Розділ 21. Я монстр!
Хоча Квінн не знав, що відбувається, він зрозумів, наскільки серйозним є все це. Потім Квінн оглянувся і побачив Лейлу, яка все ще спала.
Для Квінна важливо було бути там, коли Лейла прокинеться. Він повинен був переконати її нікому не розповідати про свою таємницю, але зараз, схоже, Ворден був у біді.
Потім Квінн згадав інцидент у їдальні. Коли Квінн потрапив у халепу, Ворден прийшов йому на допомогу.
Хоча Квінн мало що міг допомогти, він не дізнається, поки не спробує.
Що б він був за людина, якби зараз не зміг допомогти Вордену?
- Ладно, пошли, — сказав Квінн. - Давай поквапимося.
Вони пробігли по коридорах, аж поки не потрапили в актовий зал. В даний час це був великий порожній зал з мармуровим полом і сценою в передній частині. Досі він не використовувався ні для чого, але це був район, куди повинні були дзвонити студенти, якщо вони збиралися на зібрання.
Коли вони удвох увійшли в актовий зал, там вже було кілька студентів, які бродили про якусь метушню.
- Ти бачив, що сталося?
- Так, цей хлопець - монстр, як він міг так вчинити?
На щастя, студенти другого курсу були тут, щоб зупинити його.
Актовий зал був повністю розгромлений. На деяких ділянках стін і землі утворилися лійки та щебень. Сліди опіків та інших речей теж були там, і навіть була кров, яку Квінн відчув у ту ж секунду, як увійшов до кімнати.
- Що тут сталося? - Запитав Квінн - А де Ворден?
Квінн, очевидно, боявся найгіршого.
- Не знаю, — відповів Пітер. Ми з Ворденом були зайняті тим, що тренувалися в моїх земних здібностях і ось тоді до нас підійшла кучка учнів, яких я ніколи раніше не бачив, та попросили покликати Вордена. Злодій сказав мені, щоб я не хвилювався, але я, звичайно ж, занепокоївся і пішов за ним. Ось тоді я і побачив, як вони повели його в актовий зал, але двоє студентів стояли на варті і не дозволили мені увійти. Я не знав, що робити, і ось тоді-то я і пішов шукати тебе.
Потім Квінн і Пітер почали розпитувати студентів про те, що сталося. Але коли вони це робили, студенти думали, ніби уникали запитань або повністю ігнорували їх, наче їм було сказано нікому не розповідати про все.
Пітер продовжував розпитувати студентів, які все ще були в залі. Квінн вже знав, що вони не дадуть йому більше відповідей. Тому він почав використовувати власні методи перевірки.
Запах заліза в кімнаті був для Квінна гуска всього іншого, і він привів його до того місця, де на підлозі виднілися висохлі плями.
"Оценка."
Ім'я: Ворден Блейд
Раса: Людина
Група крові:
Квінн почав оглядати місце бою і виявив ще більше слідів крові, але коли він використав вміння перевірити на них, це не дало йому ніякої інформації взагалі. Показувало тільки:
- <?
- Схоже мені доведеться використовувати навички оцінки особисто на них? - Подумав Квінн.
Шкода, що кров на підлозі вже висохла, інакше Квінн скористався б шприцом, який був у нього під рукою.
Саме в цей момент Пітер закінчив допитувати всіх і повернувся до Квінна.
- Не схоже, щоб хтось хотів говорити, - сказав Пітер.
Гаразд, давай просто повернемося до нашого гуртожитку, хто знає, можливо він вже повернувся".
Потім вони вдвох попрямували назад до кімнати гуртожитку, а коли увійшли, то з подивом побачили, що Ворден вже там. Але щось було не так, Ворден був інакше.
Квінн і Пітер лише подивилися на нього, зрозумівши, що він брав участь у бійці. Повсюди синці і подряпини, великі порізи на спині. Він виглядав так, ніби побував у важких сутичках. Небагато того, Ворден навіть не привітався з ними, коли вони увійшли.
Ворден, з яким вони познайомилися, був вже не той, що раніше. Ворден так і залишився лежати на своєму ліжку.
- Ворден, що сталося, все в порядку? - Запитав Пітер.
- Так, просто залиш мене в спокої, я у порядку, - сказав Ворден. - Вам краще триматися від мене подалі.
- Про що ти говориш, Ворден? - Крикнув Пітер. - Подивися на себе, тобі потрібно йти в кабінет лікаря, давай підемо.
Будь ласка, залиште мене в спокої - тихо сказав Ворден.
- Квінн, ну ж, скажи що-небудь, що йому потрібно прямо зараз піти до лікаря... - Пітер хотів попросити підтримки у Квінна, але обернувшись, побачив, що Куіна ніде не було видно.
- Навіть він вважає мене монстром, - пробурмотів собі під ніс Ворден.
Зовсім поруч з кімнатою в гуртожитку. Квінн стояв, притулившись до дверей, важко дихаючи і обливаючись потім. Хоча він більше не дивився на людей, усе змінилося, коли побачив Вордена. У Вордена все ще були свіжі порізи, і від нього походив сильний запах.
Несподівано Квінн відчув, що йому дуже хочеться трохи крові. Це було щось, що він міг контролювати, це було не так, як минулого разу, коли втратив контроль над тілом, але це повернуло йому погані спогади, і він трохи боявся того що могло б статися.
- Мені потрібно з'ясувати, як функціонує ця дивна система.
Потім йому спало на думку, що існує ще одна невирішена проблема, з якою він досі не розлучився. Хоча тепер Ворден поводив себе дивно, Квінн знав, що він у безпеці. Хоч би якими проблемами він займався зараз, доведеться просто почекати.
Кожна затрачена секунда означала, що Лейли мають шанс прокинутися і хто знає, як це станеться.
***
Саме в цей самий час у кабінеті лікаря, в кутку, наприкінці кімнати, Лейла почала повільно відкривати очі.
- А що сталося? Де я перебуваю? - запитала Лейла.
Оглянувши кімнату, Лейла почала розтирати шию і в той же час у її голові спалахнули образи того, що сталося в бібліотеці.
Вона пам’ятала все.