Глава 64. Відбивайся!
У ніч перед інцидентом, коли Квінн міцно спав і чекав повернення двох інших учнів, Пітера викликала група першокурсників. Вони додали його як друга на його вахті комунікатора і були у змозі послати повідомлення всякий раз, коли вони хотіли подзвонити йому.
Того вечора вони попросили про зустріч біля будинку, де стояли п’ятеро першокурсників, у тому числі Ерла.
- Отже, я бачу, що твої друзі, схоже, все ще довіряють тобі, і тобі вдалося потрапити в їх команду? - Сказав Ерл, піднімаючи руку, щоб поглянути на годинник. - О, хіба я не сказав, що ми зустрінемося тут у вісім тридцять? Схоже, ти спізнився на пару хвилин.
Потім двоє першокурсників кинулися до Пітера і схопили його. Один з них тримав його руку за спиною, а інший праворуч.
- Боюся, запізнення на дві хвилини означає два пальці. - Потім Ерл взяв один з пальців Пітера.
- Почекай, вибач, мені потрібно було бути обережним, я повинен був переконатися, що Ворден не переслідує мене, як ти просив. - Вигукнув Пітер.
- Добре, добре, я буду великодушний, - сказав Ерл, наданувши на палець. Перш ніж Пітер встиг закричати від гніву, він прикусив мову, боячись, що вони можуть зробити щось набагато гірше, якщо хтось почує його.
Інші глядачі здригнулися від цього видовища. Хоча вони допомагали Ерлу, але трохи побажали його. Це було ненормально для того, щоб хтось міг так легко ранити або ламати чиїсь кістки, але Ерл був в змозі постійно робити це легко, наче це нічого не означало.
- Тоді тільки один палець, але ти ж знаєш, що буде, якщо ти знову запізнишся, - сказав Ерл, коли один з першокурсників підійшов і почав лікувати пальця Пітера.
Коли студент зцілив палець Пітера, він відчув, що тіло Пітерів тремтить. Його очі були напівмертвими, хлопчик хотів сказати, що йому дуже шкода, але знав, як саме це зараз світ.
Все, що він мав - це здатність зціляти, у нього не було бойових здібностей, і в нього немає іншого вибору, крім як слідувати за тими, хто сильніший його, інакше в цій ситуації це був би він, а не Пітер.
- Я викликав вас сюди, тому що генерал хоче зустрітися з вами, - пояснив Ерл.
Потім група першокурсників, у тому числі Пітера, почала супроводжувати його по всій школі. Саме тоді Пітер помітив, що вони покинули будівлю кампуса першого курсу і увійшли в будинок другого курсу.
Але замість того, щоб пройти через головний вхід, вони увійшли крізь чорний хід і піднялися по сходах аварійного виходу. Подорож була довгою, але зрештою вони дісталися до однієї з приватних кімнат для студентів другого курсу.
Ерл постукав у двері, перш ніж увійти, і увійшов тільки тоді, коли почув голос.
- Войди - Сказав чоловік.
Коли вони увійшли в кімнату, там стояли стіл і два стільці навпроти один одного. На одному з таких сидів генерал Дюк, який відповідав за другий курс.
- А ти, хлопче, почекай зовні. Я б хотів поговорити з Пітером наодинці, - сказав Дюк.
Першокласники вийшли з кімнати і терпеливо чекали прямо за дверима.
- Розслабся, сідай, не бійся, - Пітер виконав прохання Дюка і сів на своє місце, але не міг не поставити собі питання, чому генерал попросив його про зустріч. Генерал був одним з найвищих членів у цілому місті, і лише один чоловік вище за нього був головним генералом.
- Схоже, ці люди зайшли з тобою занадто далеко. - Потім Дюк поклав свої великі руки на стіл і подивився Пітеру прямо в очі. - Пітер, а ти хотів би мати силу, щоб дати відсіч?
Раптом мертві очі Пітера трохи оживилися, коли він почув ці слова.
- Я переглянув твоє досьє, у тебе не було ніяких здібностей перед тим, як ти прийшов сюди, і коли ти пішов в школу ми дали тобі земні здібності. Зараз ти тільки на першому рівні, але я можу змінити це для тебе. - Потім Дюк витягнув кілька книжок з земних навиків і кинув їх на стіл.
- Я знаю, що ти копав гроші, намагаючись дістати їх у свої руки. З цим ти можеш вийти з діапазону потужності рівня 1, і з цим твої проблеми підуть. Ти міг би закінчити школу з хорошою оцінкою, приєднатися до компанії, щоб піти на полювання і заробити добру зарплату на решту свого життя. Звучить непогано, чи не так? - Сказав Дюк з широкою посмішкою на обличчі.
Пітер не міг відірвати очей від книжок з уміннями, що лежали перед ним. Ці книги були тими, якими володіли тільки військові. Тепер, коли Пітер мав земні здібності, він міг поліпшити свою силу лише за допомогою цих книжок. Тоді йому вже не доведеться жити в страху.
- Звичайно, такі речі не приходять безкоштовно, світ так не працює. Ці люди там працюють на мене, вони роблять те, що я говорю, і в відповідь я пропоную їм захист у школі та за її межами. І не тільки це, але вони отримують винагороду за те, що роблять добре. - Сказав він, піднімаючи одну з книг із навичок.
- Скоро ти відправишся на свою першу вилазку через портал, чи не так? Дозволь мені сказати тобі, що нещасні випадки трапляються постійно, і кожного року студент помирає на іншій планеті. Тепер є інформація, що, можливо, цього року хтось з вашої команди загине безвісти, ти розумний хлопчик, тому я думаю, ви можете зрозуміти, як я кажу. Тепер, можливо, цією людиною будеш ти, а може й ні. Отже, яка буде ваша відповідь?
***
Минулої ночі Пітеру було ясно, що говорить Дюк, або він зробить те, про що сказав Герцог, інакше він буде тим, хто загине, але метою ніколи не повинен був бути Квінн. Миша завжди була Ворден.
Коли Квінн закричав і якимось чином дізнався, що Пітер бере участь в цьому плані, він запаникував, не знаючи, як робити, і штовхнув Куінна у портал.
Тепер його руки тремтіли, коли він зрозумів, що сталося.
- Якого біса ти наробив! - Крикнув Ворден.
- Мені дуже шкода. Я повинен був це зробити!
- А що, дозволь мені здогадатися, тому що з тебе глузували? Тому що тобі погрожували? - Крикнув Ворден, продовжуючи йти до Пітера, в той же час Пітер відходив назад.
- А ти не думаєш, що Квінн переживає те ж саме, як і ти? Він такий же, як і ти. І ти думаєш, вони не намагалися погрожувати мені? Коли мене зв'язали і посадили на цю штуку. Ну і що, якщо вони вдарять тебе і замучать стікати кров'ю ти можеш чинити опір поки ти живий, ти завжди зможеш протистояти!
Потім Ворден вказав на червоний портал.
- Але те, що ти зробив, насправді послав Квінна на смерть. Незважаючи ні на що, від смерті вже не повернешся. Тепер він не може чинити опір. Ти навіть не намагався чинити опір?
Потім Пітер впав на коліна, тому що його розум був у безладді. Невже Ворден і Квінн справді знають, як це - жити його життям? Усе, чого хотів Пітер - це нормальне шкільне життя, щоб пройти його без будь-яких проблем.
І хтось пропонував йому це, можливо, він вибрав легкий шлях, але він не відчував цього. Він вже пройшов через свої власні страждання, перш ніж поступити в академію, і ще гірше тепер, коли він був у Академії. Чому він став мішенню для Ерла та інших?
Але була одна річ, показана Вордена, яка дійсно зачепила Пітера за живе. Він коли-небудь намагався чинити опір? Він завжди вважав, що це марно, результат вже був приречений.
Можливо, саме це спонукало Дюка та інших думати, що він був легкою мішенню в першу чергу.
І раптом Ворден схопився за голову. Він почав рухатися по всьому приміщення, качаючи головою, як божевільний.
- Я більше не можу контролювати його, Ворден!
- Ти повинен спробувати, якщо він візьме верх, хто знає, коли я знову отримаю контроль.
- Шок для нього занадто великий, а дивлячись на Пітера, він тільки посилює свої емоції.
Коли Ворден підняв голову, Пітер побачив, що його очі повні сліз і смутку.
Потім Ворден подивився в сторону портала.
- Ні, про що ти думаєш! - Крикнув Пітер
Потім Ворден повернувся і подивився на Пітера.
- Пітер, це для твого ж блага, але тобі краще сподіватися, що я не повернуся сюди живим!
Потім Ворден побіг прямо в червоний портал, і його тіло зникло з кімнати.