Глава 37 Я вибачаюся!
Коли Квінн повернувся до своєї кімнати в гуртожитку, то з подивом побачив, що ні Вордена, ані Пітера там немає.
- Вже майже комендантська година, цікаво, де вони пропадають так пізно?
Це було дуже прикро, бо Квінн сподівався або запитати Пітера, чи Вордена, що саме сталося між ними та Лейлою, але вже пізно, і Квинн був на межі сил, тому він вирішив лягти спати раніше інших.
І як тільки його тіло доторкнулося ліжка, він миттєво вирубився, навіть не перевдягнувшись, а просто лежав на ній, як старий п'яниця.
Через кілька хвилин Пітер повернувся в кімнату гуртожитку.
Він повільно увійшов до кімнати і навіть не помітив, що Квінн повернувся. Він повільно підійшов до свого ліжка і заліз під ковдру з головою, злегка покаяючись.
А потім, незабаром після того, з'явився Ворден. Він побачив опуклість, загорнуту під простирадлами на ліжку Пітера, і, що Квінн вже спить.
Змирене обличчя Квінна, Ворден посміхнувся.
- Схоже, ти був у повному порядку, - прошепотів Ворден самому собі. - Я вибачаюся.
Кожен з них займався власними проблемами, і не знав про проблеми інших. Оскільки в них було багато турбот і не з ким вони мали поділитися, то мусили спати зі своїми демонами цієї ночі.
Коли Квінн прокинувся, його зустрів звичайне ранкове повідомлення.
< Щоденний кіст завершено: уникайте прямого сонячного світла протягом восьми годин. >
< 135/400 Ер >
Квінн був задоволений своїм ростом сили, але він не міг сказати того ж про свою швидкість у піднятні рівня.
В даний час він був тільки третього рівня і мав два навички, які він міг використовувати. На відміну від інших здібностей, які давали котроль тільки над чимось, навички Квінна були одним видом дії.
Якби Квінн хотів бути на рівних битвах з вищими власниками здібностей, йому знадобилося б більше навичок.
Після вчорашньої битви з Луупом Квінн зрозумів, що йому потрібно щось зробити. По-перше, йому потрібно було навчитися краще битися. Хоча його навички були добрими для перемоги над низькорівними, він не міг сказати те ж саме, коли справа стосувалася противників, які знали як боротися.
Тільки завдяки вчорашньому банку крові Квінн виграв бій і бився безглуздо. Це означало, що йому потрібно було навчитися певних навичок рукопашного бою. По-друге, він не міг щодня виходити на вулицю і битися з учнями.
Вчорашній день був близький до кінця і він все ще не знав, чи знає Лууп, що це Квін напав або ні. Якщо він хоче зберегти це в таємниці, йому доведеться обмежити свою активність вночі. Або ж йому не потрібно було покладатися на рукавиці, які були смертельно небезпечними.
Це дало йому нову мету. Квінн, перевіряючи систему системи, пригадав, що є функція магазину, яка відкривається лише на рівні 10. Тепер це була нова мета Квінна, він поняття не мав, що буде в магазині, але поки система не підсмажувала що там.
Коли Ворден прокинувся, він поводився як завжди, так і з Квінном.
- Ей, ти добре виспався? - Запитав Ворден, - коли я прийшов вчора, ти був абсолютно без свідомості.
- Так, вчора після занять бойовими мистецтвами я був дуже виснажений.
- Я чув, ти потрапив в передягу, все гаразд? - Запитав Ворден.
- Як бачиш, я повністю одужав і тобі не треба турбуватися про мене.
- Ей, серйозно, Квінн, якщо тебе будуть залякувати або ображати, просто скажи мені. Я знаю, що ми говорили не допомагати один одному, щоб студенти другого курсу не втручалися, але я можу впоратися з ними, не хвилюйся.
Квінн посміхнувся у відповідь Вордену. Він не міг зрозуміти, чому Лейла так хвилюється. Ворден, який зараз стояв перед ним, був тим самим Вордененом, котрий сподобався Квінну. Звичайно, у нього були свої проблеми і він іноді накинувся на них, але хто цього не робив?
Не бажаючи псувати затишну атмосферу між ними, Квінн вирішив запитати Пітера, як тільки вони залишаться наодинці. Крім того, якщо він запитає Вордена, то може отримати односторонній погляд на те, що відбувається.
Коли Пітер прокинувся, Ворден також привітався з ним, але він відповів йому лише кількома словами. Тепер навіть Пітер поводив себе дивно, подумав Квінн.
- Все гаразд, Пітер? - Запитав Квінн
- Ха, Да я в порядку, - відповів Пітер, перевдягаючись у нову уніформу, трохи віддаляючись.
Після цього всі троє пішли в їдальню, а потім розійшлись по коридорах. Квінн помітив декого, кого він не хотів бачити першою справою вранці, це був Лууп.
Але коли вони зустрілися зі своїми поглядами, Лууп раптово почав покриватися і його руки тремтіли. Коли вони пройшли повз один одного, Лууп зупинився і гукнув Квінна.
- Гей, а з тобою можна поговорити наодинці? - Запитав Лууп.
Квінн відразу почав озиратися, щоб побачити, чи є поблизу когось із друзів Луупа. Якщо Лууп кликав його, то він напевно здогадався, що Квінн напав на нього і Фея.
Квінн включив це у свої розрахунки, що вони можуть об'єднатися, щоб напасти на нього, але він не думав, ніби щось відбудеться так скоро. Але коли він озирнувся, поблизу не було ані Брендона, ні навіть Фея.
Оскільки навколо них було багато учнів, Квінн відчував, що навряд чи Лууп спробує щось зробити тут і навіть якби він це зробив, то міг би принаймні захистити себе не використовуючи свої навички.
- Гей, все в порядку? - Сказав Ворден суворим голосом, не перериваючи зорового контакту з Луупом.
- Так, все гаразд, Ворден, ви двоє йдіть вперед, я догоню вас через деякий час.
Коли Ворден і Пітер відходили, Варден нічого не міг з собою вдіяти, він продовжував дивитися туди, де був Квінн.
Потім вони попрямували до сусідського класу, який стояв прямо в коридорі у їдальню. Був час сніданку, так що заняття ще не почалися і класи були порожні. Звичайно, Квінн намагався залишатися біля дверей на всяк випадок, якщо Лууп почне атакувати. Таким чином, він міг вибігти в коридор, де були інші учні.
Лууп стояв там, нервова і голаючи, здавалося, він з усіх сил намагався вичавити зі себе слова, поки нарешті не заговорив.
- Я шкодую про вчорашній, - сказав Лууп, кланяючись. - Я знаю, що ми завдавали тобі біль на тренування і ти, ймовірно, повернешся до нас, щоб помститися, але будь ласка, пробач мене.
Квінн втратив дар мови, це було несподівано і він не знав, що відбувається.
- Я обіцяю, що нікому не розповім про твою таємницю, будь ласка, щоб ти не робив, просто дай мені жити. Я більше не буду тебе турбувати і ніхто ніколи не дізнається, що сталося.
Хоча Квінн підозрював, що все це було вданим. Здавалося, що Лууп був щирим або це так, або він був кращим актором у світі. Але чого Квінн не розумів, так це те, що ж все-таки сталося, щоб змусити Луупа поводитися таким чином.
- Дякую, що зберіг мій секрет, до того ж я не тримаю на тебе зла. Хоча саме твої друзі діяли на мене, ти нічого не зробив. Ти просто намагався допомогти своїм друзям. - Сказав Квінн.
- Дякую, дякую, що пощадив мене. - Я обіцяю, що якщо тобі щось знадобиться, я допоможу тобі. Я просто не хочу, щоб те що трапилося з Брендоном сталося зі мною.
- Брендоном? А що сталося з Брендоном? - Розгублено запитав Квінн.