Глава 8. Доля
Коли Квінн побачив, що Ворден добре впорався з тестом, він не міг думати про те, як це можливо у Вордена. Коли Ворден підійшов потиснути йому руку в той раз, система сказав що він намагався використовувати свої здібності на Квінні. Але з якоїсь причини його здібності не спрацювали.
Якби здатність Вордена була крижаною, то моя рука напевно просто замерзала б, якщо тільки Квінн не мав здатності блокувати всі здібності, але це було дуже малоймовірно. І не тільки це, відразу після рукостискання, у Вордена була дивна реакція, він запитав Квінна, які його здібності. Наче він знав, що його здібності не працюють.
Але тут Куінну спало на думку ще одне: чому Ворден так наполегливо тримає руку кожному зустрічному? Якщо Квінн правильно пам'ятав, Ерін відмовилася потиснути руку Вордена, але врешті-решт, Уорден все ж таки підійшов, щоб доторкнутися до плеча Эрин, в той час це здавалося дивним, а тепер Куін зрозумів, що це не так і все починало винаходити сенс.
Катування було умовою. Остання людина, до якої торкався Квінн, була Ерін. Це не могло бути збігом з тим, що вони обидва мали однакові здібності. А це, мабуть, означало здатність Вордена копіювати здібності інших людей. (П. Рубік на мінімалках.
На Квінна це не подіяло, тому що його здібності не були спрямованими. Квінн не міг стримати цікавості і був змушений запитати.
- Ей Ворден, твоя здатність... ти вмієш копіювати здібності інших людей? - Прошепотів Квінн.
Ворден подивився на Квінна і посміхнувся.
- Я здивований, що ти так швидко зрозумів, звідки це знаєш?
- Коли ти взяв мене за руку, то дуже здивувався, що нічого не сталося.
Ворден подумав, що Квінн був просто приголомшений, коли зміг вгадати щось подібне за рукостисканням. Кінець кінцем, було набагато більш імовірно, що Ворден отримав крижану здатність з книги здібностей. Сила копіювання не була доступна як книга здібностей, що означало одне.
- А ти що, Оригінал? - Запитав Квінн.
Ворден нічого не сказав, а просто підмигнув Квінну.
Ворден був Орігіналом, чоловік з сім’ї, яка вирішила не ділитися своїми здібностями зі світом довкола. Тим, хто зазвичай був здатний перевершити рівень потужності 8.
Як тільки тест закінчився, людина в капюшоні телепортував студентів до передньої частини академії, де вони повинні були чекати. Академія була величезним і найвищим будинком у всьому місті. Це було схоже на те, як якби хтось зібрав разом три готелі.
На даний час десять різних викладачів стояли перед академією. Перед ними стояли групи студентів, які вже закінчили здавати тест. Студентам було сказано почекати з вчителями, поки всі студенти закінчать свої тести.
Час від часу група з п’яти учнів транслювалась перед одним із вчителів. Зрештою, 20 студентів були присутні там, де стояв Квінн.
- Гаразд, ви всі повинні слідувати за мною, поки я буду водити вас по школі.- Сказав Вчитель попереду.
Учителем був чоловік середніх років з світлим волоссям і в окулярах, якого звали Діл.
Поки Діл ходив довкола, описуючи різні академіки, він не міг стриматися від усмішки. Здавалося, нічого не могло його розбудити.
- Ви, хлопці, повинні почати пізнавати один одного якомога краще, - сказав Діл. Врешті-решт, люди з якими ви зараз знаходитесь будуть вашими однокласниками.
Раптом всі почали базікати один з одним, коли їм показували школу, але було дещо, що помітив Квінн. Середні рівні намагалися подружитися з вищими рівнями, тоді як нижчі рівні були повністю проігноровані.
Квінн і Пітер були єдиними учнями першого класу. Самі ж того не усвідомлюючи, вони були відтеснені в задню частину класу, і Пітер повільно блив вперед, опустивши голову. Здавалося, що це вплинуло на Пітера набагато сильніше, ніж на Квінна. Але Куін уже знав, як це станеться.
Але раптом почувся знайомий голос, який вигукував ім’я Квінна.
- Ось ти де! - Ворден сказав - багато людей почали стрибати навколо мене, а потім я раптом подивився направо, і ти зник. Давай подивимося разом, друже.
Квінн вважав Вордена дивною людиною, але це було не так вже погано. Потім Ворден помітив, що Пітер теж був на самоті.
- Та годі тобі, йди сюди, перестань бути занудою.
Пітер підняв голову і ткнув в себе пальцем.
- А з ким ще, по-твоєму, я розмовляю? - запитав Ворден.
Усі троє продовжували базікати в кінці класу, а вчитель продовжував ходити по школі. Їм показали бойову арену, де у них було таке ж випробувальне обладнання, як і в порожніх пустку та декілька квадратних платформ.
Їм також показали їхні класні кімнати, бойові класи, спортивні кімнати і все інше. Діл трохи розповідав про кожен район школи, який вони відвідували, але Квінн не цікавився більшою частиною цього, поки вони нарешті не дісталися бібліотеки.
- Як ви бачите, бібліотека тут розділена на три поверхи. Першокурсники можуть потрапити тільки на перший поверх, вторинники також можуть піднятися на другий поверх і нарешті останній поверх призначений лише для особистого військового персоналу.
Квінн зацікавився бібліотекою, тому що в ній були книжки, недоступні широкому загалу. Тут Квінн міг би знайти якусь інформацію про свої здібності, він сподівався, що це буде на першому поверсі.
Зрештою екскурсія закінчилась, і Діл зупинився біля входу до шкільного гуртожитку.
- І ось тут ви житимете під час вашого перебування тут, як тільки ви залишите свої речі, не соромтеся оглядати академію. Сьогодні не буде жодних уроків, так що у вас буде залишок дня, щоб пройтися по ній.
Потім кожному учневі вручили аркуш паперу, один з яких показував їм місце проживання.
Потім Квінн побачив, що наближається до нього Вордена.
- Ей, Квінн, який у тебе номер кімнати? - Запитав Ворден.
- Er 23.
- Та ти жартуєш, у мене точно такий же номер, може це доля звела нас разом, -зволновано сказав Ворден.
- Можливо, - відповів Квінн.
Тим часом десь у глибині коридору розмовляли ще два студенти.
- Що з тобою сталося?
- Я не знаю, чувак, якийсь хлопець просто прийшов і вдарив мене з нізвідки і забрав номер моєї кімнати.
- Може, спробуємо повернути його назад? - запитав студент.
- Ні, якщо я правильно роздивився його зап'ястя, там було написано, що він був 5-го рівня, так що краще нам просто залишити його