70. Повернення додому
5 червня, п'ятниця, ясна погода.
Десь опівдні Лу Чен вийшов на залізничну станцію в Біньхаї.
Засліплення сонця вдарило обличчя, і він заморгував. У нього був піднесений настрій.
Завдяки швидкісній залізниці потрібно було лише п’ять годин, щоб повернутися з столиці до рідного краю, де Лу Чень був майже рік. Це було маленьке місто на сході провінції Чжецзян.
Бійхай був міським їздом з населенням більше мільйона людей. Біньхай лежав за 200 кілометрів від столиці провінції Ганчжоу. Лу Чень народився і виріс у Бінхаї, аж поки не вступив до Цзянхайського університету.
Спочатку він хотів повернутися додому 1-го числа, тому що 9-ого число потрібно було їхати в Цзянхайський університет брати участь у випускній церемонії, але в результаті затримався в столиці на кілька днів через підготовку нової пісні для сестріці На і групи Блудіння.
Декілька пісень групи Блукання вже були на офіційному етапі виробництва. Як автор пісень Лу Ченю використав нагоду аранжування та промисловий процес, і він вніс багато пропозицій.
Оскільки аранжування було найбільшим недоліком Лу Ченя, то завдяки такому рідкому шансу він зміг дізнатися багато нового. До того ж, якщо ми досягнемо успіху від нової пісні, то це стане для нього чудовим початком вступу в головну сферу поп-музики.
Крім того, Лу Ченю заздалегідь ознайомився з виробництвом і дуже корисним для майбутнього альбому. Не варто було згадки і те, що він ще більше зблизився з сестрою На, Цінь Ханьяном, а також кілька непоганих хлопців.
Вийшовши з вокзалу, він сів на таксі і поїхав у житловий мікрорайон Дунбін.
Мікрорайон Дунбін був одним з житлових комплексів, побудованих раніше за всіх у Біньхаї. Також там були приміщення для працівників, які працювали у міському фінансовому відділі, державній податковій конторі та місцевій декларації податків. Мать Лу Ченя Фан Юнь та його молодша сестра Лю Сюе жили в цьому мікрорайоні.
Фан Юнь працювала бухгалтером в державному податковому центрі Бінггая. Після того, як у родині Лу сталася біда, її стара квартира і машина були продані. Щоб зменшити витрати, Фан Юнь переїхала до гуртожитку для робітників у мікрорайоні Дуніном.
Коли Лу Чень вийшов з таксі, яке зупинилося біля воріт мікрорайон, він не поспішив повертатися додому, а побіг до банку, який лежав неподалік від мікроройона.
В операційному залі він просунув у вікно для VIP клієнтів свою банківську карту і посвідчення особи.
« Здрастуйте, я прийшов зняти гроші. Ще вчора про це домовлявся."
Через 5 хвилин Лу Чен з важким рюкзаком вийшов з банку і повернувся назад в мікрорайон Дунбін.
Фан Юнь жила в гуртожитку No7, квартирі 201.
Незважаючи на короткочасність життя Лу Чен, цей маленький будинок приносив йому багато приємних спогадів. Чим ближче він наближався до свого дому, тим легше йому було ходити.
Але коли Лу Чен підійшов до фасаду будинку No7, він помітив припарковану біля калюжі машину, яка була йому добре знайомою. Він одразу відчув, що його не подобається!
Нахмурившись, Лу Чень жваво додав кроку і понісся вгору сходами, дуже швидко опинившись біля квартири 201.
Двері були прочинені, тому голоси з вітальні звітливо доносилися до Лу Ченя!
"У нас теж немає виходу, цей борг вже давно висить."
« Якби мій Венкан не мусив купувати житло, ми б не приходили туди».
« Ми всі родичі, ти ніяк не можеш нас...»
Почувши кілька фраз, Лу Чен не почав далі слухати.
Хлоп!
Роздратовані двері вдарилися об стіну, видаючи гучний звук.
Це гуртожиток проектувалося з однією спальнею і одною вітальні в квартирі. Квартирний план уже дуже застарілий. Загальна площа вітальні, спальні, кухні та туалету становила понад 30 квадратних метрів. У маленьку вітальню мало вміщалися диван і письмовий стіл, тому всередині здавалося дуже вбого й тісно.
Коли Лу Чень вломився всередину, його мати Фан Юнь з кам’яним обличчям стояла перед письмовим столом. Одна з жінок середнього віку саме в цей час стояла навпроти Фан Юнь і жваво говорила, бризка слини та розмахуючи руками.
На дивані сидів простодушний чоловік середніх років, який мовчав.
На правій стороні від нього сидів молодий чоловік приблизно 20 років, одягнений у футболку і джинси. У нього була злохмачена зачіска. В лівому узі виблискувала срібна сережка. Його обличчя виражало неслухняність.
Шум від удару дверей змусив усіх присутніх піти і подивитися на Лу Ченя.
« Чув Чень? »
Фан Юнь була здивована і в той же час рада. Вона поспішно підійшла до нього: « Коли ти повернувся? »
Лу Чень засміявся: « Я щойно повернувся.
Він повернувся в інший бік і негайно прийняв неврівноважений вигляд: « Дядя, тітка, ви всі тут?» (Дизьмитеся дядько з боку матері, а тітка - це дружина дядька Лу Чене*)
Чоловік середнього віку, який сидів на дивані, був старшим дядьком Лу Ченя, якого звали Фан Юаньчжун. Тільки що бризкала слиною на Фан Юнь жінка була тіткою Лу Ченя, яку звали Лін Жу. А той молодий чоловік з серьгою в уха був старшим двоюрідним братом Лу Ченя на ім'я Фан Венкан!
« Чув... він повернувся! »
Злегка розгублений Фан Юаньчжун встав і сумно сказав: « Добре, що повернувся.
Спочатку Ліна Жу розгубилась, але відразу знехтувала: « Що доброго? Раз зміг заробити грошей, щоб повернутися, так нехай спочатку повернув гроші, які заборгували нашій сім'ї! "
Фан Венкан, сидячи на підлолотнику дивана, глузував з того, що дивився на Лу Ченья.
На обличчі Фан Юнь зчинився обурення, вона вже збиралася заговорити, але Лу Чен підвівся прямо перед нею, і вона виявилася у нього за спиною.
Лу Чень з холодом запитав: « Тіто, я не зрозумів про що ти, коли це наша сім’я заборгувала тобі гроші? »
Ліню Жу, ніби почувши щось неймовірне, кричала обличчя: « Що ти сказав? Ваша родина Лу не заборгувала нам? А ось на цих папках все чітко чорним по білошкірому написано!»
Вона дістала кілька аркушів паперу і потрясла ними перед Лу Ченем, скрикнувши: « Чи ви ще відмовляєтеся сплачувати борг? »
Лу Ченс, який був розлючений і запитував себе: « Якщо я нічого не плутаю, то це акціонерна угода? »
Раніше, коли сім’я Лу процвітала, Лінь Жу підбурила Фан Юаньчжуна звернутися до Фанґ - Ена, щоб отримати частину акції фабрики, яку нещодавно відкрила родина Міля. Окрім того, що Лінь - Жу хотіла мати дивідендів, вона також прагнула працювати на фабриці Фан Венкан.
Спочатку нова фабрика була прибутковою, і Фан отримав багато дивідендів. Але після світової фінансової кризи бізнес Лу Ціншена зазнав великих втрат. Банки вимагали повернення кредиту, що призвело до розриву ланцюга постачання грошей і тому підприємство Лу Ціншена збанкрутувало.
Незважаючи на смерть Лу Ціншена, він залишив сім’ї надзвичайно великі борги. Окрім банківського кредиту, який він намагався ліквідувати за рахунок своєї нерухомості, він ще винен кілька мільйонів своїм родичам і близьким друзям.
Фан Юнь намагалася погасити ці борги, адже це було її обов'язком. Нічого хорошого про це не можна було сказати.
Але родина Фан підписала акціонерну угоду. Чуденди, які вони отримали раніше, вже перевищили акціонерний капітал. Після закриття фабрики потрібно було знайти Фан Юнь, щоб вийти з числа акціонерів і повернути собі гроші. Тут не було жодних логічних доводів. (*не дуже розбираюсь в економіці, тому міг не зовсім вірно перекласти. Ну як я зрозумів, сім'я Лу з точки зору закону нічого не повинно було сімейства Фан*)
Лу Чень знав, що його мати повертала трохи Лінь Жу. Через це стосунки між сім'єю Лу і родиною Фан охолоджувалися. Хто б міг подумати, що сьогодні все сім'я Фан прийде виколачувати борг у Фанні Юнь.
Це було жахливо!
Як же тоді Лу Чен міг не роздратуватися: «Хотіте грошей, то йдіть до суду, а зараз забирайтеся геть! »
Суд не міг підтримати такий « довг ».
Очевидно, Лінь Жу це розуміла.
Лу Ченя встали на горі Ліню Жу. Її тучне обличчя розлютило. Вона несподівано схопила Фан Юанчжуна і сказала: « Фене, скажи щось. Ти подивися, твій племінник образив твою дружину. А ти мовчиш, бовдур!"
Фан Юаньчжун нахмурився і, перебуваючи під тиском Лінь Жу, подивився на Фанґ Юні: « Махоличка пива...»
« Чому ти так спілкуєшся з моєю мамою? »
Фан Венкан несподівано підскочив і, вийшовши з себе, накинувся на Лу Ченя: « Я був твій батько. Ти натрапляв на неприємності! »
У вітальні тут же піднялася метушня і нерозбірха!
Лу Чен побачив, як Фан Венкан схопив його за груди. Лу Чень відкинув рюкзак і не став ухилятися. Коли пальці суперника вже майже зіткнулися з тілом, Лу Чен несподівано підняв свою ліву руку і вхопився за руку противника.
"Бац!"
У наступну мить сильна ляпаса прилетіла Фан Венкану в обличчя!
Фан Венкан, несподівано ударившись з несподіваного боку, дуже збентежився. Лінь Жу припинила скандалити і так злякалася, що витримала очі та розкрила рот.
Лу Чень виглядав непроникним. Він відштовхнув лівою рукою Фан Венкана і з сумом промовив: « Якщо хочеш померти, то просто скажи, що я допоможу тобі! »
Цей молодий чоловік, що був перед Лу Ченья, лебезив як прихвостка. А тепер він розлютився і посміявся образити маму Лу Ченю.
Лу Чен взагалі хотів убити Фан Венкана, тому він був ще щасливий, що відокремився однією лише щічиною!
Фан Венкан мало не впав на підлогу від поштовху. Він закрив долонею червоне, опухле обличчя і через мить прийшов в себе.
Потім він видав пронизливий свинячий вереск: « Лу Чен хоче мене вбити! »
У Ліні Жу все обличчя перекосилося від злості, вона завизала: "Фан..."
Лу Чень, який стояв з холодною виразом обличчя, змусив Ліну Жу мимовільно відчути страх. Зрештою Фан Юаньчжуна почала навчати Лу Ченя, а сама не посмів цього зробити.
« Достато!»
Крикнула Фан Юнь.
Будучи в емоційному стані, вона сказала Фан Юанчжуну: « Старший брате, я востаннє називаю тебе старшим братом. Я поверну тобі ці гроші потім, а поки ви йдете".
Немає більшого горя, ніж втрата надії. Фан Юаньчжун не смів дивитися Фон Юнь в очі. Його губи ворушилися, але нічого не говорили.
"Не треба ніяких“потом..."
Лу Чень взяв з підлоги рюкзак і раптом розстебнув блискавку: « Зараз повернуся! »