Одним рухом руки Харлін вихопила два важкі пістолети.
Вона поклала пістолети перек тіла і закінчила зводити їх, притиснувши кобри обох рушниць один до одного.
Звук заряджуваних патронів привернув увагу охоронців.
Вони обернулися, і всі були приголомшені.
Деніел, який переважно прокинувся від спиртного, вигукнув: «Харлін, ти п’яна? Опустіть пістолет, це не жарт!"
Харлін злагоджено усміхнулася і попрямувала пістолет на двох охоронців.
Бах-бах!
Одночасно прозвучали два постріли.
Два тюремних охоронці, чиї пістолети були вкрадені, отримали кулю в череп і впали на підлогу, їхні сірі мізки зіпсували консоль разом з темною кров'ю.
"Гребана сучка!" — Деякі охоронці відгукнулися і приготувалися дістати зброю, щоб відкрити вогонь.
Але перш ніж вони змогли витягнути зброю, Харлін розстріляла позосталих охоронців праворуч і вліво, вбивши всіх.
П'ятий рівень володіння вогнепальною зброєю був порівняно зі спеціальним рівнем солдата в армії, і не міг порівнятися з цими тюремними охоронцями, які кожен день сиділи в офісі.
Сім охоронців впали на землю купою, а Даниїлове пияцтво розпорошилось.
Він уже збирався дістати пістолет на поясі, але відчув, що там пусто.
Тоді він згадав, що прибрав свій пістолет для сьогоднішнього побачення.
Все було скінчено!
Серце Деніела завмерло.
Харлін дзигнула на дуло пістолета, а потім прицілилася в нього.
Деніел вкинув руки на знак капітуляції і сердито вигукнув: « Чорт забирай! Харлін, ти збожеволіла? Тобі доведеться провести решту життя у в'язниці за вбивство стількох охоронців!»
Харлін відповіла: « Я була у в’язниці досить довго, я ніколи не повернуся".
Деніел з гіркотою запитав: « Здається, що ти була п’яна. Ти психічно хвора? Навіщо ти це зробила?»
Харлін сказала: « Це все заради Джейсона».
Обличчя Деніела зблідло.
Він раптом згадав, що з усіх інтерв'ю Харлін і Джейсон були єдиними, хто провели разом більше часу, і подумав, ніби його попередження викликало реакцію.
« Ти... ти була вродженою у Джейсона, чи він промив тобі мізки? "
Харлін похитала головою з захопленим виразом обличчя: « Ні те, ні інше. Я була закохана в нього".
Деніел був вражений: « Ти закохана в Джейсона? Минуло лише кілька днів, яка закоханість?»
Він старанно доглядав за Харлін кілька років, і тільки сьогодні вони пішли на перше побачення. Але Джейсон і вона знайомі всього кілька днів...
Деніел безсильно повісив голову, вираз його обличчя змінювався від шоку до гніву: « Перекресрати, Харлін, жодна жінка, яка вступає на роботу, не закінчує добре».
"Правда?"
Харлін рішуче натиснула на курок, і два патрони були випущені з точністю в коліна Деніела.
"А-а!" — Деніел з криком впав на землю і вирубувався крізь стиснені зуби: « Що ти робиш? »
Харлін ступала вперед і з силою вдарила його ногою на високому підборі.
« Я помітила, що Джейсон має багато свіжих ран, рук твоїх справа, чи не так? Не бійся, я не вб'ю тебе. Я передам тебе йому, щоб він стратив тебе своєю рукою."
Рот Деніела був повний крові, бо два зуби були вибиті.
Він вигукнув ще більш істерично: « Не мрій про це! У в'язниці Лонг-Айленду понад тисячу охоронців і сигнал тривоги вчинив прямо у морську піхоту, ви з Джейсоном помрете тут сьогодні вночі!."
« Ти ж не думаєш, що ми настільки дурні?» — З цими словами Харлін підійшла до пульта і клинула вимикачем.
Роздався металевий звук, і всі двері в триста або близько того камер у тюремному блоці відкрились.
В’язні розбудилися і виглядали спантеличеними.
Це що, випуск посеред ночі?
У цей момент по всьому тюремному блоку роздалися оголошення.
« Доброго вечора всім. Я доктор Харлін Кетцель, жінка Джейсона Уолтера".
Харлін була спеціально найманим психологічним консультантом для хворих в'язнів у тюрмі Лонг-Айленду і спілкувалася з більшістю охоронців ув'язнених.
Всі вони були дуже вражені цим сексуальним і милим лікарем.
Знову задзвонив голос Харлін: « Сьогодні наші друзі будуть штурмувати в'язницю, щоб врятувати Джейсона, і це ваш останній шанс втекти звідси."
Як тільки ці слова почулися, пролунав відривний сигнал тривоги.
Перелякані охоронці поспішно вбігли з ліжечком і кинулися до зарученої кімнати.
« Швидше! Ми вже відправили маленьку групу до кімнати управління, інші прямують у тюремну зону, щоб контролювати більшість в'язнів і відстрілювати їх, як тільки вони зроблять який-небудь неприйнятний рух! "
Заступник начальника в’язниці надівав своє спорядження, роздаючи завдання охоронцям.
«Чуеш! Ця сука використовує нас, щоб ми билися з тюремними охоронцями, не піддавайтеся на це! " — В’язень, який вважав себе розумним, закричав.
« Дуже добре, я використовую вас усіх. Тому що в цьому світі немає такого поняття, як безкоштовний обід."
« Чи будеш ти зазнавати знущань у в'язниці до самої смерті, чи скористаєшся єдиним шансом втекти і насолодитися життям під сонцем? »
« Я не хочу змушувати, але вибір завжди у ваших руках. Це все, що я можу сказати, удачі вам всім".
З цими словами Харлін клацнула ще одним вимикачем.
Контролер, який пристебнув до шиї в’язнів і потужний, як ручна граната, розблокувався.
Відкинувши важіль управління, ув’язнені обережно вийшли зі своїх камер.
Дивлячись на поблизький вихід з в’язниці, вони думали, що мали надію втекти, жити у сонячному світлі і піску.
« Швидше! Покваптеся!"
Група озброєних до зубів охоронців прибула на місце, негайно поправивши зброю на в’язнів, які кидають свої камери.
Начальник в’язниці закричав: « Всім ув'язненим негайно повернутися до своїх камер і не робити дурниць, ніхто ще не робив успішного втечі з тюрми Лонг-Айленда з моменту її заснування, ні Джейсон, і вже тим більше ні ви."
В'язні подивилися один на одного, на їхніх обличчях з"явився вираз нерішучості.
Як він і казав, в'язниця на Лонг-Айленді була сталевою фортецею.
З моменту його створення безліч в’язнів намагалися втекти, але нікому так і не вдалося.
Але з єдиною надією ніхто не хотів повертатися, навіть якщо шанс на спасіння був малим.
Побачивши, що в’язні не рухаються, начальник сказав: « У вас є три секунди, щоб негайно повернутися до своїх камер або ви всі будете розстріляні! Три, два-".
« Уперёд! Вб'ємо виродків!"
Не знаю, хто з в'язнів викрикнув це, повністю розпалюючи гнів у серцях інших ув'язнених.
Полум'я, яке було поховане в їхніх серцях протягом багатьох років після довгих років насильства і приниження, нарешті вибухнуло у цей момент.
"А-а!!"
Очі в’язнів були налиті кров'ю, вони шипіли, скидаючись на охоронців поруч з ними, вибиваючи і кусаючи їх...
Навіть якщо вони знали, що це смертний вирок, то все ж таки хотіли випустити гнів у своєму серці.
« Скортайте! Стріляйте ж! Вбийте їх усіх!"
Зам начальник в’язниці був приголомшений і поспішив до задньої частини натовпу охоронців.
Бах, бах!
В один момент по всій в'язниці лунали постріли.
https://literna.net/uk/books/585-nai-bilshii-zlodii-u-marvel