Глава 85. Повернення в норму
На планеті Піолетік все ще стояла ніч, і так буде ще півроку. Дві місяця яскраво освітлювали притулок, показуючи ознаки битви, яка колись відбулася.
Всередині навчального центру, у куполоподібному будинку. Одинокий хлопчик стояв на колінах, по його обличчю текли сльози.
- Це дійсно був Квінн? - Запитав Ворден. - Що з ним сталося, він виглядав так ... ...
- Так. - Сказав Ратен.
- Заткнись! - Малюк закричав.
Потім малюк негайно залишив крісло в темній кімнаті, залишивши його відкритим для Вордена, щоб той знову взяв контроль на себе. Він встав зі стільця, пройшов у темне приміщення і сів на підлогу. Він обхопив руками коліна і почав розхитуватися взад-вперед.
Я зробив це знову, - пробурмотів він, — я поранив ще одного.
Тепер, коли Ворден знову взяв себе в руки, сльози раптово припинилися, він піднявся з землі і пішов вперед.
Ти ж знаєш, що він буде таким ще якийсь час, - сказав Ратен.
- Я знаю, але у нас є більш серйозні проблеми, про які потрібно турбуватися, якщо це дійсно Квінн, що з ним сталося, і чи можемо ми навіть допомогти йому повернутися?
Ворден зупинився, коли підійшов до розорованого тіла на підлозі. Від Яна залишились тільки дві ноги, відірвані нижче поясу.
- Ну, принаймні, тепер тобі не доведеться його вбивати, - сказав Ратен.
Потім він продовжував йти вперед по кривавому сліду. Звір забрав половину тіла, залишивши слід, по якому було легко йти.
- Гей, зачекай, перевір його штани. У нього був той просунутий кристал дикого звіра, хіба ти не пам'ятаєш. Тепер, коли він мертвий ми можемо взяти його.
Хоча Ворден не любив зневажати померлих і часто погоджувався з Ратеном, у цьому випадку він мав сенс не допустити такої дорогоцінної речі даром.
Люди мали різні здібності лише до восьмого уроня. Але навіть за 8-им рівнем між ними існувала різниця в силі, і найпростішою причиною цього були кристали тварин.
Обладнання, яке могло бути виготовлене з різних кристалів дикого звіра, мало великий вплив на одну людину. Це була головна причина чому група Чистів була такою загрозою від самого початку, навіть якщо вони вирішили не використовувати свої здібності.
Але після обшуку в штанах Яна такого удачі не було, і кристал не був знайдений.
- Ти дійсно думаєш, що це хороша ідея - слідувати за цією штукою?- Запитав Ратен.
- Мені потрібно подивитися, чи дійсно це був Квінн, ти ж знаєш, що якщо я цього не зроблю, малюк накаже нас.
Потім Ворден озирнувся і простягнув руку, тягаючи до себе один з стільців на трибунах. Він тримав його перед собою, як щит, коли йшов вперед.
- Як ніби це дійсно може щось зробити, ти бачив того ж монстра, що і я? - Пожалкувався Ратен. - Чому він поставив на чолі справи такого ідіота, як ти?
***
Кровосмок продовжував тягнути тіло Яна по підлозі у пошуках безпечного місця, де можна було б поїсти. Він повертав і погортав кілька коридорів, поки нарешті не досяг приміщення, схожого на кімнату відпочинку.
Коли він підійшов до однієї з кімнат, перед ним були металеві двері, які блокували його, а поруч була ще одна машина з кодом доступу. Звір подивився на двері і пнув її з усіх сил, тому двері відлетіла в задню частину кімнати.
Кімната була порожня, тому що вона була призначена тільки для тимчасового перебування. Єдине, що там було - односпальне ліжко, раковина в кутку і письмовий стіл.
Потім він пішов до задньої стіни, перш ніж сісти. Він продовжував поводитися з тілом Яна, як із ганчіркою, повертаючи його, поки він не опинився в потрібному положенні, потім, нарешті, широко відкрив пащу, обкриваючи два великих клику, і укусив Яна в шию.
[35/100]
[42/100]
....
Поки звір продовжував смоктати кров Яна, екран повідомлення повільно піднімався вгору аж поки число не досягло 100.
[100/100]
[Затрачено достатньо крові]
[Трансформація тепер закінчиться]
[Ваш розум починає стабілізуватися]
Саме тоді, коли біль почав знову входити в тіло Квінна, тільки цього разу він почала повертатися до норми. Його кігтісті руки почали стискатися і приймати стару форму.
Його надзвичайно тьмяна шкіра пом’якшилась навколо тіла й обличчя. Його вуха більше не були гострими, зуби теж прийшли в норму, і, нарешті, в очах знову з'явилася білизня.
Коли його тіло прийшло в норму, він почав важко дихати і пихтіти. Все його тіло боліло, а в голові звенеле як божевільні. Потім в його голові почали мелювати образи, все, що він робив, поки був кровоссосом, навіть при тому, щоб він не контролював себе, він відчував, ніби був там на кожному кроці.
- Ворден, що він тут робить? - Потім в його голові почали мелювати нові образи, і, нарешті, він згадав, як розрізав людини навпіл.
Коли він відкрив очі, роздвенний біль у голові припинився, він подивився перед собою і побачив наполовину розорваного з'їдену людину з двома великими колотними ранами на шиї.
- Це був я!
[Перший убитий чоловік]
[Обнаручний користувач]
[Награда: миттєве підвищення рівня]
Хоча Квінн все ще був шокований тим, що вбив людину, він не мав багато часу думати про це, бо його повідомлення відразу вразила звістка і їх було більше.
[Поздоровляю, ви тепер 10-го рівня]
[Еволюційний процес почався!]
- Процес еволюції?
У цей момент серце Квінна забилося сильніше, ніж раніше, його вени по всьому тілу почали проступати, коли кров хлинула через них. Квінн відчував кожну частину його тіла, але це не було приємним відчуттям. Він відчував, що його кров була зроблена з шипів, і коли вона проходила через його тіло, він відчув, як вона розриває все на частини.
У цей момент були виголошені кроки до кімнати Вордена.
- Квінн?