44. Взаємна перемога
"Сюй Бо..."
Дун Юй знову і знов тихо повторювала це незвичайне ім’я. Усередині неї з’явилося дивне відчуття.
Поки Лу Чен розповідав, в її голові машини зпливав яскравий образ скупого і безконтрольного музиканта.
У 40-50 років він ще не мав визначеного місця проживання, грошей і сім'ї. Він, весь оброслий з обличчям людини, який багато пережив на своєму столі, одягнений в рвану і поношену одежу, співав, тримаючи гітару, що не коштувала й трьохсот юаней: « Якщо одного разу я тихо піду, прошу, заховай мене у тій весни!»
Схоже, на всі сумніви і подив була отримана відповідь.
Сетриця На, який був у глибокому захваті від цього пана, сказала: « Я справді хотіла б познайомитися з цим паном. Малюк Лу, як буде можливість, запросіть його заглянути в бар."
Лу Чень засміявся: « Я теж не знаю, де він зараз. У мене навіть немає його телефону".
Цінь Ханян засмутився: « Який жаль!»
І справді було шкода!
Дун Юй і Су Цінгмея миликом переглянулися. Перша рішуче заявила: « Ми купимо всі авторські права на Голубий лотос. Звичайно, право на ім'я залишиться за тобою."
Дві тисячі за одну пісню — це справді висока ціна, яку зазвичай пропонували великі шишки у професійній сфері. А для новачка це було взагалі незбагненна ціна.
Але Лу Чень зберіг розум. Його вимога була купівля всіх авторських прав. Це означало, що після купівлі він не отримував жодного прибутку і вигоди від пісні.
Добра пісня, а тим більше, якщо це було класичний твір, була невеличким золотим родовищем. Потрібно було лише добре копнути, щоб отримати великі багатства.
Пісню можна було випустити або як заголовну композицію до альбому, або ж як сингл. Також можна було виставити її в інтернет на платне завантаження для рінгтона. А якщо пощастить, і вона приглянеться кінокомпаніям, то вона цілком могла служити в якості головної музичної теми для фільму.
Крім того, ще робили різні ремейки на одну пісню. Таким чином у великих музичних та розважальних компаній вичавлювали всі соки з однієї пісні!
Найважливішим було те, як композиція впливала на виконавця.
До цього часу музика робила успішну зірку!
Лу Ченй відмовився від усіх цих переваг. Він був згоден на двісті тисяч. Слід було сказати, що багато великих фахівців і авторів пісень зазвичай вимагали розподілу прибутку від прав на користь авторських прав.
Лу Чень кивнув, відповівши: « Цього я і хотів».
Він звичайно усвідомлював важливість авторських прав, але в даний момент для нього довгострокові інтереси були занадто туманними. Для новачка було нереально поселити все найсмішніше з медіа-компанію.
Ця хитромудра » вдяганка в окулярахDescription не погодилася б на інші додаткові умови.
Тому Лу Ченю було достатньо встановити лише високу ціну. Крім того, після укладення угоди він матиме певний авторитет в професійних колах. Якщо хтось захоче купити в нього пісні, тоді доведеться дуже ввічливо у неї поцікавитися!
30-50 тисяч вас влаштують?
У спогадах Лу Ченя зберігалося ще багато хороших пісень, і він не думав продавати їх за низькими цінами. Можливо, в майбутньому він навіть вимагатиме розподілу прибутку від авторських прав!
Дун Юй дуже вправно вела справи. Коли вона прийняла остаточне рішення, то відразу зателефонувала своєму адвокату і на місці уклала офіційний договір.
Після підписання умови чиста сума в двісті тисяч юаней прийшла на банківський рахунок Лу Ченя.
Він скористався ноутбуком дівчини, зайшов у запис « Музик великого Китаю » і передав через онлайн-платформу авторські права на "Блубовий лотос" медіаній компанії Цін'ю, таким чином остаточно завершив угоду.
Хоч у « Музичне сховище великого Китаю » і були досить високі ціни, все ж сервіс там був чудовий. Навіть коли Лу Ченй вперше передав авторські права, йому знадобилося всього кілька хвилин.
Ця подія також високо піднялася Лу Ченя в очах Дун Юй та інших, тому що рідко зустрічалися новачки, які не шкодували грошей на реєстрацію авторських прав у « Музичному сховищі великого Китаю», оскільки ті не мали жодних гарантій, що їхні виробки можуть коштувати всі витрати.
Лу Чень мав великі амбіції і сміливість, детально все обмірковував, намагаючись нічого не пропустити.
Який же це буде великий привілей!
« Наша співпраця буде продуктивною!»
Дун Юй встала і першою простягнула руку: « Якщо пізніше з'являться ще гарні пісні, будь ласка, розглянь у першу чергу компанію Ціндія!»
Лу Ченй потиснув їй руку і усміхнувся: « Наша співпраця буде продуктивною. Цин’юй - сильна і енергійна компанія. Дуже сподіваюся на повторну співпрацю."
Звичайно, Лу Чень був задоволений тим, що вів розмову.
У місцевих колах підтримувати стосунки було дуже важливо.
Тому він зробив вигляд, що не звернув уваги на ненависть Су Цінмей.
Серед усіх присутніх у барі був Гань Лан. З « голубим лотосом » і двома композиціями, які раніше написали великі фахівці, не було важко випустити новий альбом.
Для багатьох столичних виконавців і музичних груп випуск альбому був мрією всього їхнього життя!
Тому Гань Лан встав і сказав Лу Ченю, що він має добрі наміри.
Обстановка встановлена дуже дружня. Чан Вей замовив шампанське і, сміючись, сказав: «Старина Чене, ми закінчили переговори. Тепер черга дійшла до тебе. Ми багато витратили. А скільки ти готовий віддати малюку Лу за Весну? "
Фактично це було лише Лу Ченя і Чень Цзаньхао, а тому не було ніякої потреби тут вести переговори.
Але Чан Вей тримав образу на Чен Цзяньхао. Якби Чен Цзяньхао так швидко не погодився на покупку пісень, що навіть не дав Лу Ченью достатньої самовпевненості, тоді компанія Цін’юй змогла б придбати дві композиції і, можливо, їй не довелося б купувати « Гулубий лотос» за таку високу ціну.
Чан Вей мав спільні інтереси разом з компанією Цінн'ю.
Отже власник Чан, давши на Чен Цзяньхао, навмисно хотів встановити ціну, яка б була не нижчою за запропоновану ціну!
Дун Юй і Су Цінґмей також зацікавились.
Тепер навіть Лу Ченю було ніяково говорити.
Він чітко розмежував добро й зло. Продаючи « Вісни» Красневу, перш за все була вдячна Чен Цзяньгао за те, що у найтяжчі часи він надав Лу Ченью роботу з прибутковим прибутком.
Звичайно, Лу Чень не збирався віддавати пісню за безкоштовно. Але щодо ціни, то це треба було добре обговорити.
Лу Ченй виконав один раз композицію « Весна » і цього було достатньо для нього. Вона була переповнена думками про перекручення долі, і тому не підходила для молодих виконавців. Нехай навіть Лу Чен і виконав її якісно, спираючись на спогади Сюй Бо, це був не зовсім стиль, в якому йому слід було грати.
У багатьох відношеннях композиція підходила саме для Чен Цзяньхао та Цін Ган’яна.
Але тепер, під тиском Чан Вея, Лу Чен просто не міг сказати, що віддає пісню за дешевшу ціну.
Але як такого чоловіка, як Чен Цзяньхао, можна було поставити в скрутне становище нікчемними прийомами Чан Вейа?
Чен Цзяньхао з повагою усміхнувся, відповівши: « Гроші — це банальне міркування. Я не готовий нічого віддавати".
Така дивна відповідь всіх вразила.
Нічого не віддасть, невже він хотів забрати безкоштовно?
Чень Цзяньгао відразу розкрив свою таємницю: « Мале Лу, ти ж казав, що хотів отримати частину акцій Красуднєвого? Тоді я віддам тобі 5% акцій Красуднєва замість цієї пісні, йде? "
5% акції Красоднєва!
І відповідь була неймовірною, навіть Лу Чен не замислювався про це.
Він якось говорив про те, що хотів купити частину акцій Красуднєвого, але тоді він всього лише підшукав, тобто не забуде усього того що зробив для нього Чен Цзяньхао. А той, виявляється, міцно-накріпко запам'ятав це.
Чан Вей онімів на мігні, а потім показав великий палець Чен Цзяньхао: « Старина Чень, більше нікуди!»
З усіх присутніх Чан Вей, безсумнівно, краще знав Чен Цзяньхао.
Розмір основного капіталу Красудня складав лише близько одного-двох мільйонів юаней, тому що доводилося платити за оренду землі, на відміну від Блакитного Лотаса, який мав землю в його власності. 5% акції - насправді це було небагато.
Але Чен Цзяньхао так довго керував баром, що бізнес весь час йшов у гору. Бар приніс багато вірних клієнтів.
Якби зараз Чен Цзяньхао передав комусь іншому бар, то отримав би за нього приблизно три-чотири мільйони. За рік він отримував чистий прибуток у розмірі кількох сотень тисяч юаней!
Здавалося, що 5% це мало, але насправді з малої суми поступово отримувалися реальні прибутки.
Чен Цзяньхао погодився поступити частиною акцій Лу Ченью, очевидно не для того, щоб купити « Весну », оскільки двісті тисяч юаней і більше він би так дістав. Насправді він хотів утримати в себе таку людину, як Лу Чен.
Не для того, щоб Лу Чень постійно співав у Краснодові. Це було неможливо, але Лу Чень служив у певному роді вивіскою, яка приваблювала відвідувачів і таким чином приносила Красневу популярність!
Лу Чень мав великі перспективи. Він і Чен Цзяньхао могли виручити один одного.
І все, що для цього потрібно було віддати лише 5% акцій.
Взаємною угодою!
Чен Цзяньхао розсміявся і запитав Дун Юй: « Директоре Дуна, можеш позичити мені свого адвоката для укладання угоди?»
Звичайно, Дун Юй не могла відмовити у цьому смиренному просьбі.
Вона дуже поважала Чен Цзяньхао, чоловіка з величезним досвідом і мудрістю!
Сестриця на усміхнулася Лу Ченю, сказавши: « Вітаю тебе, мій хлопчику Лу! »
Лу Чень гірко посміхнувся, відчуваючи, що від нього вимагали неможливого.