Розділ 109. Лоґане жанник
Прямо перед школою, біля головних воріт, тільки що сталося щось несподіване. Лейла з усіх сил намагалася встати, бо щойно почула кілька слів, які пролітали по губах Вордена.
- По-перше, я хочу попросити тебе трохи відійти.
- Я кажу тобі, давай вб'ємо цю сучку прямо тут і зараз, - сказав Ратен.
- Послухайте, я намагаюся бути розумним. Кинь, Квінн сказав, що ти можеш мені допомогти.
Щоразу, коли вона дивилася на Вордена, то пригадувала собі його душу. Це не було добрим відчуттям, і її почуття все ще покривали скрізь кожного разу, коли він наближався. Якби не той факт, що Ерін стояла поряд з нею, вона б втекла, як тільки побачила його.
Але вона повинна була визнати одну річ. Ворден, з якоїсь божевільної причини, здавалося, щиро дбав про Куінне.
Незабаром вони вдвох відправляться в портал. Важливим було те, що вони намагалися там надолужити втрачене.
Вона зітхнула і здавалась.
- Гаразд, що таке?
- Взагалі-то це пов'язано з Пітером. Квінн сказав, що ви двоє розмовляли з ним, поки ми були на іншій планеті, вам вдалося щось із нього витягти?
- Ні, я можу сказати, що ми цього не зробили, схоже він чогось боїться. Навіть коли Ерін погрожувала йому. Це означало, що його страх був більш серйозною проблемою ніж Ерін. - Сказала Лейла.
- Ну, я не думаю, що ми зможемо щось витягнути з Пітера прямо зараз, він зламаний більше, ніж будь-коли. Можливо єдине, що його стримує - це остання надія. Я сподівався, що він повернеться до людини, яка підштовхнула його до цього".
- Почекай, що? Ти хочеш сказати, що робиш все це навмисне? - запитала Лейла. - Я розумію, що він повинен бути покараний, але тобі не здається ти заходиш занадто далеко.
- Занадто далеко? - Ти навіть не знаєш, що там сталося насправді. Ти коли-небудь нападав кровосмок у світі, наповненому монстрів всюди?
- Кровосмок? Так і Квінн теж... - Тільки тоді, Лейла зупинилася, вона повернулася, щоб поглянути на Ерін. Вона так розізлилася в розмові, що зовсім забула про неї. Але коли вони обидва подивилися на Ерін, вона нахилилася, дивлячись на слід мурашок, що йдуть по підлозі.
Здавалося, вона була зовсім не зацікавлена у всьому цій розмові, який вели двоє.
- У будь-якому випадку, якщо ти нічого не можеш витягти з Пітера, спробуй знайти студента першого курсу на ім'я Ерл. Він був тим, хто крутився навколо Пітера до того, як все це почалося.
- Ерл, зрозумів, дякую за допомогу, - сказав Ворден. - О, перш ніж я піду, Ерін, не заперечуєш, якщо я доторкнуся до твоєї руки?
Ерін піднялася з землі і кілька секунд дивилася на Вордена. Коли вони вперше зустрілися, вона відмовилася. Вона просто думала, що він був слабким. Але вона швидко зрозуміла, що Ворден був одним з найсильніших людей в її класі.
- Сподіваюся, ти добре ним користуєшся, - сказала Ерін, простягаючи руку.
З допомогою її здібностей Ворден повернувся і пішов геть.
- Він міцний горішок! - Закричала Ерін, - навіть з моїми погрозами, він нічого не розкрив."
- Не хвилюйся, - сказав Ворден, посміхаючись у відповідь. - Я знаю декого, хто навчив мене кількох речей."
Ворден пішов назад до школи.
- Ей, Ратен, схоже, у мене скоро знайдеться для тебе робота.
Коли Лейла побачила, що Ворден йде, у неї була лише одна думка.
- Божевільний хлопчисько.
***
Квінн і Лоґан були в іншій частині шкільного будинку. Вони були в кімнаті гуртожитків, але стояли на поверсі прямо над місцем, де зазвичай спав Квінн.
Те, що вони жили в одному домі у гуртожитку означало, ніби навчалися в певному класі незважаючи на те, як Логан виглядав студентом середньої школи.
- Ми прийшли, - сказав Лоґане.
Квінн побачив, що двері менші і відстань між ними зросла.
- Що це за місце? - Запитав Квінн.
- Це VIP гуртожитку. Якщо ваша сім’я зробить щедрі пожертви до прибуття військ, ви отримаєте доступ у одну з цих кімнат.
Коли він відчинив двері, Квінн був вражений тим, що побачив перед собою. Кімната була вдвічі більшою за ту, яку він ділив з трьома людьми, і в ній стояла тільки односпальне ліжко.
Але його це не здивувало. Вся кімната була заповнена тим, що Квінн міг назвати тільки сміттям. Скрізь були купи металобрухту, а по всьому приміщеннях розкидані гаджети, маленькі космічні кораблі, контролери і таке інше.
У кімнаті було виділено дві речі. Одна з них складалась із великої трубки розміром з людину, яка, здавалося, була під’єднана до комп'ютера і мала великі трубчасті дроти, що свисають зверху, а прямо поруч з нею був VR-модуль. Один з тих, що коштують 100 000 кредитів.
Рідні Лоґана були рідкісними. Зазвичай, коли хтось ставав багатим, це було пов'язано з силою. Ті, хто має сильні здібності, заробляють гроші мисливською або захищають інших. Проте родина Лоґана була однією з небагатьох, кому вдалося нагромадити своє багатство, зробивши VR-ігуру і продав обладнання.
Було декілька інших сімей, які могли зробити те ж саме, наприклад компанії, що будували космічні кораблі і деяку зброю тварин. Але багато з них все ще працювали під дахом оригіналів.
Потім Логан сів у механічне крісло, з якого відразу виріс вантаж рук і почав робити йому масаж.
- Так в чому тобі потрібна була допомога? - Запитав Лоґане.
Квінн опинився в дивному становищі. Лейла і Ворден знали, що він вампір, але нічого не знали про систему. Тоді як Лоґан знав про систему, але не знав, що він вампір. Але через те, що Лоґа знав, здавалося більш зручним пояснювати системну сторону, а не вампірську.
- Я хотів запитати, чи не міг би ти зламати годинник для мене, дозволити їм відображати цифру, яку я хочу?
- Я міг би легко це зробити, але спочатку ти повинен сказати мені, навіщо?
Квінн трохи похитався. Він тільки що познайомився з Лоґаном. Спочатку він здавався симпатичним хлопцем, але кожен вбивця або божевільний в якийсь момент показував комусь привабливе обличчя.
- Мені здається, я знаю про що ти думаєш, ти боїшся, що якщо уряд дізнається про твої здібності, то спробує забрати тебе і припарювати. Ну, повір мені, я нічого не скажу ні уряду, ні військовим, ані будь-кому ще. Я буду чесний з тобою, Квінн, я не дбаю про тебе, і я піклуюся про людину, яка змогла ввести систему в твій розум. Щоб знайти цю людину, мені потрібно, щоб ти привів її до мене, і перш ніж це станеться, я нікому не дозволю забрати тебе.
Слова Лоґана здавалися трохи жахливими і різкими, але принаймні вони були чесними. На відміну від інших людей, де він не міг сказати, про що вони думають, Логан був абсолютно прозорий.
- Як ти знаєш, моя система має певний набір навичок, які дозволено використовувати в грі. Але справа в тому, що у мене дійсно є здібності. - Потім Квінн підняв тінь, перетворив її на гігантську руку і помахав Лоґану.
Якби не той факт, що Лоґан сидів, він би впав від шоку.
- Це ж означає, що ти оригінал?
- Не зовсім, ця здатність вже була у системі, але з якоїсь причини, як ти можеш бачити, - сказав Квінн, вказуючи на свій годинник. - Це не реєструється на годинниках.
Лоґана промайнула в голові тисячею думок, чому це могло статися. Його не дуже цікавила сама здатність. Усе це не цікавило його, але він хотів знати причину.
- З годинником все буде просто, але якщо я зроблю це для тебе, я хотів би попросити про продовження, - сказав Лоґан, дивлячись на дротову лампову машину.
Квінн спотів, дивлячись на цю штуку. Якщо він не збирався піддатися експериментам з боку військових, то Логан все одно б це зробив.
- Не дивись на мене так, це машина для гри. Ти дозволиш мені використовувати твої тіньові здібності в грі? - Запитав Лоґане.