51. Купування комп’ ютера
Цзо Синьтян, відповідно до значення свого імені, мав милу й приємну зовнішність.
Коли вона починала сміятися, то злегка нахиляла голову на правий бік, а на щоках з'являлися маленькі ямочки, тому людям хотілося тикнути на неї пальцем і вигукнути.
Вона посміхалася. Мабуть, їй дуже хотілося побачити в даний момент, як на обличчі Лу Ченя з'являться розчарування і туга.
Але вона дуже багато хотіла.
« Нічуть не розчарувався, а лише приємно те, що мені випала нагода супроводжувати двох молодших учнів. Мені випала честь!"
Лу Чень не був наївним немовлям. Під час навчання в Цзянхайському університеті він славився своєю ранковою поведінкою. Тому як тут якась дрібна насмішка могла його зачепити?
Він розсміявся: « Мені лише заздрять! »
Лу Чень говорив вірно. Коло педагогічного університету постійно рухався потік людей, і багато хто звертав увагу на Лу Ченя та Е Цзитун разом з Цзо Сінтяном, дивлячись на них із цікавістю й заздрістю.
Е Цзитун мав граційну фігуру і привабливі риси обличчя, а Цзо Сінтян мала вишукана усмішка, подібна до квітки квітка. Хоч би де ця Трійця була разом, вона легко стала центром уваги.
Е Цзитун помітила погляди сторонніх людей і боязко запропонувала своїй подрузі: « Тяньте, ходімо».
Цзо Сінтінь, хихикнувши, міцно схопила її за плече і сказала: « Це Цзи, тобі не здається, що я третій зайвий? »
На худорлявому обличчі Е Цзитун відразу з’явився слабкий рум'ян. Вона сказала: « Що за дурня ти говориш, я попросила старшекурника скласти мені компанію в купівлі комп’ютера, а ти що подумала? »
Хихика, Цзо Синьтян підмигнула Лу Ченю.
Лу Чень замислився. Виходило так, що обидві людини наче дійсно йдуть на побачення.
« Гаразд, гаразд, і пожартувати не можна!»
Цзо Сінтян сказала: « Це Цзи хоче купити собі комп’ютер, а я хочу змінити клавіатуру. Куди ми, старшекурсник? "
Лу Чень подумав і відповів: « Пойдемте в торговельний центр цифрової техніки Бухта, це досить надійне місце».
Коли Лу Чен прибув до столиці, то спочатку працював в одному торговому центрі цифрових технологій. Хоча він пропрацював там недовго, то ліпше знав, які великі вулиці заслуговують довір’я.
"Торговий центр Бухта?"
Цзо Сіньтян сказала: « Я раніше там була. До цього місця сім зупинок на третій гілці метро!»
Е Цзитун кивнула головою: « Ага, я якраз взяла проїздну карту. Поїдемо на метро, щоб не потрапити в пробки».
Лу Ченй спочатку думав зупинити таксі, але оскільки дівчата згадали про метро, то звичайно прислухались до їхньої думки.
Входження в метро від педагогічного університету було дуже близько. Трійця пройшла через пішохідну естакаду над перехрещенням і, пройшовши ще кілька кроків, опинилася біля входу в метро.
Вони скористалися своїми проїздними картами і невдовзі спустилися в метро.
У п'ятницю о другій половині дня, хоча ще не настала година пік, коли люди повертаються з роботи через те, що третя гілка метро завжди була загоєною лінією, всі вагони були практично повністю заповнені людьми.
У вагоні двох вродливих дівчат, що були в’язнями, обов’язково привернула увагу.
Лу Чень зі стурбованим виглядом проштовхнув їх у кут вагона.
Він скористався перевагами свого високого тіла і своїх довгих рук. Лівою рукою він схопився за вертикальне завдання з лівого боку, а правою рукою взявся за висілий зверху браслет, і таким чином своєю широкою груддю прикрила дівчат від недобрих поглядів.
Цзо Синьтян потягла за руку ЄЦзитун і тихо сказала на вухо: « У нас мачо є той житель! »
Чи тому, що Е Цзитун майже впритул стояла до Лу Ченю, чи через те, як у вагоні було нестерпно жарко через надто велику кількість людей, її обличчя засяяло фарбою. У словах, що шепотом вимовила Цзо Сінтяньт, явно чувся підтекст.
Поїзд їхав на високій швидкості, то й рухався. Тому обидві дівчата не могли уникнути контакту з Лу Ченем. Останній ж вів себе максимально спокійно, намагаючись не рухатися. Він не хотів, щоб дівчата помилково вважали себе свідомими лапами.
Але вже було майже літо, тому всі були дуже легко одягнені. При контакті виявилися твердість або м'якість тіла іншої людини. Е Цзитун опустила голову і не сміла дивитися на Лу Ченя, навіть Цзо Синтян нічого не говорила.
Лу Чень чунув жіночий п’янкий аромат. Йому довелося докласти величезної волі, щоб взяти під контроль переповнюючі його збудження.
На щастя, подорож із семи зупинок не була довгою, і “мучення Лу Ченя тривало недовго.
Вийшовши з метро, люди опинилися прямо навпроти торговельного центру цифрової техніки Бухта.
Тільки Лу Ченй з дівчатами підійшло ближче, як кілька людей відразу їх оточили і почав шуміти.
« Який комп’ютер хочеш купити? Для подруги?»
« Коли ми купуємо комп’ютер, то мусимо йти до нашого магазину. Ми даємо 10 років гарантії. Зараз якраз проходить промоакція, така зручний випадок рідко видається!»
« Хлопці, загляньте в наш магазин. Тут за поганий товар ми не беремо гроші, тут є все що завгодно!»
"В нашому магазині..."
Лу Чень знав, що ці люди постійно сиділи біля входу в торговий центр, щоб закликати клієнтів у свої магазини. У них був хитрий і прозорий око. Як тільки вони побачили, що Лу Чень дійсно збирається робити покупки, то виявилися надзвичайно радіснішими.
Але якщо вони почнуть надто сильно хвалитися, то повинні вдавати з себе простофілів і, коли прийде час, у всій горлянку просимо, що не знайшли того, чого обіцяли!
Лу Чен поспішно їх зупинив, сказавши: « Ми вже знаємо, за чим прийшли, тому не знуджуйтесь, панове! »
Тільки його промова перервалася, як він відразу ж потягнув за руку в ступні Е Цзитун і швидким кроком попрямував до магазину.
Здивований, Лю Чен відпустив маленьку ручку Е Цзитун і пояснив: « Коли ти йдеш купувати комп’ютер у торговому центрі, то найгірше те, що вони були оточені. У цьому немає нічого доброго!»
Е Цзитун мала дуже привабливий вираз обличчя, на якому читався і сором, і гнів. Вона нічого не говорила. Ззо Синьтян, обіймаючи її за плечі, якось дивно посміхалася.
Потягнув за руку!
« Давайте піднімемося наверх », — сказав Лу Чен, відчуваючи незручність.
Він дуже хотів сказати: “Я не навмисне, це вийшло зовсім випадково! ”
На щастя, дівчата не стали до цього чіплятися.
Трійця піднялася вгору по ескалатору до третього поверха торгового центру Бухта.
Щоб позбутися недавньої ніяковості, Лу Чен запитав: « Чому ви не вирішили зробити покупки по Інтернету? Зараз інтернет досить зручний, можна без будь-яких збитків зробити замовлення в фірмових магазинах."
Вираз обличчя Е Цзитун знову став нормальним, і вона відповіла: « Коли ти купуєш по Інтернету, то не бачиш справжнього товару. Завжди хочеться спочатку випробувати його, щоб дізнатися про нього чи він сподобається тобі. Якщо ціна у магазині не влаштує, то ми заведемо ту ж саму модель в інтернеті.
Цзо Сінтян сказала з сміхом: « Ми так зазвичай купуємо одяг. Ми її влучаємо, але не купуємо, тому що це просто грабунок серед білого дня!»
Лу Чень розсміявся. У шопінгу дівчата були куди розумніші, ніж він!
В останні 10 років інтернет-покупки розвивалися швидкими темпами і вже стали важливою рушійною силою внутрішньої економіки, а відповідно вони наносили серйозний удар по звичайних магазинах. Наприклад, з семи великих комп’ютерних центрів столиці до сьогодні залишилось лише чотири торговельні центри.
Строго кажучи, не можна було повністю звинувачувати інтернет-купівку в занепаді звичайних магазинів і торгових центрів. Наприклад, комп’ютерні торгові центри столиці були відомі за свою нерозбірливість і нестабільність. Незважаючи на заборони, там постійно здирались гроші та надуживання клієнтів. Це вже перетворилося на злоякісну пухлину професійної сфери.
Лу Чень спочатку працював у комп'ютерному торговому центрі, але оскільки не міг винести таку огидну атмосферу, то пішов з цієї роботи.
Він залишився без засобів до існування, але не заробляв на життя шахрайським шляхом.
Після обіду було зроблено багато вільного часу, тому Лу Чень водив Е Цзитун і Цзо Сінтян за різними магазинами, здебільшого в фірмові та провідні крамниці. Хоча ціни були вищі, за те що товар був безпечним.
Він допоміг E Цзитун з характеристиками комп'ютера, а що стосується моделі та кольору, то тут вона сама вирішувала. Дівчата не були надто вимогливими до деталей комп’ютера, але особливо звертали увагу на вигляд.
Триєдиність разом ходила по магазинах, і врешті-решт Е Цзитун в одному з провідних магазинів приглянув легкий ноутбук за 5500 юаней.
Лу Ченй ознайомився з технічними характеристиками ноутбука. Хоча вони не були дуже високими, але для студентки комп'ютер підходив у самий раз. Ціна на нього була злегка завищена, але він виглядав дуже модно і красиво.
Лу Чень запитав продавця: « Якщо я куплю два комп’ютери, то чи буде знижка? »
У магазинах ціни на товари були перебільшені. Лу Чен не хотів докурити людині, тому пішов прямо до справи.
На усміхненому обличчі продавця відразу з’явилася образа. Він сказав: « Пане, ми є головним магазином і не робимо знижок на ціни. Тут товари добротні, ціни помірні!"
Лу Ченй розсміявся, негайно дістав телефон, знайшов в Інтернеті схожий бренд і показав продавцю ціну покупки через інтернет.
Продавець був дуже досвідченим, а тому поспішно сказав: « Пане, речі через Інтернет не надійні...»
« Ми не говоримо про інші, в Інтернеті такий же провідний магазин!»
Лу Чен сказав відверто: « Якщо я отримаю два комп’ютери за 10 тисяч юаней, то ви ще придаєте мені клавіатуру з мишкою і домовилися. Якщо ні, то я куплю через інтернет".
Помітивши рішучу позицію Лу Ченя і те, що обидві дівчата йшли на його бік, продавець зрозумів: щоб зробити покупки, треба було погодитися з обставинами Лу Ченью.
Звичайно, продавець та його колеги отримували зарплату за покупки.
Продавець трохи похитався і відповів: « Добре, але ми дійсно втратимо".
Лу Чень осхав зуби в усмішку: « Якщо ви підете на склад за товаром, я не куплю нічого! »