Розділ 122. Аварійна посадка
Коли Пітер почув кроки в маленькому будиночку, він швидко зрозумів, що йому нікуди втікати. Це була маленька кімната з єдиним входом, і двоє чоловіків, які стояли перед ним, повністю перешкодили йому шлях. Він був у пастці.
- Тепер тобі буде легко і приємно, - сказав Бен. - Все, що нам потрібно - це кристали у твоїй сумці.
Потім Пітер потягнувся до земного палиці, який був покладений йому на спину, і витягнув його перед собою.
- Серйозно? - Сказав Бен, дивлячись на цю штуку. - Послухай, ми можемо зробити це або легким шляхом, або важким. Я дійсно не хочу завдавати болю іншим, як деякі з цих хворих психопатів, все, що я бажаю, це хороший результат на тесті.
Як тільки Бен ступив вперед, Пітер підняв земний стовп в обличчя Бенеа, а потім, використовуючи свою здатність, перетворив його кінець на гострийкон.
- Будь ласка... - сказав Пітер. - Давай не будемо цього робити, якщо ти забереш кристали. Вони зненавидять мене ще більше. - Сльози тепер вже помітно текли по його обличчю і падали на землю.
- Вони і так ненавидять мене занадто сильно, я просто не можу дозволити їм ненавидіти мене більше. - Вигукнув Пітер.
Пітер стояв твердо, не дозволяючи копію зрушитися. Він був направлений на Бена, який стояв перед іншою людиною трохи нижче його підборіддя.
- Слухай, тебе ж звати Пітер, так? - Сказав Бен.
Раптом обличчя Пітера трохи змінилося, коли він почув своє ім'я.
- Ти знаєш, чому я знаю твоє ім'я, ми з військових, Дюк був тим, хто дав нам всю інформацію. Я обіцяю тобі, що Дюк винагородить тебе, якщо ти передаси нам ці кристали.
Хоча Бен і його група дійсно належали до військових та час від часу допомагали Дюку. Дюк не просив нічого подібного. Бен знав, що використання його імені викличе реакцію Пітера. Низькі рівні завжди опинялися в руках Дюка так чи інакше, і це було те ж саме для нього.
Але коли Пітер зрозумів, що Бен бреше, то вже знав, як він не скаже нічого. Він міг би попроситися Дюку, але що він буде робити, що буде піклуватися про користувача здібностей першого рівня, в той час як Бен був четвертим рівнем.
Помітивши зміну в очах Пітера, Бен вирішив, що його слова увінчалися успіхом, але коли він знову ступив вперед, то хотів завдати удару.
- Я ж сказав, що нікому не дозволю їх забрати! - Крикнув він.
Коли спис був висунуто вперед, один з друзів Бена підняв руку і разом із ним постала земляна стіна. Стіна зігнувся, щоб зловити спис у центрі і зламати його навпіл.
На відміну від людей високого рівня, Пітер міг керувати землею лише тоді, коли торкався її. Побачивши стіну перед собою, він негайно кинувся вперед і доторкнувся до неї. Використовуючи свою здатність, він створив багато шипів, які стирчать з іншого кінця.
Пітер закрив очі, чекаючи почути крики на іншому кінці, але вони так і не роздалися.
Замість цього, через декілька секунд величезна дубіна була розмахнута і розбила стіну на шматки, також вдаривши Пітера та відправив його назад. Удар був настільки сильний, що Пітер не просто врізався у стіну, а змусив її ломитися і тепер лежав зовні, покритий обламками.
Стіна була не дуже міцною і стійкою через багаторічний спад, і вона теж була недостатньо добре побудована. Але щоб пробити людину через таку штуку, потрібно було великої кількості енергії.
- Яка марна боротьба, - сказав Бен, проходячи через діру в стіні і дивлячись на Пітера, що лежить на землі.
Пітер був у повному стані, з рота в нього текла тонка струйка крові, а все обличчя і волосся були покриті обломками стіни.
- Будь ласка... Не треба ... Ненавиджу мене... - Сказав Пітер.
Пітер мав повний бардак в голові, він навіть не знав, де зараз знаходиться і хто перед ним.
- Вибач, Пітер, але так вже влаштований світ. - У цей момент Пітер знепритомнів.
Бен порався у сумці Пітерса і взяв 15 кристалів, отриманих під час вчорашньої експедиції. Потім вони також взяли грошову картку Пітера, яка була білого кольору, найнижча карта, яку ви могли отримати.
Вони вирішили залишити все інше — харчові таблетки, очищувачі води та засоби першої допомоги. Хоча вони були злодіями, але просто робили те, що пропонує система, однак не мали холоднокровних убивць.
Бен і його друг вирішили, що вони підуть у притулок разом, але перш ніж повернутися вони зупиняться в оазисі, щоб полювати ще на кількох зубастих черв’яків. Це було місце зустрічі, щоб зустрітися з іншими трьома, які пішли за Квінном.
Поки вони йшли, один з них помітив у небі щось велике і чорне, що наближається до них. Воно літали в повітрі, і здавалося, що чорний дим йшов ззаду.
- Що це таке? - Запитав один з них.
- Не знаю, я думаю, що це космічний корабель, але я ніколи раніше не бачив такої конструкції? - Відповів Бен.
Чорний об'єкт наблизився, і він був приблизно того ж розміру, що й велика машина. Зрештою корабель розбився прямо перед ними в пісковій пустелі. Він продовжував кружляти по піску і прямував прямо до них.
- Геть з дороги! - Крикнув Бен.
Великий чорний корабель продовжував трястися і петляти по піску, поки нарешті не зупинився метрах в 50 від них.
Космічний корабель був чорним, але не схоже, що він був зроблений з якогось металевого матеріалу, як земні кораблі. Замість цього зовні було вибоїсто і схоже на луску. Наче його вирізали, використовуючи зовнішність тварин. Потім у центрі з'явилася овальна сфера.
Але скло було занадто товстим, щоб бачити крізь нього.
- Як ти думаєш, з ними все гаразд? Їм пощастило, що корабель не вибухнув. Цікаво, що сталося? - запитав він.
Але в той час як друг Бена поняття не мав, що це було, Бен помітно тремтів від страху. Він вже бачив зображення одного з них раніше.
- Біжи, біжи! - Крикнув Бен.
Сфера, схожа на форму, відкрилася і з неї вийшло те, що було відомо як Далекки.