95. Реальний тиск
Поява в одному місці таких суперзірок, як Тань Гун і Чен Фейр, миттєво змусила телестудію яскраво засяяти.
Природно, що реакція людей у натовпі виявилася надзвичайно палкою. Усі піднялися з місця і почали виражати свій ентузіазм гучними оплесками!
Така захоплива ситуація тривала кілька хвилин і лише після цього закінчилася.
Той, хто брав участь у програмі конгресу, почав представляти третього члена жюрі.
Незважаючи на те, що всі дуже чекали, щоб Столичне супутникове телевидінь зможе без кінця поражати новими людьми, але двох суперзір музичної індустрії вже було достатньо, аби взяти під контроль ситуацію. Не потрібно було розкішного вигляду.
Третім членом журі шоу « Вокальний Китай» був головний редактор журналу « Поп-музика » Чженень Чжань.
За 30 років поп-музика країни через зльоти і падіння отримала швидкий розвиток. Зовнішній ринок розширився до неймовірних розмірів, дохід стали також величезними, тому літератури щодо поп-музики були багато. Вони друкувалися як у друкованому вигляді, так і в Інтернеті.
А журнал « Поп-музика», безсумнівно, займав провідну позицію серед цих видань і був загальноприйнятим у шоу-бізнесі засобом масової інформації.
У минулому провідний редактор Чжень Чженн Чжень був відомим музикантом і мав велику репутацію в ділових колах.
Четвертим членом журі був музичний директор лейбла Катапульта Лінь Чжицзе.
Катапульта була одним з найвідоміших лейблів у країні. На неї працювало багато іменних зірок. У 80-90-х роках цей лейбл займав позиції, які вимірювали продажі касетних дисків та компакт-калів.
На початку 21 століття, коли настала епоха інформаційних технологій, лейбл Катапульта опинився в безпрецедентній важкій ситуації через появу великої кількості нових засобів масової інформації і був на грані банкрутства.
Згодом цей стародавній лейбл обдумав свої помилки, рішуче скоротив проблеми та працівників і кинувся в бійку, започаткувавши новий багатосторонній бізнес, щоб повернутися до життя.
В країні і навіть в цілій Азії лейбл Катапульта як і раніше мав гучне ім'я!
Двоє чоловіків і двоє жінок, дві суперзірки та два впливові засоби масової інформації — поза всяким сумнівом, Столичне супутникове телебачення постаралося на славу, щоб зібрати таку жюрі, склад якої можна було вважати ідеальним.
Після того як четверо важливих членів журі зайняли свої місця, формально почався ревний процес шоу «Вокальний Китай ».
Згідно з правилами шоу, на початку змагань знову виносили члени жюрі, а конкурсанти виходили і виголошували виступ. Якщо три або четверо членів журі не запалювали червоного сигналу, то це означало, що ти успішно проходив у другому змаганні.
Якщо запалювались два червоних сигнали, значить ти переходив в зону очікування. З - поміж тих, хто перебував у зоні очікування, три щасливці потрапляли в другий тур!
Першим конкурсантом був Чжен Кай родом з столиці, який закінчився 24 роки Північної консерваторії. Як тільки він почав співати « Восени кохання», то відразу отримав гучне схвалення. Ніхто з суддів не запалив червоний сигнал, тому він першим отримав можливість пройти в другий тур!
Потім виступили другий учасник, третій...
Відбірний тур відрізнявся від перших. Люди, які вийшли зараз на сцену були ретельно відібраними з багатотисячної юрби конкурсантами, тому кожен із них виділявся чимось особливим. Хтось мав виняткову зовнішність, хтось мав глибокі основи майстерності, дехто вмів співати і грати на музичному інструменті, а хтось енергійно танцював під запалювальну пісню...
Четверо членів жюрі були дуже серйозними і професійно ставилися до конкурсанта, прибираючи на задній план емоції. Хоч би як там було, судді завжди давали йому належну оцінку або хвалювали його.
Понад тисячу присутніх у залі також реагували дуже добре. Якщо вони вважали, що конкурсний спів добрий, то аплодували йому, навіть вставали і голосно висловлювали схвалення. Коли ж вони відчували, що учасник був не дуже сильний, то мовчали, а часом навіть шили без вияву поваги.
Мабуть, через шалений неспокій багато конкурсантів починали підтасовувати, в результаті чого тут же отримували незадоволені стони.
Таку картину у конкурсних шоу минулого року не було видно.
Раніше великі телестанції шалено боролися за доходи естрадних шоу. Більшість показних шоу не зупинялися ні перед чим. Робоча команда робила з шоу щось на зразок південного серіалу, який належав такому формату: « Страждання закачують волю », людина повинна мати дивний характер, невдаха завдає удару заможному красуню 4. Все це робилося для підвищення рейтингу шоу.
Раніше, коли конкурсант не мав зворушливої історії з життя, йому було ніяково навіть вітатися зі своєю публікою.
Немає історії, що ж робити? Не біда сценарист шоу допоможе тобі що-небудь придумати!
А якщо ти не дотримуєшся сценарію або не хочеш нічого вигадати, то вже вибачай, ти наступний в черзі на отримання. І ніяких розумних причин ти не отримаєш.
Не тільки конкурсант, але й його родичі та друзі повинні були дотримуватися сценарію і підігрівати йому. Більшість присутніх у залі також відігравали свою роль, з усіх причин радіючи або плачучи. Іноді люди настільки перемагали, що не могли спостерігати за шоу без роздратування. Все це призвело до появи величезної кількості жартів в інтернеті.
Користувачі Інтернету давали такі жартові назви багатьом конкурсним шоу: « Найбільший мученик», „Хороші китайські історії"..
Конкуранти, їхні друзі та родичі і глядачі в залі грали свої ролі. Звичайно, члени журі теж не були в стороні.
Творці шоу ретельно вигадували слова, вчинки і навіть розмірковували над ними. Хтось з суддів намагався провокувати інциденти, хтось любив кокетуватися, дехто і справа ридав, хто виступав примиренням. Хоч би як там було, усі відігравали свою заплановану роль!
Через те, що раніше так званий прямий ефір знімався за кілька днів до показу по телевізору, а час на постпродакти було дуже далеко, не тільки легко виконати якусь вже створену схему “конкуртисти витирають сльози на почуттях; члени журі прикидаються уважною присутністю; плітки та сенсації скидаються у інтернет-Йорк - але й зробити все можливе для того, щоб усе виглядало досить чітко, ретельно і правильно.
За їхніми словами, до таємної команди монтажу і написання сценарію в спортивних шоу супутникового телебачення Сяннань належало понад 100 чоловік!
Але багато телеглядачів та інтернет-користувачів не були ідіотами. Одного разу вони ще могли повестися на цю акторську гру і бути розорогони, але потрібно було стати повним ідіотом, щоб побачити це вже третій раз. Чим більше вони стежили за такими шоу, тим частіше в тебе з’являлися огиди і бажання припинити дивитися їх.
Тому багато конкурсних шоу, які намагалися продовжити дурити публіку, не мали твердої грунту під ногами для подальшого існування. Для того щоб нове шоу було визнане, потрібно вчасно, ефективно і наполегливо працювати без будь - якої награнності та фантазії. Не можна було перетворювати конкурсний шоу в серіал.
Можна було мати зворушливу історію, можна було плакати, ви могли шокувати, навіть насміхатися, але все це мало бути справжнім, а не награним!
У цьому плані Столичне супутникове телебачення вело себе непогано. Хоча навіть різниця між записом передачі і прямим ефіром становила годину, поведінка жюрі та глядачів була справжньою. А конкурсанти не були зобов'язані вигадувати якусь трагічну історію, щоб виправити своє положення.
Хтось з конкурсантів міг виступати лише одну хвилину, після чого повністю загорялися червоні сигнали, і він виблював. А хтось міг ще перекинутися кількома фразами з журі і побільше помити в об'єктиві камери. З кожним конкурсантом обходилися абсолютно по-різному.
Такі різні обходження не відбувалися через якісь закулісні інтриги чи негласні закони, а базувалося на оцінках, які давали члени жюрі та глядачі. Тому все виглядало чесно і заслуговувало довіри.
Такі щирі почуття були сильно напруженими на конкурсантів, які все ще чекали своєї черги в закуску!
Оскільки на стіні закутіла велика картина, яка транслювалася в реальному часі все те, що відбувалося у телестудії, всі присутні могли бачити і чути виступи конкурсантів.
Не відбувалося жодних репетицій і попереднього приготування. Лише від людини залежало, виявиться вона добре чи погано. Відразу буде видно його здібності та психологічні якості.
Якщо добре заспівав, то міг заробити зорові симпатії. Дуже погано, адже він зганьбив цілу країну!
Все ще чекав своєї черги Лу Ченй з цікавістю виявив, що всі люди по-різному сходили з тиском. Хтось відпочивав, прикрив очі і відлітаючи думками кудись далеко; хтось у навушниках слухав музику; хто-небудь постійно розмовляв зі своїми друзями та рідними; дехто грав на гітарі...
А ще хтось раптом удумав підглядати за гарнимом!
Лу Ченй повернув голову і посміхнувся Му Сяочу, обгорнувши зуби.
Му Сяочу була студенткою столикового інституту іноземних мов. Цього року їй виповнилося 19 років. Це найкращий вік для молодої дівчини.
Вона була дуже милою і сором’язливою, тому завжди хотіла з нею поговорити.
Коли Му Сяочу зустрілася з Лу Ченем, то почервоніла як служниця, спіймана на місці злочину за крадіжку солодощів.
Але, подібно до Лу Чень і думав, що вона не стала уникати його, а трохи похитнулася й підійшла до нього.
"Старшекурсник..."
Дівчина боязко запитала: « Ти можеш підіграти мені пісню, я хочу попрактикуватися".
Лу Чень добре бачив, що заради такого прохання дівчина мусила набратися неабиякої сміливості. Тому вона без вагань кивнув головою і сказав: « Не варто знати, яка пісня? Сподіваюся, не надто складна!"
"Нескладна, ні, немає..."
Му Сяочу поспішно замахала маленькими ручками, кажучи: « Пісня Чен Фейр — солодкі спогади».
Лу Ченй з розумним виглядом похвалив: « Чудовий вибір!»
На пісні « Слади природи » Чень Фер зробила собі ім'я. Ця картина чудово відкривала суть ліричних пісень. Звичайно, Му Сяочу не знала заздалегідь, що Чен Фейр стане членом журі. Її вибір пісні, безсумнівно, виявився щасливим збігом обставин.
Її голос і її спосіб найкращий для виконання ліричних пісень. Вона легко могла розстроїти жюрі!