вулиці і надто довго перебуватимеш у стані сонячного проміння, то це матиме погані наслідки.
- А що буде, якщо я залишуся на сонці занадто довго? - Простоал Квінн з стурбованим виразом обличчя.
- Ну, ваша статистика буде продовжувати зменшуватися все більше і більше, поки, врешті-решт, ПУФ! - Система сказала недбало, як ніби це не турбувало систему взагалі, начебто це мало ніякого значення для неї.
- Ну, я більше не можу цього виносити, Я не хочу з'ясовувати, що означає ПУФ!
[Навик активовано тіньовий плащ]
Тінь біля основи його ніг почала повільно оточувати його, рухаючись від підошви ноги до самої макушки голови. Зрештою він перетворився на розмиту тінь під променями сонця. Він став схожий на людську фігуру, ткану з тіней.
Тоді як це вміння активовано, іншим людям важко його помітити і він найкраще працював у темряві або серед тіней. Але в пустелі це змусило його стирчати, як хворий палець.
Квінн відчув, що його енергія повільно повертається в норму, і тепер він міг використовувати своє тіло так, як він може це робити зазвичай.
[Стастика повернулася в нормальний стан]
Його окуляри MK не повністю відновилися, Квінн не турбувався про це, він повертався до своєї групи, Ерін і Ворден могли захистити його поки його окуляри МК цілком не відновилися. А поки що йому не потрібно було використовувати свої здібності в бою. Тому зараз він не надто турбувався про це і намагався наздогнати інших якомога швидше.
***
- Далки, ти впевнений? - Запитав Ворден.
Але перед тим як дати відповідь, вони раптом побачили чорну фігуру в небі. Він рухався в їхньому напрямку, приземляючись прямо у центрі колодязя з неймовірною швидкістю. Він врізався у великий металевий механізм, змусивши його розлетітись на частини.
Пил і пісок піднялися всюди, закривши місце посадки Далеки з поля зору. Коли піднято пилку і бруд, вони почали осідати, то бачили Даліки, що стояли посеред уламків.
- Що це за сміття? - Сказав Далки, піднімаючи шматок металу, який відламався. - Це не притулок.
Потім вони подивилися на людей, які привели його сюди. Перед ним стояли четверо студентів.
- Ви повинні сказати мені, де знаходиться притулок.- Сказав Далеки, вказуючи на шматок металобрухту поруч з Лейлой.
- М-ммми-ми? - Вона запнулася. - Я ... це ... Це там, - сказала вона, але не змогла стримати заїкання, тому що тремтіла від страху перед цією істотою.
- Дякую, але боюся, ніхто не повинен знати, що я був тут. Потім він випрямив металевий шматок у своїх руках за допомогою кігтів. Потім, використовуючи кінчики пальців, він розрізав верхню половину списа для створення нимпровізованого.
- Я не повинен провалити свою місію. - Сказав він, кидаючи спис в бік студентів.
Ворден відразу з’явився перед групою і створив крижаний бар'єр.
- Ні! Цього буде недостатньо! - Сказала Ерін, все ще лежачи на землі. Потім вона підняла руку і допомогла Вордену побудувати за нею ще одну стіну, зробивши її якомога товстішою, використовуючи останні залишки своєї сили.
Імпровізований спис пробував першу крижану бар’єру, трохи сповільнивши рух, але потім почав бити наскво і вдарилось об другу стіну.
- Мені потрібно допомогти. - Подумала Лейла, зосередившись з усіх сил намагаючись сповільнити рух списа.
Крім того, Пітер кинувся вперед, туди, де була крижана стіна.
- Пітер, що ти робиш, стережися! - Крикнув Ворден.
- Я теж можу допомогти! - Крикнув у відповідь Пітер. Відразу за другою крижаною стіною Пітер поклав обидві руки на землю, і в цьому місці шматок землі почав повільно підніматися, зрештою створюючи третій бар'єр. Коп’є продовжувало проходити крізь кожну з трьох стін, аж поки його наконечник не просунувся через земляну стіну. Потім, нарешті, спис перестав рухатися.
- О! Схоже, вони нарешті почали трохи навчати вас, землян. - Сказав Далки. - Можливо, нам потрібно знову почати цю війну перш ніж ви, земляні, станете ще сильніше.
- Сил! Нам потрібна ваша допомога прямо зараз! - Сказав Ворден.
- Ні! - Крикнув у відповідь сил.
- Якщо ти цього не зробиш, ми всі помремо.
- Ти сказав, що відвезеш мене до Квінна. Я навіть не бачу тут ніякого Квінна! Навіщо тобі брехати мені? Ти брешеш мені, як і всі інші? - Запитав Сил.
- Просто не звертай уваги на столяра! - Сказав Ратен. - Дозволь мені взяти управління на себе. У нас немає часу.
Ворден негайно залишив крісло і дозволив Ратену зайняти його місце.
Потім Далки рвався вперед, і в цей момент Ратен поклав обидві руки на землю, а крижаний слід матеріалізувався, прямуючи прямо до ніг Даліки.
- Эй, урод! - Закричав Ратен на Далеки, намагаючись спровокувати його. - Коли ця потворна тварюка перестане рухатися, стріляй в неї всіма стрілами, які у тебе є! - Крикнув він Лейле.
Хоча Лейле не дуже сподобалась раптова зміна тону у голосі Вордена, вона зовсім не скаржилася.
Через деякий час Далки вже ламали голову. Але це не забарилось. Коли лід торкнувся його ніг, він продовжував бігти вперед, ламаючи крига з величезною силою.
Лейла не знала, що робити далі. Вона намагалася змінити напрямок стріли за допомогою своїх сил, щоб зробити її непередбачуваною, але здавалося, що Далекки взагалі не звертають на неї уваги.
Зрештою, вона направила стрілу прямо в стегно Далки. Але стріла просто відскочила, не залишивши навіть подряпини. Все, що у Лейли було, це кілька стандартних сталевих стріл, які були тільки такими ж твердими, як звичайні кулі, здавалося, ніби їй принаймні знадобляться звірні постріли, щоб завдати рані Далки.
- Чорт забирай! Ратен крикнув: - Давай приготуємо шашлик з ящірки -, використовуючи обидві долоні, він випустив величезну стручку вогню в бік ящірок. З плином часу полум’я стало все більше й менше, аж поки не охопило цілу територію Давки.
Вони більше не чули кроків всередині палаючого багаття, через цю групу думала, що атака була успішною. Але потім інтенсивність полум'я почала зменшуватися з страшною швидкістю, ніби її щось засмоктало.
Все полум'я текло до Даліки, наче це був вакуум, рухаючись одним потоком прямо до рота Далки.
- Дякую за обід. - Я вже багато років не їв нічого смачнішого.
- Це безнадійно.- Сказала Ерін. - Воно занадто сильне. Ми всі помремо. і навіть у Вордена був стурбований вираз обличчя.
[Навик активовано тіньову порожньу]
Простір навколо них почав окутатися темною тінню. Група виглядала збентеженою, оскільки вони поняття не мали, що відбувається.
- Це сила Далки? - Запитала Лейла.
- Ні, я ніколи не чув про щось подібне.
Сам Далекки був так само здивований, як і вони. Що ж це було, що оточувало всю цю область разом з ними?